Розділ 697 — Жебрак

Відтоді, як Пол зробив свій маленький трюк, здавалося, що Денніс значно заспокоївся, і вони почали дивуватися, чи знайшли вони вирішення проблеми. Судячи з того, наскільки жахливою була поточна ситуація, їм потрібно було прийняти рішення та вирішити, що робити далі. Для цього Сема викликали до медичного відсіку.

"Є велика ймовірність, що якщо ми не зробимо щось незабаром, ви всі можете закінчити, як Денніс. Неконтрольовані та дикі", - сказав Сем, поклавши руку на підборіддя, борючись із тим, що робити - "Чи могли б ви, можливо, зробити те саме з іншими? Здається, це спрацювало з Деннісом, тож має спрацювати й з іншими, так?"

Пол підняв і кілька секунд дивився на свою руку, перш ніж відповісти.

"Буду з вами відвертий, те, що я зробив, було досить ризикованим. Була висока ймовірність, що Денніс міг просто померти на місці, але тоді я вважав, що це найкращий вихід. Я намагався зробити так, щоб моя отрута перейняла контроль над тим, що вже було всередині його тіла. Однак, коли я відчув Денніса, я зрозумів за симптомами, що він відчуває - моя отрута недостатньо сильна...

Мантіс має бути користувачем Здібності Отрути щонайменше восьмого рівня. Моя ж наразі лише шостого рівня. Всередині тіла Денніса триває боротьба між двома силами, моя менш смертоносна і призначена лише для того, щоб виснажити користувача, але врешті-решт вона програє. Усе, що я зробив, це виграв нам трохи часу, і я не хотів би спокушати долю, намагаючись зробити це знову."

"Ти експериментував над ним!" - закричала Меґан. Вона почала йти до нього, сповнена люті.

"Заспокойся, Меґан. Немає сенсу злитися через те, що могло статися, зараз усе гаразд, і хто знає, що могло б статися з усіма, якби Денніс зміг лютувати по всій базі. Що було б, якби він покинув кімнату?"

Поки інші сперечалися, Нейт сидів на краю одного з лікарняних ліжок, він почав повільно стискати кулак і розтискати його. Вени, що проходили по його руці, випиналися так само, як у Денніса, коли він був майже одержимий отрутою.

"Я втрачаю контроль" - сказав Нейт. - "Я це відчуваю, тобі треба щось швидко зробити. Я не хочу нікому шкодити, не зробивши свідомого вибору. Якщо Полу доведеться знову провести свій маленький експеримент, то нехай буде так."

Почувши слова Нейта, Фекс почав замислюватися про себе. Він не був у тому стані, що інші, і дивувався, чи не поширювалася отрута його тілом повільніше через те, що він відрізнявся від усіх інших.

Його хвилювало, що станеться, якщо він втратить контроль? Досі помічалося дещо серед тих, хто був уражений. Чим більше отрута опановувала їхнє тіло, тим меншою ставала їхня здатність зосереджуватися та використовувати свої здібності.

Це була найімовірніша причина, чому Денніс не використав свої здібності для боротьби з іншими. Його розум був затьмарений, і він не міг їх активувати, але що щодо нього? Звісно, можливо, коли він дійде до цього стану, він не зможе використовувати свою Здібність Струн, але його здібності, пов’язані з вампірською кров'ю, були іншими.

Це були просто речі, які вміло його тіло. Можливо, він навіть перетвориться на звіра, подібного до Кровопивці. У будь-якому разі, навіть якщо цього не станеться, це було для нього приводом для занепокоєння.

"Не хвилюйся" - сказала Казз, шепнувши йому на вухо. Вона бачила, що Фекс про щось думає. - "Я розберуся з кожним, хто дізнається."

Квін сказав, що, на його думку, Казз змінилася, але я бачу, що вона все та ж дівчина, як і раніше - Фекс стиснув кулак від гніву.

"У мене є рішення", – сказав Сем - "Дещо не таке ризиковане, як Пол, який використає свою Здібність Отрути на всіх вас. Ми зачинимо всіх вас в одній із тренувальних кімнат і замкнемо там одне з одним".

"А що, як вони почнуть нападати одне на одного?" – сказала Меґан.

"Тоді принаймні вони не будуть тут, щоб зашкодити комусь іншому". Коли Сем вимовив ці слова, йому було важко. Він не хотів просто сказати, що життя інших було важливішим за їхнє, але мусив думати про всіх людей на кораблі, а не лише про своїх близьких друзів.

"Чесно кажучи, я теж не впевнений у своїй Здібності Отрути. Один невірний рух, і я можу стати їхньою смертю", – сказав Пол.

"Ти можеш..."

"Все гаразд, Меґан" - Нейт перебив її - "Замкніть нас усіх в одній кімнаті, я думаю, що це зараз найкраще. Якщо ми повбиваємо одне одного, то це просто на одну проблему менше, з якою вам доведеться мати справу".

"А як щодо мене?" – запитала Лінда, яка досі не виявляла жодних симптомів.

"Якщо ми хотіли стовідсотково бути в безпеці, було б найкраще помістити тебе туди ж, але якби ми це зробили, ти була б сама з усіма ними. Як і у випадку з Фексом, можливо, тобі потрібно більше часу, щоб бути враженою. Ми завжди могли б зачекати. Якщо ти почнеш виявляти ознаки, тоді ми зможемо помістити тебе до інших".

З прийнятим рішенням, всі погодилися бути замкненими в одній з тренувальних кімнат. Фекс, Денніс та Нейт. Проте, коли заходили, Казз також спробувала увійти.

"Казз, ти не можеш туди заходити," – сказав Сем.

"Я в порядку, я не помру," – відповіла Казз.

Сем похитав головою.

"Ні, я не матиму твоєї смерті на своїх руках."

Вони зустрілися поглядами на секунду, і зрештою Казз здалася, відходячи назад.

****

Перемігши одного з чоловіків у капюшонах, який мав таку силу, Мантіс втратив дар мови. Не знаючи, що сказати чи зробити.

Спочивай з миром, я бачив, що ти був у великому болю. І я обіцяю, що покараю того, хто це з тобою зробив – сказав собі Квін.

Побачене щойно не можна було пояснити просто високоякісним Звірячим спорядженням. Хіба що це було принаймні на легендарному рівні. Інші члени знали це і вагалися йти вперед.

"Не хвилюйтеся, я йду до вас," – сказав Квін, мчачи вперед.

Побачивши це, Тоні почав діяти, встановлюючи бар'єр, але використовуючи своє тіло, з плечем вперед і відштовхуючись ногами, Квіну навіть не потрібно було пробивати бар'єр, і він зміг просто пробігти крізь нього, наче він був зроблений з тонкого скла.

Гана почала панікувати і викинула кілька вітряних порізів на Квіна. Але його швидкість була надто високою. Він змінив напрямок, намагаючись розібратися спочатку з набридливою, прямуючи до неї.

"Квін, не вбивай її!" - крикнув Вевіл, активуючи свою посилену Зброю душі, що дозволило йому рухатися вдвічі швидше завдяки його надшвидкості. Чесно кажучи, він знав, що це безнадійна справа, відтоді, як побачив, як Квін сам переміг звіра імператорського рівня.

Якби Квін колись вступив у бій з Паразитами, він казав собі, що не битиметься з ним, проте зараз він намагався врятувати Гану. Зі свого боку, він кинувся вперед з кинджалами, готовий зробити все, що міг.

Однак його раптом підняло в повітря, і він відчув щось туге навколо горла. Використовуючи свою швидкість, Квін підняв його за шию, як дитину.

Прямо як Фекс тоді, він міг не відставати від моєї швидкості.

Розкрутивши тіло Вевіла, він жбурнув його до Гани, врізавши обох в один з ящиків і пробивши їх крізь нього.

"Зупиніть його! Не дайте йому наблизитися!" - закричав Мантіс.

"Мені навіть не потрібно використовувати свої тіньові чи кров'яні сили для цих. Це було б просто марнотратство!" - крикнув Квін, тепер прямуючи до задньої частини, де Мантіс стояв на ящику.

Оскільки його бар'єр був безсилий, Тоні знав, що він більш ніж марний, і спробував втекти. Не встиг він отямитися, як відчув, що все його тіло нахиляється, а потім його очі дивилися на землю.

Подивившись униз, його ноги були понівечені. Квін ударив його по ногах, змусивши його впасти і розтрощив його ноги під час цього.

Зістрибнувши з ящика, троє чоловіків у капюшонах підійшли, це було останнє, що мав Мантіс.

З одним він би впорався, але битися з трьома одночасно – атака, яку він здійснив раніше, зайняла деякий час, він би отримав удар, роблячи таке знову – почав думати Мантіс, що дало йому трохи надії.

"Мабуть, мені не варто хвилюватися, що ти бачиш такі речі, якщо ти більше не будеш жити," – сказав Квін, коли тінь почала витягуватися з його рукавиць. Махнувши обома руками, він схопив червону ауру тінню, створивши дві свої Коси тіні.

Широко розмахнувшись з обох боків, чоловікам у капюшонах не було куди дітися, і вони просто стояли, приймаючи свою долю. Коли коси торкнулися їхніх тіл, їхні ГОЛОВИ були відрубані і котилися по підлозі.

"Ні! Як? Хто ти?" – вигукнув Мантіс на весь голос. Він обернувся, сподіваючись знайти шлях до втечі. Коли він озирнувся, щоб побачити, де Квін, він нікого не побачив. Тоді його тіло у щось врізалося.

Це був Квін.

"На коліна!" – скомандував Квін, його очі світилися червоним.

Одержимий, тіло Мантіса було примусово кинуто на землю, його коліна з силою вдарилися об верхню частину ящика.

"Тепер подивись, хто благає?"