Розділ 766 — Розпочинаючи війну

Енді з рештою своєї групи повернувся до Притулку якнайшвидше. Вони важко дихали і відчували, що ось-ось знепритомніють від нестачі кисню в тілах. Проте Енді напружувався більше за інших, використовуючи останні сили свого тіла, ніби від цього залежало його життя.

Звісно, вся група мала термінові новини, щоб повідомити тим, хто був відповідальним. Завдяки їхньому високому статусу групи мандрівників, мешканці Притулку охоче слухали їхню групу. І те, що вони мали сказати.

Енді та інші неодноразово поверталися зі спійманими звірами та відомостями про нові території, вони стали досить відомими. Було небагато самостійних груп мандрівників, які не належали до фракції, що мала такий високий ранг, як вони.

Звісно, все це означало лише те, що інформація, яку вони надавали зараз, була надійною. У кожному Притулку, що належав Сім'ї Брі, залишалася невелика кількість прямих членів Сім'ї Брі, саме вони були відповідальними за Притулок. Отримавши інформацію, кремезний чоловік на ім'я Макс був більш ніж стурбований. Він гриз кінчик нігтя великого пальця, розмірковуючи над тим, яким буде найкращий наступний крок.

"Це мало статися в найгірший час", - поскаржився Макс, тримаючи в руці якийсь планшет. Здавалося, він намагався зв'язатися з кимось із верхівки Сім'ї Брі, але безуспішно, відповіді не було - "Мона та інші зараз у від'їзді через важливу справу. Я можу спробувати зв'язатися з нею і залишити повідомлення, але не думаю, що вони скоро дадуть відповідь."

"Будь ласка, наш друг Артур, він же залишився там", - благав Енді - "Хіба ми не можемо відправити групу звідси, щоб перевірити те місце?"

"Ми не повинні панікувати інших" - сказав Макс - "Це була проста помилка, ми не знали, що ця планета належить Далкі, ми також не хочемо панікувати людей. Я думаю, було б найкраще, якби ми поглянули на їхні сили, а потім спробували домовитися про безпечну евакуацію всіх із цієї планети. Пам'ятайте, ми все ще маємо договір з Далкі, тож вони, швидше за все, погодяться."

"Щодо твого друга, ти сказав, що його виявили, що ти вже контактував з одним із Далкі. Якщо він убив одного з них, то я не бачу, щоб вони дозволили йому втекти. Навіть якщо він іще живий, щоб уладнати цю справу, вони захочуть його використати. Найкраще, що можна зробити, це готуватися до найгіршого, найімовірніше, він покинув нас. Але його жертва, можливо, врятувала не лише ваші життя, а й усіх у цьому Притулку."

Хоча Енді знав, що шанси були мізерними, вони все ж не дорівнювали нулю.

Як і сказав Макс, він запросив кількох членів Сім'ї Брі разом з розвідувальною групою. Ці люди мали здібності, які використовували для потайного пересування. Суперслух, невидимість, безшумний крок. І так далі.

Їхньою метою було з'ясувати, наскільки великі сили Далкі, після контакту з Моною вони мали повернутися з силами рівної сили та вести переговори з фортецею Далкі. Оскільки з Далкі було нелегко вести переговори, часом їм потрібно було бути готовими до всього.

У минулому, коли всі групи були єдиним цілим, про це доповідали військовим, і ті надсилали запит на зв'язок із самими Далкі, але тепер, коли всі розділені, справи були трохи хаотичними.

Поки решта групи Енді залишалася позаду, сам Енді наполіг, щоб піти з ними. Артур врятував його життя та життя його друзів. Найменше, що він міг зробити, це повернути їм його тіло. Артур був сильний, і, можливо, він не вихвалявся своєю силою, але битися з усіма Далкі здавалося неможливим. Він лише сподівався, що Артур мав якийсь план втечі.

Подорожуючи на транспортних засобах, поки не дісталися річки, вони незабаром спустилися і почали просуватися до гори. Завдяки Енді, їм було легко знайти точне місце, де бачили фортецю Далкі.

Ті, хто не мав найкращих здібностей залишатися непоміченими, чекали на відстані від гори, тоді як двоє чоловіків пішли вперед, використовуючи здібності невидимості. Почекавши недовго, вони повернулися.

Хоча, повертаючись, вони виглядали спокійними, що було не тим, чого можна було б очікувати, побачивши найбільшого ворога людства. Але водночас на їхніх обличчях читалася недовіра.

"Чи це справді Притулок Далкі, як повідомляв Енді?" - запитав Макс.

Двоє чоловіків кивнули, але перезирнулися.

"Але, пане, є щось ще, це надто важко пояснити, гадаю, вам варто поглянути самому."

"Чи безпечно нам це робити?" - запитав Макс, починаючи відчувати розгубленість від усього цього.

Після підтвердження, що для них безпечно рухатися далі, вони рушили, усе ще трохи обережні до всього, що попереду. Тоді вони нарешті досягли того місця, де Енді залишив Артура.

Більше не пригинаючись, Макс стояв випроставшись, продовжуючи повільно рухатися вперед, переставляючи одну ногу за іншою, не вірячи своїм очам, з широко розкритим ротом.

"Що це таке, що тут сталося?" - запитав Макс.

Посеред лежали частини тіл, величезна кількість зеленої крові по всій підлозі, але це були не частини людських тіл. Усі вони належали Далкі. Подивившись собі під ноги, Макс стояв у великій вирві, де, здавалося, органи Далкі були розірвані чимось, а нутрощі були розкидані по підлозі.

Невже Артур сам зміг зробити все це? - подумав Енді, ковтаючи слину. Він не міг уявити когось із такою величезною, чистою силою.

Далкі, що лежали на підлозі, здавалося, були одношипими Далкі. Налічувалося близько семи мертвих особин. Принаймні, склавши частини тіл докупи, стільки вони й змогли нарахувати.

Невдовзі після цього вони вирішили продовжити рух уперед, і саме тоді вони побачили фортецю.

Серйозно? - подумав Енді.

Навіть міцна фортеця вже не була такою, як раніше. Не такою загрозливою, як колись, бо Вежі було зруйновано, а ворота вибито. Що ближче вони підходили, то менше обережності залишалося. Було зрозуміло: хто б сюди не прийшов, убив усіх до єдиного Далкі.

І це було правдою. Усі Далкі у фортеці були знайдені мертвими, зокрема ще двоє шипастих Далкі.

"Ти кажеш мені правду, Енді? Коли ти покинув свого друга, він був єдиною людиною тут?" - запитав Макс.

"Так, ми билися з одним із Далкі, і йому вдалося його перемогти, але..." - навіть Енді не був певен, чи Артур здатен на таке. Того двошипастого Далкі він вважав сильним, і Артур не повністю здолав його. Хоча була різниця.

Артур розкував той дивний меч, коли дізнався, що наближаються нові. Чи став він настільки сильнішим завдяки використанню дивного меча? Чи це спричинило всі ці руйнування?

"Нам потрібно провести розслідування" - сказав Макс - "З'ясуйте, чи хтось ще був причетний до цього, я не можу повірити, що це робота однієї людини. Також переконайтеся, що відтепер Мандрівники полюють лише в безпечних зонах поблизу Притулку. Завжди є ймовірність, що Далкі могли облаштувати кілька фортець на цій планеті, якщо вважатимуть її достатньо цінною для себе."

Ще одна людина? Ні, оглянувши місце події сам, Енді побачив, що всі вони були вбиті схожим чином. Він був упевнений, що все це - справа рук однієї людини. Невідомого, хто був поза рангом ААА.

Схоже, ти таки казав правду .

Можна було б подумати, що знищення фортеці Далкі - це добре, але коли люди бачили її, вони мали не атакувати за будь-яку ціну. Вони мали доповідати. Половина сонячної Системи вже була завойована Далкі, і залишилося кілька планет, які не були завойовані ніким.

Звісно, не знаючи, що робить інша сторона, було важко визначити, які незаймані планети тепер були захоплені, і часом це могло спричинити конфронтацію. Невеликі сутички тут і там з обох сторін були прийнятними.

Однак це було інакше. Ще жодного разу ціла фортеця, подібна цій, не була знищена, Макс був упевнений, що Далкі про це дізнаються, і коли вони дізнаються, то цілком можуть використати це як привід для початку війни.

Ось чому він був непохитним у намаганні з'ясувати, хто саме, яка фракція чи особа, був достатньо дурною, щоб знищити фортецю Далкі.