Розділ 718 — Колишній лідер

Почувши, як Двайт назвав його справжнє ім'я, Сільвер нарешті зрозуміла, хто він. Тоді вона ще не була Вампіром-лицарем, але чула про перспективного вампіра, який неймовірно швидко просувався по службі.

Великий талант, про який знали всі, і тією людиною був Рова, що стояв перед нею.

Навіть коли він став лідером, він швидко відмовився від цієї посади, рухаючись далі та вирішивши стати Королівським лицарем. Річ у тому, що, як тільки хтось приймав цю посаду, очікувалося, що вони залишатимуться вірними поточному королю, і більшість часу вони помирали разом із ним.

Ті, хто приєднався до Королівської армії, вже не мали б можливості стати королем, і вони це знали. Це був спосіб для них довести свою вірність поточному королю. Але Рова усе це змінив.

Інші не знали, як Рова так швидко нарощував свої сили, і зрештою, без попередження, одного дня перетворився на одного з них. Звісно, коли Рова перетворився на постійного Кровопивцю, король наказав позбутися його.

Назад шляху не було, коли вже досяг цієї точки, тому Рова відчував, що у нього не було вибору, окрім як втекти, таївши образу на тих, кому він присвятив своє життя.

То що з того, що він час від часу насолоджувався ковтком крові, щойно він став кровопивцею, вони забули всі його жертви, вони могли б принаймні спробувати щось вигадати, але не зробили цього.

Відтоді Рова брав під свою опіку майбутніх Кровопивць, піклуючись про них. Де вони базувалися або звідки брали кров, ніхто не знав. Але це була загроза, якою поточний король завжди переймався.

"Ти нарешті вирішив зрадити все поселення? Ти тут, щоб знищити нас усіх?" - запитав Двайт. - "Дозволь мені сказати тобі, це буде нелегко."

Сільвер була трохи стурбована, навіть маючи Двайта, Джіна та Лео. Вона відчувала, що цього буде недостатньо. Коли хтось перетворювався на Кровопивцю, його базові характеристики майже подвоювалися, а Рова, будучи колишнім лідером і кровопивцею протягом такого довгого часу, був би набагато сильнішим за звичайного лідера.

"Не сьогодні" - сказав Рова. - "Я хочу, щоб ви розсипалися від страху, боячись, коли відбудеться наступний напад. Ви нічого не знаєте про нас, скільки у нас людей, наскільки сильні наші сили, проте я знаю все про поселення, навіть про цю маленьку тренувальну сесію, що відбувається сьогодні."

"Я хочу, щоб ви щодня турбувалися, що скоро це може бути ваш останній день. Бо це був той самий досвід, якого я боявся, коли мене перетворили на це і замкнули, знаючи, що мене стратять. Смерть для вас усіх - занадто легке покарання", - сказав Рова , і наступної ж секунди величезне тіло зникло.

Сільвер навіть не бачила, як він зник, але перед нею нічого не було. Навіть з таким великим тілом він мав швидкість, що перевищувала межі її зору.

"Той вампір був сильним, я б хотів подивитися, як би я впорався з ним", - прокоментував Лео .

Джин трохи захихотів - "Я більше вдячний, що ми насправді не вступили в бій; для нового лицаря ти, безперечно, хоробрий".

"Не хоробрий" - сказав Лео , хитаючи головою. - "Я просто хочу випробувати свої межі; поки що я не мав нагоди перевірити, як далеко мене може завести моя поточна сила. Він виглядав як той, хто міг би це зробити".

"Давайте пошукаємо учнів і повернемося до замку. Я повинен повідомити короля про те, що відбувається", - сказав Едвард, дивлячись у далечінь, куди зник Рова .

Інші Вампіри-лицарі та лідери успішно врятували більшість учнів, загиблих було дуже мало. Загалом знайшли мертвими двох учителів разом із п'ятьма іншими учнями. Деякі з Вампірів-лицарів зіткнулися з кровопивцями, але швидко відступили, побачивши їх.

На жаль, здавалося, що з одного боку загиблих було більше, ніж з іншого. Приховати те, що сталося, було неможливо, оскільки учні вже перемовлялися про це між собою, повертаючись до школи.

Однак, ходив один слух. Учні підслухали розмову лицарів та інших вчителів. Вони казали, що кількох кровопивць було вбито ще до того, як вони дісталися до однієї з локацій.

Невдовзі вони зрозуміли, що це Кровопивця напав на групу Ніку та Рокена.

Повертаючись назад, Ніку йшов з рештою нащадків. Він тримав голову опущеною і майже нічого не говорив. Він все ще був шокований тим, що сталося.

"Гей, Ніку, ти ж був у групі, що вбила одного з кровопивць, так? Ці істоти такі сильні та страшні. Не можу повірити, що тобі вдалося вбити одного, як ти це зробив?" - запитав один з його друзів.

"Я вбив одного?" - відповів Ніку.

"Так, усі інші діти про це говорять. Деякі вчителі навіть загинули, ніхто інший не міг його вбити."

"Що ж, вибач, що розчаровую, але це був не я," - відповів Ніку.

"Це був не ти? Припини жартувати, якщо не ти, то хто?"

Ніку нічого не сказав, лише подивився в бік Ерін.

Хто ти, як ти можеш бути такою сильною, походячи з десятої родини? Мені потрібно дещо з'ясувати.

Минув деякий час, і десь на планеті Вампірів було одне особливе місце. Десь на планеті, посеред лісу, був великий водоспад, що скидав воду в озеро.

Якщо пройти крізь водоспад, можна було б помітити велику печеру, достатньо велику, щоб у ній розмістилися Рова та його армія. Тут жило інше суспільство кровопивць, називаючи це місце своїм домом.

Всередині були будівлі, житла та розкидані всюди порожні пакунки з кров'ю. Більшість будинків були простими. Хоча ці кровопивці мали інтелект, він різнився від Кровопивці до Кровопивці. Лише кілька мали повні розумові здібності, які вони мали колись у минулому.

У печеру увійшов чоловік у капюшоні, але він не був одним із кровопивць. Він пройшов повз, і кілька істот загарчали на нього, але він упевнено йшов все глибше і глибше в печеру.

Доки він не досяг кінця, де можна було побачити великий особняк. Двоє кровопивць стояли на варті, більші за інших.

"Він на вас чекає", - сказав один із охоронців, і чоловіка в капюшоні пропустили всередину.

Зрештою, його провели до тронної зали, де у величезному кріслі, пристосованому до його гігантського тіла, сидів їхній лідер, Рова.

"Ти приніс товар із собою?" - запитав Рова.

"Звісно, я залишив пакети з кров'ю на звичному місці, але я вже починаю сумніватися, навіщо я взагалі тобі допомагав, коли ти не зміг впоратися з таким простим завданням. Навіщо ти напав на дітей!? Це не те, що я просив!" - розлючено кричав чоловік у капюшоні.

"Заспокойся" - спокійно відповів Рова - "Мені потрібно нагадати тобі, що ти тут сам, а не у власному замку. Ти попросив мене позбутися десятих, і ти обіцяв, що це буде легке завдання. Однак усі мої люди, які атакували, мертві, тож я вирішив імпровізувати.

Я подумав, можливо, ми могли б почати прямо з самого низу, позбувшись дітей десятих."

"Що ж, схоже, ти провалив і це, а натомість тепер уся вампірська рада знає про тебе," - відповів чоловік у капюшоні.

"Це було лише питанням часу, коли вони дізнаються про нас. До того ж, схоже, ти щось приховував від нас, тож не дивно, що ти хочеш позбутися десятої родини."

Чоловік у капюшоні не відповів, оскільки був збентежений тим, що говорив Рова .

"О, то ти не знаєш?"

Рова більше нічого не додав, але до зустрічі з чоловіком у капюшоні він дізнався про дівчину. Дівчину, що володіла дивною жовтою аурою, підтверджуючи, що вона, найімовірніше, була Дампіром.

Вона, певно, ховалася, і можливо, це було те, що вони могли використати.

"Не хвилюйся" - промовив Рова з найширшою усмішкою на обличчі за весь час. - "Ми позбудемося десятої родини для тебе. Я більш ніж щасливий, і цього разу ми зробимо все правильно. Це також буде посланням королю, що існує сила, яка незабаром навіть скине їх."