Розділ 716 — Жовта сила

Навіть не рухаючи тілом, Ерін могла відчувати і бачити нову знайдену енергію, що піднімалася в ній. З моменту вступу до школи її аура та рівні сили залишалися незмінними, однак вона помітила, що були випадки, коли вони зростали.

Вона помічала це під час спарингів проти Лео , а також Едварда, і коли збиралася вдарити Ніку за межами школи. Різниця в силі була помітною, але зараз вона була зовсім на іншому рівні. Вона не знала, чи це було через гнів, чи, можливо, просто тому, що перед нею було більше вампірів, яких вона класифікувала як ворогів.

Окинувши поглядом поле, вона щосили намагалася оцінити ситуацію. Двоє студентів все ще лежали на землі, виглядаючи мертвими, а один студент втік кудись у ліс. Емі пішла шукати допомогу, а Ксандер був, ймовірно, занадто поранений, щоб піднятися. Інакше він би вже повернувся.

Загалом було п'ять кровопивць. Двоє з них відволікалися завдяки навичці туману Тіммі . Однак рівень його здібностей був ще досить низьким, тому він не міг огорнути туманом усю ділянку.

Це означало, що їй доведеться мати справу з рештою трьома. Один з них кинувся на неї, перш ніж вона встигла оговтатися, тоді як двоє інших також рушили вперед, але вирішили притриматися і рухатися повільніше навмисно.

Було так, ніби вони чекали, щоб побачити результат того, що ось-ось мало статися.

"Мої ребра, гадаю, вони вже достатньо зажили".

Коли звірі стрибнули в повітря, вона, протягнувши меч по землі, різко змахнула ним угору з усією силою, активуючи криваву ауру навколо клинка. Цього разу вона пробувала щось інше. Контролюючи свою Ци краще, ніж раніше, вона огорнула кривавою аурою свій великий меч і, використовуючи Ци, утримувала її на місці. Замість Кров'яного Удару, вона збільшила силу свого клинка, залишивши навколо нього сяйво.

Кровопивця не очікував, що Ерін так швидко оговтається, ані такого швидкого удару. Він був упевнений, що раніше оцінив її швидкість, але зараз вона була ще швидшою. Він не міг нічого вдіяти, окрім як приготуватися, поки лезо проходило крізь його тіло, пройшовши, немов крізь масло. Меч розсік кровопивцю навпіл.

"Один є, і я готова взятися за ще більше вас, потворних виродків" - сказала Ерін, відкинувши свій меч убік, дозволивши крові звіра розлетітися по підлозі. - "Пробачте, але я не люблю лисих."

Коли кров з її клинка злетіла, інші кровопивці та вона сама могли це побачити. Кривава аура, порівняно з попередньою, була іншого кольору. Кров'яні Удари завжди виходили червоними, як і в усіх інших вампірів, її також, але зараз аура була жовтого кольору.

Два кровопивці, що наступали, зупинилися, а той, що був найдалі, перескочив назад на інший бік водного потоку.

"Відступаємо!" - сказав кровопивця глибоким демонічним голосом. Голос був трохи невиразним, ніби у нього був повний рот, але, схоже, це було через великі ікла в його роті.

Воно може говорити? - здивовано подумала Ерін. Воно точно не виглядало так, ніби може говорити. Вони просто виглядали як божевільні дикі звірі в гуманоїдній формі.

Коли кровопивця, який, здавалося, був їхнім лідером, віддав накази, звірі, що були в тумані, та інший відступили. Вони втекли назад крізь ліс, поки лідер обернувся, щоб подивитися на Ерін.

"Я муситиму доповісти про це лідеру, він безперечно буде задоволений."

Спочатку Ерін подумала, можливо, вони просто ховалися, це був обман. Вона була в меншості та поступалася їм. Їй пощастило з першим ударом лише тому, що кровопивця недооцінив її, але їхня сила та швидкість були подібні до її. Вони напевно б придумали щось, щоб впоратися з нею, думала вона.

Активувавши свою здатність, вона зрозуміла, що вони справді пішли. Потім, поклавши меч назад за спину, вона пішла підняти свою катану із землі.

Вона повернулася, щоб подивитися на Тіммі та Ніку. Ніку стояв на колінах, дивлячись на два тіла перед собою.

У цей момент вона була дуже вдячна за здатність Тіммі. Через туман ніхто з них не бачив, що зробила Ерін. Секрет, який Квін наказав їй зберігати, все ще залишався секретом.

Проте було зрозуміло, що Ніку спочатку був не в собі. Він стояв на колінах і, на диво, в його очах були сльози.

"Ну ж бо, хлопці, ви ж живі, так? Скажіть мені, що ви живі!" - сказав Ніку, дивлячись на їхні тіла, але відповіді не було.

Ніку був молодший за них усіх на пару років, його завжди балували в Першому замку. Взагалі-то, навіть для вампірів таке було ненормальним. Хоча він був задиракою і тим, хто зловживав своєю владою, він ніколи не бажав смерті іншим вампірам.

Він би ніколи не зайшов так далеко, ба більше, він сам завдав смертельного удару. Він не знав, що Тіммі мав таку здатність, і, помітивши, наскільки вона ефективна проти кровопивці, якби він не вчинив так необдумано, можливо, туман Тіммі міг би дати їм усім шанс на втечу.

Нарешті, здавалося, Ксандер вийшов з лісу, тримаючи одну руку, яка ще не загоїлася, і трохи кульгав, коли виходив.

"Чому ніхто не прийшов перевірити, чи зі мною все гаразд?" - сказав Ксандер - "Ходімо, вибираємося звідси і спробуємо знайти вчителя, ми повернемося до школи і повідомимо їм про те, що сталося."

Сільвер вже деякий час бігала довкола, вона зіткнулася з кількома учнями та повідомила їм, що весь тест закінчено. Вона супроводила кількох із них назад, залишивши їх із вчителем, який перебував одразу за лісом і відповідав за Систему.

До замку вже зателефонували, і люди були в дорозі, але Сільвер не могла сидіти склавши руки, знаючи, що в лісі все ще проблеми. Пошукавши ще трохи, вона натрапила на ще одного мертвого вчителя, тільки цього разу, на землі, недалеко від неї лежав кровопивця.

Кровопивця тут? Один зі студентів випадково перетворився на нього? - подумала вона. Під час огляду виглядало так, ніби вони вдвох вбили один одного в досить складній битві.

Вона тепер була біля тіла кровопивці, дивлячись, чи зможе знайти якісь підказки, але ті шматки одягу, що були на ньому і не були розірвані, не нагадували шкільну форму або те, що зазвичай носять вампіри.

Весь одяг був темно-синього кольору.

Це вони, якщо так, чи вирішили вони нарешті напасти на поселення, але чому? Вони знають, що не матимуть жодного шансу проти всієї родини.

Прив’язавши свої струни до кровопивці, керуючи ним, як маріонеткою, вона підняла його і кинула тіло за себе. Тіло було розірване навпіл за секунду, а за тілом Сільвер дивилася на кровопивцю, який був удвічі більший за того, якого вона щойно використала як живий щит.

"Сільвер?" - сказав кровопивця глибоким, гучним голосом - "Я здивований, що ти стала вчителем, ніколи не думав, що ти так низько впадеш. Навіть якщо Тридцята родина завжди мала чоловіка як свого лідера, я думав, що ти будеш тією, хто це змінить. Але, боюся, це тепер неможливо, тому що ти не доживеш до наступного дня."

Сільвер й гадки не мала, хто цей кровопивця, будь-яка схожість, яку вони колись мали як вампір, тепер зникла з їхнім нинішнім виглядом, але було ясно, що цей чоловік знав її в якийсь момент свого життя.

Було також зрозуміло, що він хотів її вбити. Використовуючи свою кров, вона випустила червоні струни й успішно обмотала їх навколо його щиколоток, але він продовжував повільно йти, і струни просто розірвалися, ніби нічого й не зробили.

Хто цей хлопець, він, мабуть, був неймовірно сильним вампіром, перш ніж перетворитися на кровопивцю.

Страх було видно в очах Сільвер, коли вона безперервно відступала, доки її спина не вперлася в дерево.

"Я не помру тут".

"Не думаю, що у тебе є вибір".