Розділ 699 — Напівтрансформація

Нервово чекаючи за межами тренувальної кімнати, були Бліп, Лінда, Сем та Казз. Прихід до тренувальної кімнати дав Казз зрозуміти, що існує кімната, якою всі користувалися, про яку вона раніше не знала. Вона бачила, як вони вводили код, хоча сама не мала жодного уявлення, що це за код.

Гадаю, це Квін постарався, вирішивши приховати це від мене – подумала вона.

Причина, чому вони чекали надворі, полягала в тому, щоб побачити, чи ті, хто збожеволів, почнуть нападати на тих, хто ні, а якщо вони всі втратили розум, то поставало питання, чи почнуть вони всі нападати одне на одного? Чого вони не хотіли, так це того, щоб вони вбивали одне одного, і Бліп був готовий стрибнути всередину і спробувати заспокоїти все, що відбувалося назовні, будь-якої секунди.

Інша причина полягала в тому, що Лінда також могла почати відчувати певні прояви.

Очікуючи, як їм здавалося, вони могли чути звуки боротьби всередині. Було зовсім не тихо, оскільки інфіковані мали велику силу, і щоразу, коли вони падали на землю чи підлогу, ззовні кімнати відчувалася легка вібрація. Проте вона була переважно звукоізольована, що робило її ще страшнішою для них усіх.

"Я більше не можу! Я мушу туди зайти й подивитися, що відбувається. Ми не можемо просто стояти тут вічно!" – сказав Бліп, сповнений розчарування. – "Скажи мені код".

Бліп був одним з небагатьох, хто також не знав коду. Тепер він знав правду про Лінду та інших, але інші не знали, тож він не мав доступу.

"Думаю, буде краще, якщо ти туди не підеш", – несподівано промовила Казз. – "Ти можеш заразитися, або ж там можуть бути неприємні речі, які ти побачиш".

Коли вона промовила ці слова, то кинула погляд на Сема, ніби хотіла, щоб він заговорив.

"Вона хвилюється за когось всередині?" - подумав Сем, побачивши це, потім він подумав про Фекса. Що б сталося з ним, якби він зайшов за певну межу? Чи намагалася Казз захистити його від викриття?

Сем не був певен справжнього мотиву Казз, однак, все ще було логічно, що якби Бліп зайшов всередину, то був шанс, що він міг би дізнатися правду про все.

"Дозволь мені піти, брате" - сказала Лінда. - "Я впораюся з купою запальних хлопців, повір мені, я виросла з одним таким протягом більшої частини свого життя".

"Сестро, але ж ти бачила їхню силу, як я можу дозволити тобі..."

Вона подивилася йому в очі, а потім простягнула руку над його плечем, вводячи код. Почувся звук дверей за спиною Бліпа, що відчинилися.

"Не обертайся, і що б не сталося, не заходь", - сказала Лінда.

Вона пробігла повз, крізь двері, і ті швидко зачинилися за нею.

"Сестро, щойно ти покличеш на допомогу, мені байдуже, яку таємницю ти хочеш, щоб я зберіг. Я йду туди".

Коли Лінда увійшла, вона побачила Фекса, який ухилявся від атак двох з них; він однією з їхніх рук зв'язав своїми червоними струнами, а іншою рукою - три; він випустив велику лінію червоної аури, відштовхуючи іншого тією ж іншою рукою.

Фекс був вкритий потом, а його брови були нахмурені. Лінда зрозуміла, що він відчуває сильний біль.

"Це отрута?"

Нейт, якого відкинуло Кров'яним Ударом, уже підвівся із землі. На його тілі були порізи, імовірно, від попередніх атак, проте він ігнорував їх і продовжував рухатися вперед.

"Я не витримаю довго", - подумав Фекс, усе ще утримуючи Денніса своїми здібностями ниток. Якби він був здоровим на всі сто відсотків, то розкидав би цих двох без проблем.

Коли Нейт наближався до нього, він не знав, що робити. Використання кров'яних атак лише робило його слабшим, і якби він відпустив Денніса зараз, то йому б прийшов кінець.

"Не хвилюйся, я тут, щоб допомогти!" - сказала Лінда, викидаючи удар, що влучив Нейту прямо в ребра і відкинув його назад у стіну.

"Ох, як я радий хоч когось бачити", - сказав Фекс, і полегшення та напруга, які він відчував у своєму тілі, минули; водночас струна, що тримала тіло Денніса, також розслабилася.

Нарешті, коли Лінда наблизилася до Денніса, вона була задоволена своїм новим тілом. Коли вона билася раніше, то зламала лікоть, але без потреби в цілителі змогла знову боротися. Її Звіряче спорядження давало їй додаткової сили. Їй починав подобатися цей стиль прямого бою.

Денніс замахнувся кулаком, і це було швидше, ніж очікувала Лінда. Якби її вдарили по голові, то було б усе скінчено. В останню секунду кулак почав рухатися вгору, а все тіло Денніса відхилилося назад, наче він падав.

Коли вона подивилася вниз, то побачила, що червона струна зв'язала обидві його ноги і була прикріплена до Фекса.

"Я ще не зовсім марний", - сказав Фекс, кашлянувши кілька разів.

Вона подивилася назад на Фекса і широко посміхнулася. Ці хлопці були надійними в незліченних ситуаціях, і вона була рада, що приєдналася до хорошої групи, незалежно від того, що з нею сталося.

"Вибач, Деннісе, за це, але це буде боляче. Але ти зможеш одужати від цього!" - крикнула Лінда, обрушуючи кулак на його ноги, розтрощивши йому коліна.

Денніс закричав від болю, і їй було боляче бачити його таким, але якби вона якимось чином не зупинила Денніса і Нейта, вони б постійно поверталися. Нейт теж не реагував, тож на коротку мить вона могла перевести подих.

"Швидше!" - крикнув Фекс; він стояв рачки, його кулаки били об землю, відбиваючись від того, що з ним відбувалося - "Забирайся звідси зараз, швидко!" - крикнув він знову.

"Що з ним відбувається?" - подумала Лінда.

Раптом, на відміну від інших, з Фексом відбувалося щось інше, його тіло злегка трансформувалося, половина волосся з голови випадала, м'язи випирали, як і в інших, але коли він підняв голову, вона побачила. З моторошною посмішкою Фекса виднілися лише ікла з лівого боку.

Природно, Лінда відступила на крок назад. Вона вперше бачила щось подібне, і це стало для неї нагадуванням.

"Я забула, Фекс – справжній Вампір".

"Чорт забирай!" - внутрішньо закричав Фекс - "Невже я дійсно перетворююся на Кровопивцю, але ж я не втратив усю свою кров". Проте одне він міг сказати напевно. Він втрачав розум, і єдине, про що він міг думати, була кров.

****

Квін деякий час стояв поруч із Сілом, дивлячись на тіло Мантіса, воно не рухалося, і він чув, що його серце вже не билося.

"Він справді вбив себе. Він вирішив утекти після всього того лайна, що він накоїв!" - крикнув Квін. Хоча він був розчарований, він був розчарований не Мантісом, а скоріше собою. Він відчував, що підвів їх усіх, усіх, хто був на кораблі. Він навіть не міг придумати рішення, щоб вийти з цієї халепи.

У той момент він почув рух людей, коли обернувся, щоб подивитися, це були Вевіл, і Гана. Вони були поранені і повільно вибиралися зі зламаного ящика. Коли вони вийшли, вони здивовано побачили Мантіса, який лежав там мертвий.

"От халепа!" – скрикнула Гана. – "Що, до біса, нам робити!" - Її руки були біля волосся, і здавалося, що вона от-от вирве його. Це було очікувано, вони, мабуть, думали, що Квін убив їхнього лідера. Принаймні, саме тому Квін вважав, що вони засмучені.

Зараз у нього навіть не було бажання боротися з ними, і він просто дозволив їм підійти до тіла. Потім, коли вони нарешті підійшли досить близько, Гана підбігла до тіла і штовхнула Мантіса, поки той був мертвий і лежав.

"Ти, сволото, невже ти справді отак просто помер!" – закричала Гана.

Тепер він був спантеличений. Що відбувається, що вона так атакує свого лідера фракції.

"Ви, мабуть, цікавитеся, що тут діється?" – сказав Вевіл. – "Ми в тому ж човні, що й ваші друзі. Кожен, хто належить до фракції Паразитів, теж. Щоб забезпечити нашу абсолютну вірність, використовуючи свою Зброю душі, він заразив нас усіх отрутою. Хоча не такою сильною, як у ваших друзів. Щотижня ми були зобов'язані відвідувати Мантіса, де він давав протиотруту або вилучав частину отрути, як це працювало, ми справді не знаємо.

Річ у тому, що всі наші життя були в його руках." - Вевіл тоді подивився на людей у капюшонах, які були мертві - "Ти пам'ятаєш їх, Квін?" - запитав Вевіл - "Ці люди були тими, кого ти тоді привів із собою на дуель. Через те, що вони провалили свою місію, він дозволив отруті дійти до такої межі з ними... а тепер... Він здихає і просто залишає нас, тож нам усім доведеться страждати."

Вевіл і Гана обоє зламалися, падаючи на коліна, і остання крихта надії, що мав Квін, зникла. Він подумав, що, можливо, те, що сказав Мантіс, було брехнею, але навіть його власні люди не мали відповіді.

Коли Вевіл витирав сльози, він був здивований, побачивши, що хтось стоїть над ним. Рука була покладена на його живіт.

"Гадаю, це було щось на зразок цього", - сказав Сіл, і коли він відвів руку, з тіла Вевіла було виведено зелену субстанцію.