Розділ 684 — Страх смерті

Сонце починало сідати, що було сигналом до закінчення полювання. Квін, Фекс та Лінда насправді не були виснажені чи втомлені. Вони також чудово могли битися в темряві. Однак цього не можна було сказати про інших.

Хоча Квін міг використовувати свій контроль Ци, щоб допомогти Деннісу та іншим відновитися, це могло допомогти лише до певної міри. Якби його змусили занадто багато, Квін боявся, що може почати погано на них впливати. Зрештою, він знав так мало про Ци, оскільки Лео не навчив його нічого, крім її контролю.

Після того, як вони дісталися фургона, члени Паразитів, здавалося, були в захваті від того, що Вевіл і Гана все ще живі й не отримали поранень. Лінда сіла за кермо, і вони знову рушили.

На зворотному шляху Квін почав розмірковувати над кількома речами. Бачачи, як він зміг перемогти так багато супротивників імператорського рівня без особливих зусиль, він подумав, що для Алекса було марною тратою часу виготовляти йому комплект спорядження королівського рівня.

Тепер він хотів використати кристали, щоб створити повний комплект обладунків імператорського рівня. Наразі він мав лише маску, і її ледве можна було вважати імператорського рівня через використання лише одного кристала для її виготовлення.

Якщо він хотів високоякісне спорядження імператорського рівня, йому знадобилося б кілька кристалів для кожної частини. З усього, що він вважав найважливішим для обмірковування, була зброя.

Для нього зброєю, яку він завжди використовував, були його руки, а рукавиці з навичкою електрошоку дуже допомогли. Вона навіть посилила його сили, коли він використовував її зі своєю Косою тіні.

Його рукавиці були лише просунутого рівня, і тоді було використано три кристали атрибута блискавки. Якщо він хотів таку ж потужну активну навичку, йому довелося б зробити те ж саме для кристалів імператорського рівня.

Наразі я маю один кристал стихії вогню імператорського рівня. Якщо я отримаю ще два такі, це буде найпростіше для мене.

Стихійні звірі траплялися рідко, так само як і гуманоїдні, тому він не надто турбувався про решту свого спорядження. Пошук конкретних звірів міг зайняти у нього місяці, а він не мав місяців.

На нагрудник знадобиться три кристали, на чоботи - два, на штани - два, на наплічники - три. Якщо врахувати кристали для рукавиць, то для створення повного комплекту йому знадобиться загалом тринадцять кристалів імператорського рівня, а зараз він мав п'ять.

Хоча чотири з них були зібрані за допомогою інших, йому доведеться запитати у них, чи можна взяти ці кристали та компенсувати їм це якимось іншим чином. Це було справедливо.

Окрім цього, можна було виготовити й інші предмети. Шолом, але Квін уже мав маску, і він не любив предметів, що повністю закривали його голову. Аксесуари, такі як персні та сережки. Для них звір зазвичай мав бути надзвичайно специфічним; здавалося, це була справа випадку, натрапити на Звірячий кристал, придатний для створення одного з таких предметів.

Це дуже багато кристалів, а стихійні звірі будуть складнішими за тих, з ким ми билися сьогодні - подумав Квін - Можливо, було б краще, якби я пішов на полювання сам. Так я зміг би використати всю свою силу, не турбуючись. Мені також не доведеться турбуватися про інших.

Для всіх це був довгий день, і вони просто хотіли повернутися додому та виспатися, але Квін не хотів іти, поки вони не здобули свій Ґлатріум . Вийшовши з фургона, вони негайно попрямували до бази Паразитів разом із Вевілом.

"Ви повернулися," - сказав Мантіс з посмішкою, але вона швидко зникла, коли він помітив, що одного з його людей не вистачає, проте ніхто з Проклятих не зник.

"Що сталося?" - запитав він.

"Він.." - Квін збирався заговорити, коли Вевіл його перебив.

"Вибачте, сер, це наша провина! Вони зробили, як просили, показуючи нам місця для полювання, але ми були непідготовлені."

"Розумію," - сказав Мантіс, поклавши палець на підборіддя.

Інші не бачили цього, але піт стікав по обличчю Вевіла, який хвилювався через те, що мало статися далі.

"Дуже добре, такі речі трапляються, люди постійно гинуть у полі. Ви ж повинні це знати, будучи лідером фракції?" - сказав Мантіс, дивлячись на Квіна - "Я впевнений, що всі ми мали свою частку смертей. Зрештою, на полюванні може статися все, що завгодно."

"Ми зробили, як просили, і показали нові місця для полювання, про які ви раніше не знали," - пояснила Лінда - "На жаль, ми не змогли запобігти загибелі одного з ваших людей."

Завжди займає політичну позицію, сидить між двома стільцями - подумав Денніс.

"Я знаю, що ви збираєтеся запитати, і не хвилюйтеся, я людина слова. Ми забезпечимо вас двадцятьма кілограмами Глатріуму безкоштовно. Боюся, якщо дати більше, то члени зчинять галас."

Двадцять кілограмів - Квін не мав уявлення, наскільки цього вистачить, але уявляв, що цього не може бути достатньо надовго. Їм все одно знадобиться більше в майбутньому.

Квін не хотів просто використовувати це для створення зброї. Як це робили військові, він хотів, щоб це було використано для створення споруд у майбутньому. Це було лише тимчасовим вирішенням проблеми і жодним чином не постійним.

Все ж, Квін мусив би сприймати це як халяву, вони вже планували вирушити на полювання, і тепер у них було достатньо, щоб він міг створити необхідне йому спорядження.

Зібравши все, вони вирушили назад до свого Притулку, знову використовуючи Квіна, і попрямували назад до проклятого корабля.

"Що не так, Ліндо?" - запитав Денніс - "Ти була мовчазною відтоді, як ми залишили їхню базу."

"Так, просто, я подумала, що реакція їхнього лідера була трохи дивною, коли вони дізналися, що один з їхніх помер. Це майже так, ніби йому було байдуже, а вираз облич інших, вони були..." - Вона замовкла на секунду.

"Вони були налякані," - закінчив її речення Квін. Він чув, як їхні серця швидко забилися тієї ж секунди, як вони увійшли на свою базу. Він теж це знав. Щось було не так.

Повернувшись на базу Паразитів, Вевіла та інших привели до кабінету Мантіса.

"А тепер поясніть мені, як член наших Паразитів загинув, але жоден з їхньої команди не зник. У них був D -ранг у команді, заради бога!" - крикнув Мантіс, задихаючись і важко дихаючи. Коли він нарешті перевів подих, то продовжив.

І все, що я отримав від вас, було повідомлення, що наказувало мені не зв'язуватися з ними? Говоріть, поясніться."

"Вони полювали на звіра імператорського рівня, пане, ми ніколи не були їм рівнею," - пояснила Гана. Вона продовжила розповідати Мантісу все: здібності, які вони використовували, їхню силу і так далі. Більшість з цього мало для нього сенс. Усе, крім того, як їхній лідер фракції зміг самотужки здолати звіра імператорського рівня. Настільки сильна людина була б відома всім.

Це був навіть не рівень рангу А, це був щонайменше рівень Мандрівника рангу АА.

"Це просто означає, що ми не зможемо розібратися з ними напряму, як я спочатку думав," - сказав Мантіс - "І нам доведеться щось робити з тим їхнім клопітким лідером."

Усі четверо стояли там прямо і нервово, а у Вевіла знову починав боліти живіт.

Нарешті Мантіс знову сів на своє місце, і побачивши це, один із чоловіків із полегшенням зітхнув.

"О, ви думаєте, я пробачу вам те, що ви дозволили загинути одному з наших людей. Усі четверо страждатимете два дні."

"Два дні!?" – сказав кремезний чоловік, підійшовши і впавши на коліна, благаючи.

"Будь ласка, я не витримаю два дні. Я не можу пройти через це знову."

"Не хвилюйтеся, я запевняю вас, ви не помрете, але можете й пошкодувати, що живі."