Розділ 717 — Возз'єднання

Сільвер була вправним лицарем, найкращою з найкращих, коли йшлося про вампірів. Було лише дві посади, які можна було вважати вищими за її. Вампірські лідери та вірні лицарі короля вампірів. Звісно, існувала також посада короля або королеви вампірів, але, не будучи лідером насамперед, вона ніколи не могла претендувати на таку роль.

У всіх інших замках було добре відомо, що якби Сільвер не народилася дівчинкою, то її зробили б наступним лідером. Проте традиції тринадцятої родини цього не дозволяли.

Та все ж жоден з цих фактів не змінив її теперішньої ситуації. Що на неї втупився кровопивця, який змушував її почуватися абсолютно безсилою. Зазвичай вона могла оцінити чиюсь силу за допомогою своїх червоних кров'яних струн, але перед цим кровопивцею вони були такими ж марними, як легенький вітерець.

Він розірвав їх, просто рушивши своїми великими м'язистими ногами.

"Принаймні скажи мені, хто ти?" - запитала Сільвер.

Кровопивця почав сміятися, його сміх був настільки глибоким і гучним, що земля навколо них, здавалося, ледь вібрувала.

"Як і очікувалося, щоразу, коли є історія, якою вампіри не пишаються, вони просто повністю її ігнорують, вдають, що її не існує або що вона ніколи не відбувалася" - сказав гігантський кровопивця. - "Чи знаєш ти взагалі, на яких людей ти працюєш? Вампіри здаються сильними ззовні і є зарозумілими, оскільки вважають себе вищими за інших, але правда в тому, що вони налякані.

Вони бояться, що одного дня щось з'явиться і перевершить їх, тому позбуваються всього, що вони вважають загрозою, навіть не даючи їм шансу піднятися. Перевертні, криваві феї, Дампір і ми, вампіри в істинній формі."

Передчуття Сільвер було правильним: цей чоловік та інші кровопивці були з тієї групи. Група Вампірів, які піддалися кров'яній залежності. Вони спожили стільки крові й настільки сильно стали залежними, що їхні тіла перетворилися на постійну форму кровопивці. Хоча, на відміну від голодного Кровопивці, вони зберегли частину свого інтелекту, а цей, що стояв перед нею, зберіг значну більшу його частину.

Навіть ті вампіри, які вважали, що вони мають бути на вершині харчового ланцюга, пануючи над людьми, не погоджувалися з кровопивцями. Втрачати контроль при вигляді людської крові, мати таку залежність – це піддаватися власній слабкості. Те, чого вони не хотіли визнавати. До сонця можна було виробити опір, але кров була тим, що їм завжди було потрібно рано чи пізно.

У той час як кровопивці, подібні до того, що був перед нею, бачили це як прийняття себе та прийняття своєї справжньої сутності.

Їй пощастило, що кровопивця любив багато говорити, оскільки в цей час вона намагалася знайти спосіб втекти, але не бачила жодного. Єдиний вибір, що залишився - це битися.

"Я бачу це в твоїх очах, ти обрала битися. Ти, безумовно, особлива і сильна. Якби я міг, я б залучив тебе на свій бік, але я знаю, що це неможливо."

"Сільвер!" - вигукнув голос здалеку.

Завдяки її гострому слуху, вона зрозуміла, що голос долинув згори, і вдалині вона побачила Емі, що летіла високо в небі. Проблема була в тому, що кровопивця також це чув.

У ту ж секунду, як кровопивця глянув вгору, Сільвер зробила свій хід, вона кинулася вперед щодуху і проковзнула під, поміж ніг кровопивці. Роблячи це, вона витягнула обидві руки і використала якомога більше червоної струни, щоб зв'язати ноги кровопивці.

Вона знала, що це здебільшого буде марним, але їй просто потрібно було виграти достатньо часу. Високо підстрибнувши, вона потім кинула свою струну і обмотала її навколо ноги Емі. Використовуючи свої кров'яні навички та струну разом, вона могла контролювати струну з більшою точністю завдяки здібності Контролі крові, яку вона також мала.

Щойно нитка обмоталася навколо ноги Емі, вона почала підтягуватися, а Емі полетіла якомога швидше.

"Дякую, Емі, ти справжній рятівник," - сказала Сільвер - "Нам потрібно якомога швидше вибратися з цього лісу. Боюся, я не рівня тій штуці."

Сільвер мала засмучений вираз обличчя, вона сподівалася, що більшість студентів вже вибралися з лісу, але з велетенським кровопивцею в лісі вона нічого не могла вдіяти.

"Що це було?" - запитала Емі, коли подивилася вниз на Сільвер. Її обличчя миттєво сповнилося страху, адже велетенський кровопивця, що був на землі, раптом виявився зовсім недалеко позаду них.

Вона бачила, як усе сталося так швидко, єдине, що зробив кровопивця, це стрибнув, і тепер він був приблизно за тридцять метрів у повітрі, вищий за будь-яке з дерев і на рівні з Емі.

"Не хвилюйся!" - крикнула Сільвер - "Кровопивці не можуть використовувати криваві атаки."

Хоча він був на тій же висоті, як і вони, відстань була поза досяжністю кровопивці, проте Кровопивця посміхався, показуючи свої гострі ікла. Він замахнувся кулаком і щосили завдав удару.

Пролунав гуркіт, і за кілька митей потужна сила вибила Емі та Сільвер з повітря. Удар навіть не дістався до них, але боліло, як у пеклі. Емі більше не могла літати, а Сільвер, прийнявши більшу частину удару, ледь трималася при свідомості.

Навіть якщо падіння з цієї висоти не вб'є їх, то кровопивця вже точно це зробить.

Бачачи, як дерева наближаються до них, вони обидві приготувалися до удару. Але їхнє жорстке падіння припинилося, оскільки обидві дівчини відчули, як хтось їх зловив і тримав в обох руках.

Емі розплющила очі, не могла повірити, хто її спіймав.

"Лео, що ти тут робиш?" - запитала Емі.

"Було викликано екстрену допомогу, і я наполягав, щоб прийти." - відповів Лео.

Приземлившись на товсту гілку дерева з найніжнішим дотиком, Лео швидко спустився на землю, де незабаром слідувала Сільвер, а тримав її Двайт, королівський Вампір-лицар.

Повернувши крила назад у тіло, Емі змогла встати, оскільки вона була не так сильно поранена, як Сільвер. Потім, озирнувшись, вона помітила, що вони були не єдиними двома, хто прибув. Джін, ще один лідер вампірів, також прибув.

Мабуть, сталося щось серйозне, якщо вони викликали цих двох, а також Лео - подумала вона.

"Стривайте, Ксандер, Ерін та інші, Лео! Ми повинні їх врятувати!" - вигукнула Емі.

"Не хвилюйся," - відповів Двайт, притуляючи Сільвер до дерева і даючи їй свою Флягу, повну крові - "Інші лідери та їхні лицарі слідкують за тим, щоб усі учні повернулися в безпеку. З ними все буде добре, але я трохи хвилююся за нас."

Важкі кроки було чутно крізь ліс, і навіть звуки поштовхів дерев та падіння гілок доносилися звідти, поки нарешті вони не побачили його. Гігантського кровопивцю.

Побачивши вампіра перед собою, кровопивця почав сповільнювати свій крок і зупинився. Знову на його обличчі була моторошна посмішка.

"Яка чудова зустріч, я не думав, що вони пошлють вас двох тільки заради цих дітей, о, а це хто?" - сказав він, дивлячись на Лео, який тримав руку на ефесі свого меча - "Хтось виглядає готовим битися, перш ніж почути, що я маю сказати. Ну ж бо, говоріть, скільки часу минуло з тих пір, як ви мене бачили, невже ви забули, хто я такий?"

"Звісно ні, Рова, колишній лідер вампірів Другої родини, а також колишній королівський Вампір-лицар!" - сказав Двайт зі злістю в голосі.