Розділ 725 — До останніх кількох

Вампіри та студенти були трохи вражені тим, що бачили. Вони знали, що існує висока ймовірність того, що їм доведеться зіткнутися з кровопивцями, однак вони ніколи не знали, скільки їх буде. Насуваючись на них, здавалося, що наближається армія шалених кровопивць-звірів.

Деякі бігли прямо вулицею, тоді як інші використовували свої тверді кігті, щоб дертися по стінах будівель, а дехто біг по дахах.

"Тримайтеся разом!" - сказав Едвард - "Пам'ятайте, вони не можуть використовувати криваві атаки, наша дальність – це наша перевага."

"Скільки їх там?" - запитала Емі, нервуючись і розмірковуючи, чи зможуть вони взагалі пережити таку атаку.

"Я не впевнена, вони швидко рухаються, можливо, тридцять?" - відповіла Ерін.

"Ближче до п'ятдесяти," - сказав Лео.

Не було сенсу приховувати справжню кількість ворогів; це їм нічим не допомогло б. На їхньому боці: двадцять чотири вампіри, два Вампіри-лицарі та чотирнадцять студентів. Це взагалі не було чесним боєм.

Вампіри вишикувалися в ряд, ставши перед студентами, вони трималися міцно у своїх звірячих обладунках.

"Що ви робите, ми теж можемо битися!" - поскаржилася Ерін.

"Ми взагалі не виводили вас, студентів, щоб битися," - сказав Едвард - "Ми вивели вас, бо думали, що з нами ви будете в безпеці."

Едвард кивнув двом хлопцям, і вони почали рухатися.

Тіла Ксандера і Тіммі трохи змінювалися. Тіммі був швидшим і утворив туман над більш ніж половиною студентів, тоді як Ксандер нарешті опанував те, що намагався зробити, і вкрив решту студентів туманом.

Як він і обіцяв, він працював старанніше, ніж будь-який студент, якого бачив Едвард, і він уже міг використовувати Здібність туману, хоча ще багато чого треба було навчитися.

"Ерін, захисти їх," - сказав Лео.

Вампіри шикувалися в лінію, чекаючи на накази Едварда, а тоді, коли кровопивці підійшли достатньо близько, Едвард вигукнув сигнал. Він випустив Кров'яний Удар зі своїх рук. Інші наслідували його, і численні лінії червоної аури розривали вулиці.

Їх було занадто багато, щоб усі кровопивці змогли ухилитися. Кровопивці реагували шалено, дехто штовхав один одного. Вони намагалися відстрибнути вбік, застрибнути на дахи, але атаки влучали в їхні ноги та руки, змушуючи деяких падати на землю.

"Продовжуйте стріляти, не дайте їм наблизитися!" – сказав Едвард.

Поки одні кровопивці отримували поранення. Вони побачили, як хтось порушив стрій і побіг до вулиці, тоді вони й упізнали Лео.

"Ми можемо влучити в нього." – стурбовано сказав один із вампірів.

"Не хвилюйтеся за нього і продовжуйте атакувати!" – сказав Едвард.

На полі Лео вправно ухилявся від кожного удару, що летів ззаду, ніби мав очі на потилиці, а поранених кровопивців він одного за одним добивав своїм мечем. Скорочення їхньої чисельності, як було зараз, стало б сильним ударом для ворога.

Однак він знав, що це лише допомога в довгій битві, оскільки незабаром кровопивці дісталися позицій вампірів. Далекий бій перетворився на рукопашний.

Кровопивці продиралися крізь натовп, врізаючись у ворогів і впиваючись своїми міцними пазурами в броню. Деякі вампіри кричали, і якби не Звіряче спорядження, вони були б уже мертві.

Проте це було дивно, оскільки ціллю кровопивць, здавалося, ніколи не були самі вампіри. Їхні очі блукали, і вони постійно дивилися вперед, у туман.

Вони полюють на одного зі студентів - подумав Лео .

Поспішаючи, він порізав кількох кровопивць, що каталися по підлозі, і повернувся на допомогу.

"Я нічого не бачу крізь цей туман, що відбувається?" - Запитав хтось.

"Просто залишайтеся тут, і ми будемо в безпеці," - відповів інший.

"Він має рацію, ми повинні довіряти їм," - сказала Емі.

Група студентів була трохи далі від бойового загону, але все ще достатньо близько, щоб чути кожну деталь того, що відбувалося. Вони чули вигуки, гарчання, крики болю та прокльони. Деякі студенти були вдячні, що не бачили, що відбувається зовні.

"Всі готові!?" - раптом сказала Ерін . Це стало шоком для інших: чи означало це, що на них збираються напасти?

Вона знала, що відбувається зовні, і вона не дуже хотіла розповідати про це іншим. Вампіри чинили великий опір, вбивши багатьох кровопивць у процесі, але врешті-решт їх було забагато, і вони були сильнішими та швидшими за вампірів.

У ту мить, коли бій став ближнім, вони опинилися в невигідному становищі.

Я не дозволю їм померти – подумала Ерін, стиснувши зуби.

Єдині двоє, хто ще знав, що сталося зовні, були Ксандер і Тіммі. Побачене навіть змусило їх здригнутися, і через втрату концентрації туман почав зникати, відкриваючи жахливу сцену на вулиці.

Саме тоді вони це побачили: вампірів (тих, хто тримав оборону) залишилося лише двоє, пара, разом з Едвардом і Лео, які були трохи позаду них. Тоді як у кровопивців ще залишилася половина їхньої кількості. Майже всі вампіри були мертві.

"Ні! Ми помремо!" – заверещав студент.

Через те, що так мало вампірів тримали оборону, кровопивці почали кидатися на студентів і стрибати в повітря, але перш ніж один із них встиг дотягнутися, його тіло було розрізано навпіл.

Хоча Лео був далеко, він виконав змішану атаку Ци з кривавою аурою, щоб убити звірів, і як тільки вона пронизала тіло, червона аура зникла за лічені секунди, не продовжуючи рух уперед.

"Він вже вивчив Контроль крові?" – подумав Едвард, побачивши це, все ще відволікаючи кількох кровопивців.

Кинувшись на їхній бік, Лео був готовий захистити їх усіх.

"Не рухайтеся" - сказав Лео - "Якщо ви рухатимитеся, мені буде важче вас захистити."

Справи виглядали не найкращим чином, але Ерін все ще була впевнена. У них були Лео та Едвард, навіть вона сама, і вона відчувала, що їх має бути достатньо, щоб позбутися решти сил. Чи зможуть вони зробити це, захищаючи всіх інших студентів, була вже інша справа.

Однак кровопивці не рухалися вперед, а замість цього дивилися назад по вулиці. Наче їхня увага була зосереджена на чомусь іншому.

"Він тут, великий бос нарешті прибув" - сказав Лео.

Кровопивці зазвичай вже були трохи більшими за звичайних людей, і тепер, можна було побачити, як один, удвічі більший, спокійно йшов вулицею.

"Я здивований, що ви змогли вбити стільки" - сказав Рова - "Мені сказали, що десята родина була слабкою родиною. Схоже, їхня інформація була хибною, і серед вас не лише одна особлива людина."

Лео знав, що рано чи пізно вони зіткнуться з цим чоловіком, але він не передбачив, наскільки сильними будуть кровопивці, або чисельність їхніх сил. Кровопивці, що атакували їх зараз, були сильнішими та швидшими за тих, що атакували їх раніше.

Тож його прогнози потребували змін, адже виступати проти Рови самому. Лео відчував, що йому та Едварду потрібно працювати разом.

- Ах! - Студент закричав ззаду. Лео швидко викинув ще один Кров'яний Удар, але цього разу кровопивця відстрибнув назад, уникнувши удару.

"Залишайся з ними, захищай дітей!" – крикнув Едвард - "Я розберуся з ним, не хвилюйся за мене, я Вампір-лицар не просто так. Коли закінчиш з ними, ми позбудемося і цього хлопця."

Лео розмірковував, що робити, він відчув енергію Ерін, а також інших учнів. Судячи з їхньої сили, їм було неможливо вижити без його допомоги.

Він так довго стояв біля брами. Можливо, він хвилювався через підкріплення від інших сімей. Чи вийшов він, тому що відчув, що його люди гинуть? Тоді, можливо, ще є шанс – подумав Лео.

Змінивши положення на мечі, Лео був готовий.

"Я скоро допоможу тобі, одразу після того, як уб'ю всіх цих кровопивць."

Закривши очі, він зосередився на своїх грудях, і дивна тепла енергія була готова вирватися назовні. Лео був готовий використати свою Зброю душі.