Розділ 752 — Неможливо зцілити

Група Проклятих готувалася, споряджалася, роблячи кілька розтяжок то тут, то там перед боєм. Завжди була невелика перерва між кожним боєм, і ті, хто був у Чистих, щойно також билися.

"Вам не обов'язково це робити" - сказав Квін. – "Якщо ви здастеся, тоді буде по чотири перемоги, і наша група зійдеться з ними."

Троє з них подивилися одне на одного, і всі вже знали свою відповідь.

"Квіне, дякуємо, що дбаєш про нас, але ми хочемо битися. Нам потрібен досвід. Ти не можеш завжди робити все сам. Будуть часи, коли тебе не буде поруч, щоб захистити нас. Ти не єдиний, кому потрібно ставати сильнішим, нам також. І хіба є кращий спосіб, ніж проти таких людей? І, крім того, твої слова трохи ображають нас, знаєш? Невже ти справді думаєш, що ми програємо?"

Квін зупинився на секунду, щоб подумати; можливо, він був егоїстом, нав'язуючи їм свої бажання та прагнення. Так, вони були частиною його групи, деякі навіть частиною його вампірської родини, але кожен з них був окремою особистістю. Усі жили своїм власним життям.

"Не плачте надто сильно, якщо програєте", - сказав Квін і показав своїй команді великий палець угору, коли вони виходили на платформу.

Лейла, пробираючись назовні, була нервовою, як завжди, і міцно стискала свій лук. Технічно, тепер вона мала протистояти своїм же товаришам. Перш ніж Фракція Проклятих ступила на планету, лідерів повідомили, що як Лейла, так і Сіа були одними з їхніх. Це було для інформування нових лідерів, що сиділи за столом. Оскільки вони ніколи раніше не бачили цих двох дівчат. Це також пояснило всім їм, чому Квін зміг отримати внутрішню інформацію про Чистих. Щодня вони дізнавалися щось, що вражало їх ще більше. Коли дві групи досягли Арени, Люсі запитала їх щось дивне.

"Хтось із вас знає, як використовувати Ци?" - запитала вона.

Інші на мить перезирнулися, оскільки не мали ані найменшого уявлення, чому вона це запитала.

"Погляд з ваших облич говорить сам за себе, отже, ніхто з вас мене не цікавить", - сказала Люсі, і витягла свою рапіру.

"Наразі група Б з Фракції Проклятих програвала лише групі А фракції Дейзі", - повідомила Бонні - "Хоча Чисті й зуміли перемогти Дейзі, це все одно має бути гарний поєдинок. З того, що ми бачили, Фракція Проклятих покращилася вже після першого бою, тож хто знає, яким буде результат цього поєдинку?"

Нарешті коментарі, здавалося, погоджувалися з тим, що говорила Бонні. Багатьом не подобалася Фракція Проклятих, але й Чисті теж не подобалися. Навіть якщо останнім часом вони й стали популярнішими, роки телевізійних ефірів, що показували всі їхні провини та таврували їх як терористичну групу, не можна було так легко позбутися.

Більшість глядачів підтримували Дейзі, а коли її не стало, їм тепер довелося вибирати менше з двох зол, і підтримка розділилася майже порівну.

"Матч між Проклятими групи Б та Чистими групи А зараз розпочнеться!"

Лейла почала пускати стріли, виконуючи роль підтримки, якою й мала бути, і більшість із них цілилися в Денніса, який летів у небі. Спочатку Денніс дозволив одній із них влучити в нього, а потім зрозумів, що вони досить сильні й швидко летять на нього.

Гей, гей, хіба вона не мала бути на нашому боці, я ж думав, що вона просто прикидатиметься, що стріляє цими стрілами! - внутрішньо поскаржився Денніс, але він знав, що їй потрібно було дуже старатися, щоб це виглядало реалістично, інакше її б викрили - Але тоді, чому, чорт забирай, усі стріли летять у мене, стріляй по інших! Вона мене ненавидить?

Причина, чому вона це робила, була подвійною: по-перше, було логічно, що вона, будучи стрільцем дальньої дії, цілить у повітряного користувача здібностей; що ж до другої причини. Через те, що вона була частиною Сім'ї Проклятих, щось у її свідомості не дозволяло їй стріляти стрілами в бік Пітера.

Здавалося, якби вона спробувала це силою, можливо, їй би вдалося, але на це знадобилася б неймовірна кількість енергії, щоб взагалі таке зробити. Це не вартувало навіть спроби, навіть у такий час. Занадто мало вона знала про вампірів та їхні родинні зв'язки.

Що стало несподіванкою для більшості людей, так це те, як невідступно Люсі та Роні, здавалося, атакували і Фекса, і Пітера.

Вона не здавалася і продовжувала штовхати лезо в бік Фекса. Він ухилявся від кожного удару і намагався заплутати лезо своєю червоною струною, але воно прорізало її, не зустрічаючи жодного опору.

Більше за все йому потрібна була перерва.

Якщо вона так і далі нападатиме на мене, то я не зможу використати свою криваву зброю - подумав Фекс.

Будучи все ще недосвідченим, Фекс не міг легко викликати свою криваву зброю; йому потрібно було зосередитися і витратити кілька секунд, перш ніж це зробити. Здавалося, що Люсі якимось чином зрозуміла це і докладала всіх зусиль, щоб не дати йому викликати її.

О, цей хлопець не лише гарний, він ухилився від кожного мого нападу - подумала Люсі.

Побачивши, що вона зробила з Гелен, Фекс не збирався дозволити лезу торкнутися себе.

Роні змахнув битою, і, бажаючи якомога швидше допомогти Фексу, Пітер пожертвував своєю рукою, блокуючи удар. Вона зламалася під час цього, але це дало Пітеру ідеальну нагоду завдати удару повної сили. Відправивши його в політ і вивівши з бою.

Тепер він був вільний допомогти Фексу. Бачачи, як Пітер біжить до нього, Фекс сподівався використати Пітера як маріонетку, як він робив раніше. Для цього він міг використати свої звичайні струни.

Проблема з червоною струноб, хоч вона й була міцнішою, полягала в тому, що її було досить легко помітити, але в цій ситуації до червоної струни ставилися так само, як і до його звичайної струни, тому він міг би з таким же успіхом ускладнити противнику бачення, що він робить.

Коли Пітер був досить близько, він, відвівши руку вбік, викинув маленькі голки з прикріпленими струнами, необхідні для керування Пітером. Однак це була нагода, на яку чекала Люсі.

Якимось чином вона могла бачити все, і, перерізавши струни, незабаром завдала Фексу удару ножем в руку згори.

"Будь ти проклята!" – крикнув Пітер, завдаючи удару з усієї сили. Люсі змогла підняти іншу руку, щоб заблокувати атаку. Коли кулак влучив, нічого не сталося.

Не було зламаних кісток, Люсі не полетіла, і це нагадало Пітеру старі часи. Коли його удари були слабкими й безсилими.

"Це не удар звичайної людини," – сказала Люсі, витягуючи лезо з руки Фекса. Потім вона розсікла руку Пітера, щойно вдарила її, і та впала на підлогу.

"Аргхх!" – закричав Пітер і відступив, стискаючи рану.

"Що?!" – сказав Квін, запанікувавши. Тепер він хвилювався, минуло надто багато часу відтоді, як він востаннє чув крик Пітера. Лише мить тому його руку розтрощила бита, але він не видав жодного звуку, та якщо він закричав, це означало одне. Він відчував біль.

Кров лилася на підлогу, і, здавалося, не збиралася зупинятися. Потім вона завдала йому удару ножем у стегно. Його обличчя скривилося від болю.

Скільки часу минуло? Скільки часу минуло, відколи він востаннє відчував біль? Коли він прийшов до тями, його тіло заціпеніло.

Саме тоді Фекс помітив, що ні його рана на передпліччі, ні відсутня кінцівка Пітера не регенерували, як це зазвичай бувало. Якщо рука Пітера не регенеруватиме і з такою кількістю крові, яку він втрачав, вони були в серйозній біді.

"Ми здаємося!" – крикнув Фекс.