Розділ 686 — На порозі війни

На подив Квіна, інші з радістю дозволили йому взяти кристали імператорського рівня. Натомість вони попросили дещо: Кристали королівського рівня та кошти для розвитку сфер, які їх цікавили для корабля. Проте вони не заперечували, щоб Квін отримав кристали, які вони здобули разом.

Вони знали, з чим зіткнулися, з ворогами, які могли прийти за ними, і не були настільки зарозумілими, щоб думати, що зможуть досягти успіху без Квіна. Чим сильнішим і кращим він ставав, тим краще було для них.

Наразі Сім'я Проклятих не могла конкурувати з іншими фракціями лише за рахунок чисельності. Інші мали більше членів, і якби сталася повномасштабна битва, Сім'я Проклятих, ймовірно, програла б. Навіть якщо Квін та інші лідери виживуть, який у цьому сенс?

Не було б фракції, якою можна було б керувати, і який сенс було її створювати, якщо не для захисту людей у ній? Що вони могли зробити, так це мінімізувати цей ризик, зробивши Квіна таким же сильним, як і лідери. Вони бачили шкоду, яку могла завдати його Зброя душі, і покращення їхньої найкращої зброї було необхідністю. Ось чому ніхто не скаржився, коли Квін попросив кристали імператорського рівня.

Виникли деякі заперечення щодо того, що Квін вирушив сам, але врешті-решт він був вільний робити, що забажає. Також, і Сем, і Лінда були на боці Квіна, дозволивши йому вирушити самому. Вони знали чому: він мав сили, які не міг показувати чи використовувати, на відміну від інших.

Використовуючи телепортер, Квін прибув до Притулку, маючи все необхідне. Після того, як він віддав Алексу свою Флягу, щоб той зберігав у ній його власну кров, більше не було фляг для роздачі.

На цей раз Квін попросив Казз про послугу, запитавши, чи могла б вона привезти з собою більше, коли повернеться зі звітом до світу вампірів. Просте прохання було прийнято, і вона навіть не поставила під сумнів, чому.

Однак наразі він позичив Флягу Фекса і мав дві такі з собою. Він мав Банк Крові з 200 мілілітрами крові та дві фляги, кожна з яких містила ще 100 мілілітрів крові. Загалом 400 мілілітрів крові.

Це була одна з найдовших самотніх подорожей, на яку вирушав Квін, і він відчуватиме голод. На новій землі не буде людей, щоб поживитися ними в екстреній ситуації, тому йому довелося підготуватися надзвичайно ретельно.

Дивлячись на карту, Квін бачив, як далеко вони подорожували минулого разу. Цього разу він вирушить далі в нові землі. Причина полягала в тому, що він шукав звірів вогняної стихії, щоб створити свою нову зброю.

Можливо, він міг би знайти щось у пустелі, але був ризик. Тому він віддав перевагу спробувати дослідити інші території. Він орендував невеликий джип і прямував до нової землі.

Квін зберігав свої MC -клітини для битви.

Чого Квін не знав, так це того, що члени угруповання Паразит, які були в Притулку, стежили за кожним його рухом.

"Бос, лідер фракції щойно покинув Притулок сам." - Сказав чоловік у приймач на своєму годиннику - "Я перевірив дошку завдань, і схоже, він взяв найвище можливе завдання - дослідження нової землі, того місця, про яке ви згадували."

"Сам?" - Відповів Мантіс - "Ти впевнений?"

Зі звіту Вевіла вони знали, що Квін був сильним, але виходити на відкриту місцевість самому все одно було небезпечно. Могло статися багато помилок; він був здивований, що члени фракції взагалі дозволили це.

"Ну що ж, гадаю, це ідеальна нагода, щоб розпочати нашу маленьку виставу. Коли він буде повертатися, ти знаєш, що робити. Затримай його від повернення, чого б це не коштувало."

Діставшись до підніжжя гори, він покинув джип, і настав час починати полювання. Окрім збирання кристалів, Квін також був тут, щоб максимально покращити свої тіньові навички.

Битва з Віккі та Паєм багато чого його навчила, і без Вордена він міг би загинути. Перетворення на Кровопивцю не було хорошим вирішенням проблеми.

Він сподівався, що підвищить рівень своїх навичок і нарешті завершить свою тіньову здібність сьомого рівня, щоб перейти на восьмий рівень.

Все йшло добре, без поспіху. Квін мав справу з імператорськими звірами за необхідності та відпочивав, коли тільки міг.

Однак того самого не можна було сказати про Проклятий корабель і Притулок. Минуло кілька днів відтоді, як Квін зник, і, як і раніше, Паразити та члени Проклятих все більше сварилися.

Зростання цін тривало, і зрештою, навіть Бліпу це набридло. Він не любив дискримінувати членів фракцій, оскільки хотів ставитися до всіх однаково, але це зачепило і його.

Тож вони помстилися, стягуючи високі ціни за матеріали на ринку лише з членів Паразитів. Однак Паразити знали, що вони насправді були гарним джерелом доходу для Проклятих, яким бракувало коштів.

Наразі вони не могли торгувати з будь-якими фракціями за межами, побоюючись, що ті можуть обернутися проти них і напасти. Вони могли навіть просто вкрасти предмети і втекти. Якби це було змагання на витривалість, то Прокляті програли б.

Крім того, Паразити почали брати ті самі квести, що й Прокляті, майже дзеркально відбиваючи їхні дії, і вони робили те, що вміли найкраще – паразитуючи на чужій праці та крадучи здобич в останню секунду.

Це лише ще більше погіршувало їхнє становище. І врешті-решт, у когось урвався терпець. На полюванні Денніс більше не міг стримуватися. Його вивело з себе не вкрадене вбивство, а "випадковий" удар, що влучив в одного з їхніх членів.

Якої б шкоди не було завдано Проклятим, Денніс повернув її втричі члену Паразитів. Через цей маленький інцидент дві фракції опинилися на межі війни.

Ситуація настільки загострилася, що вони більше не дозволяли членам жодної фракції входити до їхніх сховищ, а лідери Проклятих вирішили залишитися на базі Воронів на планеті, а не на кораблі, знову залишивши Пітера за головного.

Всередині будівлі вони радилися, що робити. Сидячи зсутуленим у кріслі, опустивши голову, Денніс не міг подивитися нікому з інших в очі.

"Мені шкода, хлопці, ми так старалися цього уникнути, а тепер через мене, можливо, люди..." - Денніс замовк, коли в його голові з'явилися видіння його рідної планети. Як члени фракції Орлів та їхні родини були спалені на його очах.

Тоді він не міг зупинити їх від нападу, і тепер він відчував себе жахливо, що міг стати причиною чогось подібного.

"Не вибачайся" - сказав Нейт, сильно ляснувши його по спині. - "Якби я був там, я б зробив те саме."

"Що зроблено, те зроблено, і тепер ми маємо знайти рішення, щоб це вирішити, і гратися з ними цього разу не вийде", - сказав Бліп .

"Ми чекаємо, поки вони зв'яжуться з нами з рішенням", - пояснив Сем - "Здається, самі члени Паразитів нетерпляче рвуться в бій, тоді як наші члени більш обережні. Про всяк випадок ми вже почали тимчасово переміщувати мешканців назад на корабель, доки напруга знову не спаде".

"Вам не здається це дивним?" - сказав Пол .

На цих зборах Пол часто небагато говорив. Він не хотів надто втручатися і вважав, що колишні члени Воронів добре дбали про всіх. Більшість членів фракції все одно належали до них.

"Я просто висловлюю свою думку, але Квін відсутній, і вони хочуть битися з нами зараз. Зазвичай, фракції, які справді не бажають війни одна з одною, спробують багато чого, перш ніж вдатися до боротьби.

Ви неодноразово намагалися бути розсудливими з ними, але натомість щоразу вони відповідали ще більшою нерозсудливістю. І хоча ніхто з нас не турбується про Квіна , ми не змогли зв'язатися з ним, що для нього не характерно, коли він знав, що буде відсутній".

Інші деякий час обмірковували сказане Полом. Паразити поводилися важко; вони настільки ускладнювали ситуацію, що інші вже бажали просто напасти на них, коли ті вперше прийшли сюди, замість усієї цієї пасивно-агресивної нісенітниці.

Світло на годиннику Сема почало мерехтіти, і після одного натискання з'явився проектований екран. Це було повідомлення від Паразитів.

"Що це?" – запитав Нейт, дивуючись, чи не доведеться їм битися вже в найближчі дні.

"Вони висунули пропозицію щодо проблеми. Таку, що насправді може бути на нашу користь. Вони стверджують, що оскільки обидві сторони не хочуть зайвого кровопролиття, а фракції схожі за розміром, то дві сторони повинні провести дуель замість цього.

Виставити їхню п'ятірку найсильніших проти нашої п'ятірки найсильніших. Хто переможе, та фракція і служитиме під їхнім командуванням з того дня".

Нейт і Денніс усміхнулися, думаючи, що Паразити їх недооцінюють. Це була б легка перемога, але інші не були в цьому надто впевнені.

Однак це було явно краще за війну.

"Отже, схоже, ми всі згодні прийняти умови?" – сказав Сем, і всі вони кивнули у відповідь - "Тоді наступне питання: оскільки Квін вибув, хто з нас п'ятьох буде битися?"