Розділ 778 — Захисник Кістяний кіготь

Холодний вітер відчувався на його спині та крізь волосся, поки він продовжував падати. Озираючись, він бачив лише темряву, окрім маленького світла звідти, звідки він упав, яке ставало все меншим і меншим з кожною секундою.

Наскільки глибока ця штука? - подумав Квін. Незабаром його думки перенеслися до певної особи. До останньої людини, яку він бачив - Дюку, ти зруйнував моє життя в школі, зруйнував життя мого друга та багатьох інших, а тепер намагаєшся позбутися мене? Клянуся, якщо я повернуся, я викачаю з твого тіла всю кров до останньої краплі.

Кров. Квін падав вільним падінням вже деякий час, і він не лише використав стільки Ци, що його тіло тепер відчувало слабкість, але й застосував багато кривавих навичок. Він спробував схопитися за стіну, падаючи, але його слабкі руки не змогли ні за що вчепитися, а шкіра на кінчиках пальців лише розірвалася на шматки.

Він не знав чому, але не лише відчував слабкість, здавалося, що під час падіння він також втрачав свідомість.

Якщо я впаду з такої висоти, я все одно помру?

Сподіваючись дати собі хоч якийсь шанс, Квін активував Банк Крові. Він знав, що Банк не міг відновити його витривалість, яка на той момент була повністю вичерпана, але сподівався, що освіжаючий смак додасть йому енергії, щоб хоча б щось зробити.

[Банк Крові активовано]

[Ваші НР відновлюються]

Приємне тепле відчуття розлилося по його тілу, але воно не мало жодних інших наслідків, і останнє, що він побачив, перш ніж повністю знепритомнів, було те, що його смужка НР досягла максимуму.

Він продовжував падати, і при цьому його тіло вдарялося об стіни на такій швидкості, що це неодмінно мало б спричинити синці та зламати кілька кісток, але він досі не прокидався.

"Зараз не час... помирати..." - сказав глибокий голос, коли чорний дим почав підніматися зі спини Квіна. Невдовзі відкрився портал, і було видно велику лапу, що тримала Квіна.

Кістяний кіготь міг створювати невеликі портали, до яких він міг переміщуватися, зазвичай використовуючи їх для атак. Однак у цьому випадку, тримаючи Квіна в лапі, він використовував їх, щоб уникати стін планетарної кори. Проте йому було неможливо телепортувати їх на поверхню; вони просто падали надто швидко.

Кістяному кігтю вдалося зробити так, щоб ні він сам, ні Квін не отримали жодних пошкоджень, поки вони продовжували падати, але зрештою внизу стало видно світло. Коли вони вдвох провалилися крізь це видовище, те, що побачив кістяний кіготь, було неймовірним.

Там були пагорби, ліси, дерева, озера, річки, і навіть звірів було видно, що літають у небі. Усе було видно, коли небо почало освітлюватися від блакитного кришталевого матеріалу планети. Було так, наче всередині однієї планети була інша планета.

Проте, було щось одне, чого кістяний кіготь не міг зробити, - це уповільнити їхнє падіння. Навіть проходячи крізь портали, вони все ще падали з тією ж швидкістю, і саме тоді було помічено великого крилатого звіра, що наближався до них.

Він мав великий загострений дзьоб завдовжки з його тіло, і він вгледів дві падаючі цілі, швидко наближаючись до них, коли підлетів достатньо близько. Звір прискорився, сподіваючись пронизати свою здобич дзьобом.

Раптом цілі зникли перед ним, і невдовзі він відчув різкий біль, що пронизав потилицю.

"Слабка істота", - сказав кістяний кіготь, і всі троє тепер падали на землю. Вони приготувалися до удару, але тепер падали вже не так швидко, як раніше. Проте, коли вони втрьох врізалися в крони дерев у зоні джунглів, це легко зламало всі дерева і спричинило метушню, коли вони врізалися в землю.

Кістяний кіготь і Квін виглядали неушкодженими, але Квін все ще був без свідомості. Кістяний кіготь залишився ззовні, захищаючи свого господаря, тому що шум, який вони наробили, неодмінно приверне інших. Незабаром почулися гучні кроки та звук дерев, що падали на землю, наближаючись до них.

Кістяний кіготь приготувався, витягнувши обидва свої довгі звисаючі пальці, і махнув однією зі своїх рук, кинувши чорну кров крилатого звіра на землю.

Минув деякий час, і навколо Квіна все нагадувало сцену жахів. Кістяний кіготь був сильно поранений, покритий чорною кров'ю. Чи то його власна, чи звірів – важко було сказати. Неподалік від того місця, де вони обоє перебували, незліченні звірі намагалися здолати кістяного кігтя, і жодному з них це не вдалося.

Однак йому потрібно було відпочити. Тепер, коли він уклав контракт зі своїм господарем, він почав відчувати слабкість. Його потрібно було годувати волею господаря або відпочивати в його тілі, а непритомний Квін не міг зробити ні того, ні іншого.

Знову почувся шелест листя, і кістяний кіготь зібрав свою енергію, щоб битися з нападником. Цього разу це був не звір, а людина.

На людині не було сорочки, він був одягнений у прості штани кольору хакі, а на ногах мав пару дерев'яних плетених сандалій. Його волосся було яскраво-рудим і довгим, як у дикуна, а тіло вкрите незліченними шрамами. Найважливішим було те, що за спиною він тримав два невеликі товсті мечі.

"Ого, це все твоя робота?" - сказав чоловік, дивлячись на кістяного кігтя - "Бої звірів тут досить поширені, але я бачу, що ти сильно поранений. То чому ж ти не пішов?" - сказав чоловік уголос.

Бачачи, що звір мав гуманоїдну форму, він подумав, що, можливо, у нього є якась форма інтелекту і він міг би його зрозуміти, але шанси були невеликі. Озираючись навколо, чоловік тоді помітив людину, що лежала там на землі.

Він тоді подивився в небо і побачив здалеку тріщину, з якої вони з'явилися.

"Хтось іще впав?!" - схвильовано сказав чоловік. Його очі засяяли, бо він був радий мати контакт з іншою людиною. Зробивши крок уперед, кістяний кіготь рушив до тіла Квіна і став перед ним.

"Слухай, я не знаю, чи ти його захищаєш, чи хочеш приберегти на потім, але я давно не розмовляв з людьми," - сказав рудоволосий чоловік, продовжуючи рухатися вперед.

Кістяний кіготь не гаяв часу, він телепортувався і з'явився позаду чоловіка, але перш ніж кістяний кіготь встиг щось іще зробити, його тіло вже зникало, і пролунав звук, як чоловік вкладав свій меч у піхви за спиною.

"Я б із задоволенням бився з тобою на повну силу, шкода," - сказав чоловік - "Стривай, що відбувається?"

Чоловік тепер був збентежений, він думав, що вбив звіра, але натомість постать перетворилася на чорний дим і почала рухатися до людини на підлозі.

"Ах, отже, ти його захищав. Що ж, схоже, сюди впав хтось особливий."