Розділ 774 — Прекрасний меч

Стоячи поряд з Оскаром, щойно дерев'яний ящик підняли, Квін першим побачив зброю демонічного рангу. Важка кришка відчинилася, і водночас біля багаття відчувся імпульс енергії. Квін був не єдиним, хто це відчув. Судячи з виразу облич інших, решта також це відчула.

Саме в той момент Квін усвідомив, що сам ящик був не звичайним, а виготовленим також із матеріалів звірів, і, схоже, він мав якусь пригнічувальну здатність.

Дивлячись на саму зброю, Квін міг подумати лише про одне: "Вона прекрасна".

Дивлячись на зброю, він уявив, якою красунею мала бути істота у своїй гуманоїдній формі. У його голові почали з'являтися образи тієї істоти, яку Оскар описав у своїх спогадах, щоб створити подібну річ.

Оскар обережно витягнув зброю, щоб показати її іншим, він тримав її та піклувався про неї, наче про дитину. Коли він її витягнув, інші також тепер могли побачити цю чудову зброю, і, схоже, вона привернула увагу всіх інших таборів.

"Чорт забирай!" - крикнула Бонні - "Погляньте на цю штуку, якби нам тільки дозволили знімати, ми б змогли показати стільки кадрів."

В руці Оскар тримав його за велике чорне руків'я. В самому низу звисало щось чорного кольору, немов тканина, і формою нагадувало крила. Руків'я було досить товстим, але здавалося ідеальним у великих руках Оскара.

Хоча Оскар міг тримати зброю однією рукою, Квін не був впевнений, чи зміг би він зробити те саме. Адже розмір зброї був чимось середнім між дворучним мечем та довгим мечем. Він мав довжину довгого меча, але не таку товщину, як ті гігантські дворучні мечі, що використовувалися для вбивства звірів.

Лише одна сторона леза була заточена, з нахилом на самому кінчику. Потім, ближче до верхівки леза, було вирізано три кола, кожне з яких ставало меншим, наближаючись до вістря меча. Найкрасивішою річчю в ньому була гарда.

Вона була вкрита прекрасним королівським темно-синім кольором. Здавалося, ніби пір'я обвиває руку користувача, але це було не пір'я. Натомість, його матеріал був більше схожий на лід.

"Три кола на лезі світяться залежно від того, яка активна навичка використовується", - почав пояснювати Оскар - "Коли навичка використана, зовнішня частина кільця стає червоною. Щойно червоне коло зникне, активну навичку можна буде використати знову. Червоний колір рухається по колу, як таймер, щоб користувач розумів, коли він зможе використати її знову. Менші кола мають довший час відновлення."

"Я припускаю, що зброя має якісь льодові здібності, не проти поділитися?" - запитав Оуен, приховуючи вираз обличчя віялом.

"Найменше коло - це здібність "Крижана хвиля", подібна до здібності звіра. З помахом лунає верескливий звук, і все, що потрапляє в її близькість, починає замерзати. Однак ця здібність, схоже, не така ефективна проти звірів чи людей, а більше призначена для зброї або інших здібностей.

"Друга активна навичка - це льодові тунелі, пояснені в моїх історіях. Хоча не на тому ж рівні потужності. Самі тунелі значно менші, ніж ті, що міг би створити Звір демонічного рівня, і, схоже, час відновлення також довший."

Почувши це, інші усвідомили й помітили це також з іншими звіриними зброями. Коли зброя створювалася з кристалів, її сила була набагато менш ефективною. Це була одна з інших причин, чому для створення справжнього рівня зброї цього класу потрібно було використовувати кілька кристалів одного рівня.

Але зі зброєю демонічного рівня це було б майже неможливо. Сила одного кристала сама по собі була потужною, її було достатньо, щоб перетворити на зброю чи броню, значно більшу за будь-який інший рівень, і вона все одно не відповідала б тому рівню, на який був здатен звір.

"Ти згадав лише дві активні здібності", - сказала Мона - "Судячи з того, що останнє кільце є найбільшим і потребує найдовшого часу для охолодження, це була б найпотужніша навичка, чи не так?"

Наразі всі активні навички ґрунтувалися на тому, що міг робити Звір демонічного рівня. Проте Звір демонічного рівня був поранений, тому, можливо, він не міг використовувати свою ультимативну навичку в такому стані, але вона все одно була передана зброї - подумала Мона.

"Зараз я не можу розповісти вам усього. Якщо виникне потреба її використати, ви все одно її побачите. Ця навичка не допоможе вам у бою", - відповів Оскар, коли в куточку його рота з'явилася посмішка.

Який дивний старий, спочатку він каже, що ми повинні ділитися навичками, а потім бере і приховує найпотужнішу - подумала Мона, схрестивши руки на знак свого розчарування. Але Оскар не збирався поступатися в цьому питанні. Це лише показувало, що стосунки між ними були явно лише поверхневими.

Квін інтенсивно дивився на меч, ніби щось притягувало його. Він хотів простягнути руку й схопити його, лише щоб зробити кілька помахів і побачити, яким він є. Він нічого не говорив, але його очі не відривалися від нього ні на секунду.

"Майстре..." - сказав глибокий голос у свідомості Квіна - "Ти хочеш цей меч... Я можу вирвати його в нього, коли забажаєш" - сказав глибокий голос.

Цей голос був добре знайомий Квіну, це був його Фамільяр. Той, хто міг здійснити його найтемніші бажання, і зараз Квін хотів цей меч більше за все, хоча він і не був мечником.

Замкнувши меч назад у скриню, Квіна вибило з трансу, а решта тепер прямувала на відпочинок. Проте Квін не міг викинути з голови зброю та те, що запропонував кістяний кіготь.

Завдяки унікальній навичці кістяного кігтя, це було щось, що він, ймовірно, міг легко схопити; навіть якщо кістяного кігтя помітять, вони подумають, що це просто звір, а якщо його вб'ють, він повернеться до життя пізніше. Найкраще було те, що Квін мав свій Вимірний Простір, де міг сховати зброю.

"Твоє... бажання..." – знову промовив глибокий голос.

Поки Квін спав у своєму будинку з іншими, він довго й наполегливо розмірковував над цим і вирішив відмовитися. Він похитав головою, намагаючись зібратися з думками. Взявши зброю зараз, вони зменшили б свої шанси на виживання проти Звіра демонічного рівня, і Квін не знав, як нею користуватися.

А якби він використав її зараз, то налаштував би всіх проти себе.

Сонце знову зійшло, і настав час групі вирушати, але перш ніж це зробити, Лоґан відкрив свою маленьку комп'ютерну Систему, щоб спробувати дізнатися поточне місцезнаходження звіра. Стрижні були встановлені заздалегідь на планеті, і тепер це дозволяло не зовсім відстеження в реальному часі, але принаймні щогодини вони знали б загальний напрямок звіра.

"Я пропоную всім підготуватися до зустрічі зі звіром сьогодні, - повідомив Лоґан Моні – "Не знаю чому, але мені здається, що звір може знати, що ми тут."

"Що змушує тебе так думати?" - запитала Мона.

"Ну, ще вчора звір почав рухатися в наш бік. Навіть якби ми стояли на місці і нічого не робили, є велика ймовірність, що звір прибуде сюди щонайменше за три години."

Почувши цю новину, відбулася незначна зміна плану за пропозицією Оскара та Лоґана. Замість того, щоб йти до звіра, їм було б краще почекати на нього і встановити пастку. Це дало їм час спорядитися та створити найкраще можливе розташування, щоб мати кращі шанси.

Тривали приготування, і через годину здавалося, що звір усе ще прямує до них. Поки Квін зі своєю групою виконував накази Оскара, перебуваючи під подальшим керівництвом Сема, хтось почав наближатися.

Цей хлопець, я не знаю, чи варто про нього турбуватися, чи вважати його другом - подумав Квін, побачивши, хто йде назустріч.

Оуен опустив віяло, показуючи Квіну посмішку та свої місяцеподібні очі. Кожного разу, розмовляючи з Квіном, він часто опускав віяло, демонструючи свої емоції, замість того, щоб приховувати їх, як перед іншими.

"Чому ти це робиш?" - запитав Квін – "Чому ти не ховаєшся переді мною?"

З ще більшою посмішкою на обличчі відповів Оуен,

"У мене є багато таємниць, які я приховую від інших – як і в усіх нас. Дехто використовує маску, дехто грає роль. Інші ж вирішили показувати своє справжнє "я" лише близьким людям. Я ніколи не вмів добре приховувати свої емоції, тому використовую віяло. Однак, Квіне, мені здається, що у тебе більше таємниць, ніж навіть у мене, і чомусь це змушує мене почуватися... комфортно."

Квін мав рацію, ця людина була дивною, і Квін усе ще не знав, що про нього думати.

"Хлопчик з родини Блейд. Я хочу, щоб він залишався близько до тебе і до нас. Почувши історію верховного командувача, я боюся, що цей звір може бути сильнішим, ніж ми очікували. Якщо йому знадобиться використати наші сили, то не стримуй його."

Після того, як Оуен закінчив говорити ці слова, крізь підлогу відчулися вібрації.

"Він тут раніше, ніж очікувалося" – сказав Оуен.