Розділ 695 — Чи варто тобі бути тут?

Сем та Меґан метушилися кораблем Проклятих, намагаючись зібрати якомога більше інформації. Було важливо з'ясувати, чи може це поширюватися на інших. У них було кілька пошукових команд, які розпитували інших, чи не відчувають вони подібних симптомів. Кілька людей відгукнулися, і їх розмістили в окремій кімнаті від інших.

Після швидкого огляду здавалося, що симптоми були схожими, але не ідентичними, проте їх все одно тримали під наглядом. Про всяк випадок, якщо щось проявиться за кілька днів. Було також важливо не допустити паніки на кораблі. Тож усе потрібно було робити потайки.

"Поки що схоже, що постраждали лише ті, хто брав участь у бійці", - сказав Сем.

"Ну, принаймні це хороша новина, чи не так?" - відповіла Меґан, нервово кусаючи ніготь. Вона не могла заспокоїтися відтоді, як Денніса помістили до медичного відсіку.

"Я просто сподіваюся, що вони скоро одужають і не буде жодних серйозних побічних ефектів від цього" - сказав Сем. - "Втрата їх буде великим ударом для Фракції Проклятих. Вони - одні з наших найсильніших людей".

У цей момент один із членів фракції підійшов до Сема, щоб доповісти йому. Знаючи, куди прямував Квін, було досить легко зібрати групу для стеження за ним з бази. Хоча вони трималися на значній відстані, не бажаючи погіршувати ситуацію між двома таборами.

"Квін..." – прошепотів Сем, почувши новини.

"Це погано?" – запитала Меґан, не розуміючи, що сталося, щоб виправдати таку реакцію Сема.

"Ми отримуємо повідомлення, що Квін щойно увійшов до Притулку Паразитів і знищив головну браму."

Це було те, що всі вони думали, що він зробить, але водночас не могли повірити, що він це зробить.

*****

Увійшовши до Притулку, щойно Паразити побачили когось незнайомого, Мандрівники одразу почали атакувати непроханого гостя. У їхніх очах Квін був тим, хто раптово напав на них першим.

Не було часу ставити запитання і з’ясовувати, що відбувається; вони просто захищалися. Усілякі атакувальні здібності з певним радіусом дії, включно зі зброєю дальнього бою, полетіли в Квіна повітрям.

Вони думали, що одній людині буде неможливо ухилитися від такої кількості атак. Однак Квіну ніколи не доводилося ухилятися. Піднявши свою тінь перед собою, він зміг заблокувати всі здібності.

Він витратив кілька MC -клітин, але атаки були недостатньо сильними, щоб завдати їм серйозної шкоди. Коли тінь зникла, атаки кинулися вперед, руйнуючи землю під ногами, і від Квіна не лишилося й сліду.

Незабаром звідкись поблизу почулися крики. Кілька з них повернули голови, щоб подивитися, що відбувається, але все, що вони бачили, це їхніх людей, закривавлених на підлозі, але жодного нападника. Що б там не нападало на них, рухалося надто швидко.

Перемігши кількох з них, використовуючи кулаки та швидкість, інші відступили, і ще більше підійшли до стіни та воріт Притулку. Якщо раніше було близько п’ятдесяти чоловіків, то тепер було близько двохсот членів фракції, усі сповнені гніву до однієї людини.

З такою кількістю людей його MC -клітини зазнали б значних втрат, якби він використовував свою тінь для блокування їхніх атак. Якби він використовував лише кулаки, швидкість та Миттєвий Крок, він вичерпав би витривалість, перш ніж перемогти їх усіх, і використання його кривавих навичок не було варіантом.

Хіба що він не хотів залишити жодного з них живим. Була Зброя душі, але щойно ця думка промайнула в його голові, він побачив матерів, які бігли зі своїми дітьми, намагаючись утекти від хаосу та бійні.

Я не можу використовувати свою Зброю душі тут, що, як я поранюю когось, хто не причетний? - подумав Квін.

"Квін, іди, залиш це мені" - сказав Сіл, входячи крізь зламану браму, яку Квін щойно зруйнував. Копіюючи тих, кого Квін переміг, Сіл тепер мав безліч здібностей для використання та вибору, щоб впоратися з усім цим.

Ворогом Квіна все одно ніколи не були самі Паразити, використовуючи свій Плащ тіні. Він зник перед усіма їхніми очима, наче став невидимим. Деякі намагалися його шукати і атакувати там, де він був, але піднялася стіна вітру, що зупинила все це.

"Можливо, я не на всі сто відсотків" - сказав Сіл, кілька разів кашлянувши - "Але я точно можу розібратися з купкою нікчем."

Часом, коли Квін використовував Плащ тіні, були ті, хто був достатньо сильним, щоб відчути присутність Квіна. Однак ті, хто був зовні у Притулку, не були одними з таких людей. Можливо, це було через паніку, їхні почуття були притупленіші, а Сіл як відволікаючий фактор. Це дозволило Квіну пройти повз усіх них і прямувати прямо до бази фракції.

Тепер всередині, йому потрібно було їх шукати, але коли він увійшов на базу, дивний запах вдарив йому в ніс.

"Я відчуваю запах крові, але всередині бази фракції? Що тут відбувається?"

Йдучи за своїм нюхом, Квіна зрештою привело до подвійних дверей, запах був найсильнішим звідси, але він зрозумів, прогулюючись будівлею. Запах крові був і в інших місцях також.

Через подвійні двері, це могла бути пастка, але ніщо не могло зупинити його від зустрічі з Мантісом. Відчинивши двері, Квін побачив, що потрапив до складського приміщення. Воно було великим за розміром, з ящиками, заповненими та відсунутими вбік. А в самому кінці, розслаблено сидів на ящику Мантіс.

Він був не єдиним у кімнаті. Там були Вевіл, Гана, Тоні та дивний чоловік у капюшоні. Всі люди, які билися на дуелі. Хоча там був не один блідий чоловік у капюшоні, а троє. Двоє з них стояли поруч з Мантісом, наче охоронці.

Щодо запаху, який відчував Квін, то кров надходила від тих чоловіків. Стікаючи з їхніх ротів, кров струменіла по їхніх тілах і на одяг, а в самій кімнаті виднілися невеликі калюжі крові.

"Щойно я побачив твою здібність і ти повернув мені тих трьох чоловіків" - сказав Мантіс. - "Я знав, що ти знайдеш спосіб сюди дістатися, обійшовши всіх цих людей."

"Мантісе, ти або допоможеш, або забереш назад все, що ти зробив з усіма, і тоді ти пошкодуєш, що взагалі народився. Я буду висмоктувати твою кров щодня, рівно стільки, щоб ти вижив!" - вигукнув Квін у гніві.

"Ну, це не спосіб просити когось про послугу. Після такої загрози, з якого дива я взагалі мав би вам допомагати?" - сказав Мантіс. - "Ти мав би стояти на колінах, благаючи мене позбавити їх від того, що вражає їхні тіла. Дозволь запитати, як давно вони блюють кров'ю?"

Тепер було зрозуміло, що за цим стояв Мантіс.

"Бачу по виразу твого обличчя, що це вже почалося. Я впевнений, принаймні той хлопець з орлиними крилами вже блював кілька разів? Я особисто подбав про те, щоб прискорити процес саме з ним.

Якщо я правильно пам’ятаю, він був досить сильним. Бачиш, питання, яке ти повинен поставити собі, Квін, полягає в тому, чи справді тобі варто бути тут, чи краще тобі бути на кораблі. Ті, хто інфікований моєю отрутою, схильні трохи дичавіти під кінець."

На проклятому кораблі, всередині медичного відсіку, Меґан пішла перевірити Денніса, який все ще міцно спав. Вона воліла бачити його таким, принаймні так він не прокидався від болю.

Інші проходили огляд у медсестри в окремій кімнаті. Залишилися лише вони вдвох. Вона подивилася на його втомлені очі і погладила його золотисте волосся, коли її рука торкнулася його шкіри. Його очі раптом широко розплющились.

"Ти прок…"

Перш ніж вона встигла щось сказати, рука Денніса міцно стиснула її горло.

Що з ним відбувається?

Життя вичавлювалося з неї щосекунди.