Розділ 772 — Марнування кулі

Перше, що Оскар помітив, дивлячись на те, що щойно їх атакувало, було те, що воно мало гуманоїдну форму. Хоча вона не виглядала повністю людиною, її форма була такою ж. Були дві ноги, дві руки та голова.

Однак були й деякі відмінні риси, які давали зрозуміти, що вона зовсім не була звичайною людиною. З її плеча стирчали два чорні крила, а верхня половина її голови була повністю чорною і без волосся. Було важко навіть розгледіти, чи мала потвора очі.

Нарешті, там, де зазвичай мав би бути рот, її щелепа розтягнулася широко, показуючи її довгі, гострі, як бритва, зуби, які тягнулися аж до задньої частини щік. Вперше вони бачили гуманоїдну потвору.

Це налякало Оскара, оскільки перша думка, яка спала йому на думку, була: чи не є це користувач здібностей, той, хто володіє потужними крижаними силами, але як це взагалі можливо? Однак одне було зрозуміло: це ворог, а не друг; він уже втратив кількох людей і не хотів втрачати більше.

Вирвавшись уперед перед іншими, Оскар тримав обидві руки витягнутими вздовж тіла, готовий будь-якої миті застосувати свої сили. Хоча він мав свою Зброю душі, яка дозволяла йому використовувати землю, інші - ні. Однак, як тільки він застосовував свою здібність до матеріалу, інші також могли поводитися з ним так само.

Щоб допомогти їм, Оскар підняв велику товсту земляну стіну з обох боків, дозволяючи їм використовувати її на свій розсуд. Перевага полягала в тому, що ґрунт на цій планеті був щільнішим, ніж земля на Землі. Це означало, що він мав би бути кориснішим для захисту та нападу.

Іншою причиною підняття стін було те, щоб звір мав лише одну ціль для зосередження – його самого. Коли Оскар зрештою підійшов ближче, він побачив, що людиноподібний звір спіткнувся; здавалося, що будь-якої миті звір завалиться.

Придивившись уважніше, він побачив, що одне з його чорних крил було розірване, а під ним була калюжа чорної крові.

Звір, він поранений - подумав Оскар. Це була не просто невелика рана. У нього були сильні порізи по всьому тілу. Кількість крові на землі - якби це справді була людина, вона б уже померла.

Це підтверджувало, що людиноподібна істота перед ними справді була звіром. Звірі мали чорну кров. Розмірковуючи про те, що могло статися, щоб він був так поранений, він міг подумати лише про одне - іншого мертвого звіра.

Чи були ці рани результатом бійки з іншим звіром раніше? Той, безумовно, виглядав досить сильним, щоб завдати шкоди і цьому - подумав Оскар.

Оскар переконався, що його пістолет все ще прикріплений до пояса, з однією кулею в патроннику. Був лише один шанс, адже дістати кулю назад було б майже неможливо.

Піднявшись із землі, звір розкрив свою велику пащу, і з неї з'явилося блакитне світіння. Оскар міг здогадатися, що це таке; подібно до того, що сталося раніше, він готувався до чергової атаки.

Я мушу це зупинити! - подумав Оскар, тупнувши ногою об землю. Вона почала гуркотіти, розриваючи землю під собою, і коли нарешті дісталася до звіра, вгору вирвався великий стовп, влучивши йому в ногу. Це вивело його з рівноваги, але атака звіра все одно продовжилася, вдаривши в лівий бік.

Побачивши це, Оскар щосили намагався підняти кілька стін, але атака крижаним тунелем пройшла крізь усе, що він створив, без жодних проблем, а чоловіки щосили намагалися втекти, оскільки тунель перегородив їм шлях. У них було обмаль місця та вибору, куди йти. Більшість із них потрапили під атаку, оточені льодом.

Інші, знаючи, що лід незабаром пошириться по їхніх тілах, негайно кинулися витягувати своїх товаришів, розрубуючи лід навколо, але цього разу звір, здавалося, був більш обізнаний про їхні плани. Воно підняло руку, і тієї ж миті із зовнішніх стін льоду, створених його атакою, вирвалися шипи й пронизали всіх, хто був поруч.

Навіть якщо лід не зачепив смертельних місць, він почав поширюватися по тілу інших, заморожуючи уражені ділянки. Дехто вдавався до рішучих заходів, відрізаючи собі кінцівки, що почали замерзати.

Оскар відчайдушно хотів спробувати їм допомогти, але найкраще, що він міг зробити для їхньої допомоги, це позбутися чудовиська. Здавалося, його травми сильно впливали на нього, бо щоразу, коли воно здійснювало атаку такого калібру, воно виглядало втомленим, і з його ран витікало більше крові.

Не тільки Оскар, а й інші неушкоджені знали, що це їхня нагода атакувати: жбурляючи валуни, використовуючи свою зброю та інше, вони всі почали атакувати чудовисько. Коли летючі об'єкти наблизилися до нього, воно знову роззявило пащу й завищало, видавши пронизливий крик.

Коли валуни й об'єкти потрапляли в певний радіус, вони теж застигали й падали на землю; воно знову спіткнулося, використавши більше своєї сили.

Вийнявши пістолет, Оскар чекав цього моменту; він знав, що після кожної атаки наставав короткий період відпочинку, і це був єдиний час, який він мав. Не гаючи більше часу, він спокійно вистрелив.

Я бачив твоє ядро звіра, коли ти роззявило свою широку пащу, це може пошкодити кристал, але варто знищити тебе.

Оскар почав розмірковувати, наскільки сильним було чудовисько до того, як воно отримало поранення. Чи мали б вони хоч якийсь шанс?

Піднявши крила, чудовисько подумало, що зможе блокувати кулю, але вона пройшла наскрізь, і тоді, знаючи це, воно могло зробити лише одне. Воно злегка нахилило голову донизу, дозволяючи кулі пройти крізь верхівку голови, а не крізь сам кристал.

Куля продовжила свій рух і пролетіла крізь стіни позаду них, щоб назавжди зникнути, єдина звіро-куля, що існувала.

Звір здригнувся, але ненадовго, адже він відкрив пащу, готуючись до нової атаки.

Ні, я втратив нагоду, всі тут помруть!

"Оскаре!" – вигукнув чоловік, стоячи перед ним. Ті, хто залишився живим, стояли перед своїм лідером - "Є ще дещо. Пам'ятаєш, Ено казав, що пістолет також можна використовувати для вистрілювання Чистої кристалічної енергії. Звір, що був раніше, схоже, був убитий лише нещодавно; можливо, кристал досі там".

Зірвавшись з місця, Оскар використав свої здібності, щоб швидко дістатися туди, де був звір. Був чутний звук нападу звіра-дівчини, і крики його людей лунали позаду нього, але він продовжував рухатися.

Зрештою діставшись до звіра, він спробував знайти кристали, вирізаючи певні частини та розриваючи їх на шматки своєю здібністю, поки врешті-решт не знайшов його. Кристал, чистіший за будь-який інший, який вони коли-небудь збирали.

Помістивши кристал у спеціальну скляну трубку зверху, він був готовий до використання своєї другої функції. Військові вже виявили, як використовувати кристали як Чисту енергію, і їхні кораблі та мехи використовували це для атаки.

Проблема полягала в тому, що якщо використовувати сиру енергію кристала, він ніколи не зможе відновити її. Цей кристал буде втрачено назавжди. Це було прикро, адже кристал, можливо, міг би бути перетворений на щось велике, але він нічого не міг зробити. Його життя та життя його людей були під загрозою.

Коли Оскар обернувся, він побачив сцену, якої не очікував: ніхто не рухався, а звір майже знепритомнів на іншому кінці. Усіх вразили дивні крижані здібності.

"Забирайся, негайно!" – Голос знову пролунав у його голові.

Не зважаючи на це, і від чистої люті за всіх загиблих, Оскар знову підняв свою зброю і натиснув на курок. Зі зброї вилетів величезний, сильніший, ніж будь-коли, потік енергії. Вона не змогла витримати такої потужності, тому зброя розлетілася на друзки. Пролунав невеликий вибух, відкинувши Оскара назад, а промінь енергії вилетів до звіра.

Вперше звір, здавалося, використовував дивну навичку, яку він ніколи раніше не бачив: з землі підіймався якийсь бар'єр. Проте постріл енергії був занадто швидким і вразив звіра, вбивши його ще до того, як той зміг дати останній бій.

Ніхто інший з експедиції не вижив, окрім Оскара, а у звіті, що повернувся, було зазначено, що того дня було виявлено двох звірів демонічного рівня.