Розділ 724 — Падіння вампірів Десятої родини

Спершу Лео було дивно, оскільки він майже нічого не відчував. Коли люди чи предмети були далі, йому було важко відчути силу або побачити ауру певних створінь. Це було можливо, лише якщо він намагався її шукати. Це також обмежувало діапазон, коли він намагався зазирнути далі. Але навіть тоді, якщо сила була слабкою, він навряд чи зміг би її відчути.

Що його ще більше шокувало. Його здібності мали б дозволяти йому відчувати лише тих, хто перебував у замку, проте крізь стіни замку, далеко-далеко, він відчував сильну енергію, і вона була такою ж, як і в лісі.

Він прийшов прямо до десятого замку, тож вони справді шукають щось від десятої родини? Чи хтось хоче нас позбутися? – подумав Лео, дивлячись на Ерін.

"Скажи Едварду зібрати вампірів і негайно повідомити Раду, скажи їм, що Кровопивця, який був у лісі, прибув, вони зрозуміють. Потім ми всі зустрінемося в приймальні замку, поспішай!"

Ерін ніколи раніше не бачила Лео таким схвильованим, тому замість того, щоб ставити запитання про те, що відбувається, вона поспішила зібрати інших і зробила, як їй сказали.

Вийшовши вниз, на перший поверх, Лео щосили намагався зосередитися на енергії. Було лише два рази, коли він відчував подібну силу, яка його турбувала.

Одного разу, коли він був під землею, щоб рятувати дітей, пізніше з'ясувалося, що енергія належала Артуру, інша енергія - самому королю вампірів, а тепер ця.

Чи він такий сильний, як Артур? - подумав Лео - Ні, він слабший, але все ще сильний.

Ерін пішла до Едварда, щоб повідомити йому, про весь цей переполох. На його обличчі був спустошений вираз, і він виглядав так, ніби ось-ось впаде.

"Саме зараз" - відповів Едвард - "Я повідомлю решту вампірів внутрішнього замку та раду, а ти збери решту учнів і прямуй також до приймальні".

"Стривай, ти збираєшся вивести їх усіх назовні?" - запитала Ерін - "Хіба ворог не там?"

"Минулого разу, поки ви були в школі, нас теж атакували кровопивці, і це було саме в цьому замку. Ніхто не повинен мати змоги так легко проникнути до замку. На вхідних дверях є замок, комбінацію до якого знають лише одиниці.

Звісно, зараз його частіше залишають відчиненим, бо вампіри постійно входять і виходять, але там стояла варта, яка нічого не помітила. Я можу лише припустити, що, можливо, є люди, які працюють із цими мерзенними створіннями, або ж у замку є хтось, хто працює проти нас.

Є велика ймовірність, що ці хлопці з якоїсь причини полюють на дітей, судячи з їхнього минулого нападу. Найбезпечніше місце для всіх зараз - поруч зі мною та Лео, де ми зможемо вас захистити. А тепер ідіть!"

Ерін не стала перепитувати і пішла збирати всіх інших, вдираючись по черзі в їхні кімнати, але не могла не думати: чи не полюють кровопивці за нею? Кровопивці бачили, як вона того дня використовувала свої дивні сили, і, можливо, саме вона була причиною їхнього повернення.

Це відбувається знову, на нас нападають, на всіх, хто мені дороги - подумала Ерін, стурбована тим, що історія просто повторювалася з новим ворогом, тільки цього разу це могло бути через неї.

Тепер усі були у приймальні, їхні учні виглядали стурбованими, тоді як дорослі вампіри намагалися зберегти відважний вигляд, деякі навіть були схвильовані тим, що їхні навички будуть випробувані.

Кожен з них був одягнений у звіряче спорядження просунутого рівня, яке їм видали за внесок у десяту родину. Студентам також видали проміжну звірячу броню, яку зазвичай видавали частинами у міру виконання ними більшої кількості завдань для родини, але це була надзвичайна ситуація.

"Я впевнений, ви знаєте, але схоже, Кровопивці, які називають себе справжніми вампірами, напали. Я намагався зв'язатися з восьмою лідеркою Джилл, але вона не відповідає на зв'язок, що означає, що я не можу зв'язатися з радою в цей момент" - пояснив Едвард.

"Ми не знаємо, яка їхня мета, але найважливіше те, що ті потвори знаходяться у внутрішній території нашого замку. Ми не знаємо, скільки їх, наскільки сильні їхні сили, але люди, яких ми хочемо захистити, знаходяться там. Я не хочу, щоб хтось із членів десятої родини загинув. Завжди тримайтеся поруч зі мною та Лео і дотримуйтесь наших наказів."

Діти тремтіли, їхні зуби стукали. Вони вже бачили кровопивців раніше і знали, наскільки вони сильні. Вони думали, що тепер вони в безпеці, вийшовши з лісу та опинившись у стінах замку, але тепер дізналися, що їм знову доведеться зіткнутися з ними.

Побачивши це, Лео став перед усіма чотирнадцятьма студентами.

"Ворог сильний, але й ви також. Якщо ви турбуєтеся, що вас вдарять, тримайтеся поруч зі мною, і я прийму удар на себе."

Те, що говорив Лео, звучало безглуздо, як він міг гарантувати, що жоден зі студентів не постраждає, але чомусь його слова вселили в них впевненість.

Не гаючи більше часу. Маленька армія покинула десятий замок і вирушила у житлові квартали внутрішнього замку. Перше, що вони помітили, була тиша. Вони мали бути під атакою і були впевнені, що почують крики.

"Ти щось відчуваєш, Лео?" - запитала Ерін.

"Поки що я відчуваю лише їхнього лідера, який стоїть біля воріт. Можливо, він там, щоб зупинити будь-які підкріплення," - відповів Лео.

Невдовзі вони помітили, що було надто тихо. Навіть якби місцевість атакували, на вулицях були б вампіри, розмовляли б і таке інше, але нічого цього не було. Саме тоді один з вампірів помітив на вулиці мертве тіло.

Йдучи далі, вони помітили більше мертвих тіл. Лео міг відчути ауру, залишену нападником, але сліди розходилися всюди, стежки були помітні ліворуч і праворуч. Було зрозуміло, що ворогів було більше одного, і саме тоді він побачив безліч слідів аури, що прямували всередину будівель.

"Перевірте будинки!" - крикнув Лео - "Кожен з них."

Солдати взялися до справи одразу. Група розділилася на дві, але все ще трималася близько одна до одної. Лео вів студентів, а Едвард – замкових вампірів. При вході в будинок Лео змусив студентів залишитися на вулиці, бо він міг здогадатися, що сталося.

Після перевірки кожного домогосподарства в районі та звіту перед іншою командою, побоювання Лео підтвердилися. Якимось чином, не здійнявши тривоги та не давши нікому з них помітити, кожен вампір у домогосподарствах десятої родини був убитий.

Якщо так було у всіх домогосподарствах, то це становило б майже половину вампірів, що належали до десятої родини. Багатьох вампірів із десятої родини запросили жити у внутрішній частині замку, з доброти та підтримки, замість того, щоб тримати їх у відкритій загальній зоні. Умови були кращі, і будинки також.

Якщо вони все одно були порожні, то вони не бачили нічого поганого в тому, щоб їх використовувати.

"Як так, моя родина, нііі!" – Один зі студентів закричав на весь голос.

Це спричинило ланцюгову реакцію, оскільки студенти усвідомили, що існує велика ймовірність того, що їхні батьки були вбиті. Ті, хто жили в замку - деякі з їхніх родин працювали в замку як слуги і були в безпеці, але були й ті, хто мав розширену родину, яка мешкала у внутрішній зоні. Вони також відчували змішані емоції. Деякі виявляли гнів, інші – смуток та жаль.

Деякі зі студентів, що також сильно постраждали, були з групи Ерін. Усі їхні родини щойно переїхали до зони внутрішнього замку, і хоча вони ще не перевіряли свої домівки, вони боялися найгіршого.

"Мамо, тату!" - вигукнув Ксандер разом з Тіммі та Емі.

"Чому, чому це сталося з нами?" - запитав вампір.

"Ми досі не знаємо, що відбувається, це може траплятися в усьому поселенні" - відповів Едвард - "Зрештою, я досі не можу зв'язатися з Джилл".

Хоча Едвард не був у цьому впевнений, Джилл була однією з вампірів, яка мала образу на десяту родину через те, що сталося на страті; була велика ймовірність, що вона просто ігнорувала звернення Едварда.

"Усі, беріть свою зброю" - сказав Лео, виймаючи свій клинок - "Ваші друзі та родини можуть бути мертві, але ви все ще живі, і ворог все ще живий. Ви хочете помсти, чи не так? Що ж, тепер ваш шанс".

Просто на них насувалася невелика армія кровопивців, битва почалася.