Розділ 783 — Під атакою

На кристалоподібній поверхні, де були розміщені кораблі всіх великих фракцій, решта груп та їхні люди терпляче чекали всередині своїх кораблів. Вони не знали, наскільки успішно йшло полювання на Звіра демонічного рівня, і все, що вони могли зробити - це побажати їм удачі.

Поки інші були відсутні, Лінда очолювала проклятий корабель, їй було наказано чекати на повернення Казз з іншими та якомога швидше доповісти Квіну, але ознак їхнього повернення все ще не було.

Прогулюючись кораблем, вона переконувалася, що в інших зонах також усе гаразд. Вевіла перевели зі старої фракції Паразитів. Він був досить вправним, а його швидкісні здібності були корисними, якщо Лінда хотіла щось отримати.

У кузні, очолюваній Алексом, невпинно кували, здавалося, що вони ніколи не припиняли виготовляти зброю. Алекс був у захваті, бо знав, що завдяки планетам Чистих і матеріалам Дейзі тепер вони отримають нові матеріали для роботи. Нарешті, ставши частиною великої четвірки, вони могли вільно торгувати без жодних турбот, і мрія Алекса стати відомим ковалем у всьому всесвіті здійсниться.

Його ентузіазм завжди викликав яскраву посмішку на обличчі Лінди; нарешті, останньою зоною, яку вона пішла перевіряти, була імпровізована школа. На борту було кілька дітей із сімей, які жили на кораблі, але більшість сімей членів фракції жили поза кораблем, на своїх планетах. Оскільки на борту корабля були телепорти, пов'язані з кожною з планет, для них це було схоже на звичайну роботу: вранці вони могли прокинутися і просто пройти через телепорт, прямуючи до фракції. Тому більшість сімей вирішили жити на планеті.

Проте, на борту було багато дітей через тих, кого Квін привіз із собою. Пітера вже не було тут, і зазвичай він би доглядав за ними, але замість нього був маленький Борден.

Зазирнувши у вікно, вона побачила, що маленький Борден тримав одного з дітей над собою своїми двома маленькими рученятами.

"Вау, це неймовірно, Борден, я наступний, я наступний!" - закричала інша дитина.

Чи є тут якісь звичайні люди в цій фракції? – подумала Лінда.

Знаючи, що всі території були безпечні й процвітали, усе, що вона могла робити, це просто ходити навколо і перевіряти, чи все гаразд у членів фракції. Як завжди, коли їй не було чим зайнятися, її думки починали блукати навколо брата.

Якби ж він був тут, щоб побачити все це – подумала вона. Найгірше в усьому цьому було те, що вона не знала, кого звинувачувати в його смерті. Вона пережила стільки емоцій і переходила від однієї людини до іншої, звинувачуючи Фекса, звинувачуючи Паразитів і навіть звинувачуючи Квіна. Зрештою, була одна людина, яку вона хотіла звинуватити більше за всіх, але ця людина вже була мертва.

Почуваючись похмуро, вона почула в голові слова Квіна. Бачачи її стан, Квін якось спробував підбадьорити її.

"Почуття, які ти зараз переживаєш, відчуваєш не лише ти. Дуже багато людей по всьому світу переживають те саме. Замість того, щоб думати про те, що ти могла б зробити, або кого звинувачувати, ми повинні почати діяти більш активно і запобігти тому, щоб подібне знову трапилося з іншими."

Квін був молодим, тоді як Лінді було за двадцять п'ять. Вона часто думала, що він наївний, а його вміння приймати рішення дурні й відповідали його віку, але часом бували моменти, коли він здавався найзрілішою людиною в кімнаті, наче прожив довге життя.

У ту мить повз неї пронісся свист повітря, і Вевіл раптом опинився перед нею. На його обличчі був переляк, і це було не від бігу.

"Лінда, у нас непрохані гості" - повідомив їй Вевіл.

Цього вона не очікувала почути.

Поза кораблем Проклятих усі інші кораблі були напоготові. Час від часу дехто виходив назовні просто подихати свіжим повітрям та перевірити, чи не наблизились якісь звірі. Однак нічого подібного не траплялося.

Інші ж не підозрювали, що дві певні групи готували свій хід. Ті з Чистих, хто нібито втік, тепер поверталися, але не на свій корабель, а прямували до корабля Фракції Проклятих.

Крім того, троє людей, які раніше були під Чистими і утворили тимчасовий альянс, також вели наступ. Члени Чистих були напоготові, ховаючись за однією з великих, вивернутих із землі кристалічних брил. Загалом їх було близько сотні.

Вони чекали, поки Фракція Проклятих відкриє свої двері, і це було завданням для трьох членів альянсу. Двох людей виставили на варті, поки троє наближалися.

"Ти помітив?" - сказав хтось із родини Ґрейлаш. – "На всіх трьох – повне звіряче спорядження. Гадаю, вони тут не просто для розмов."

"Тоді нам варто піти їм на допомогу? Їхні найсильніші члени відсутні."

"Як гадаєш, нам варто? Фракція Проклятих тепер вважається однією з найсильніших фракцій, і якщо вони не можуть впоратися з чимось подібним, то не заслуговують бути серед лідерів."

"Ми тут, щоб обговорити умови нашого приєднання до Фракції Проклятих!" - Хтось промовив голосно, намагаючись здаватися не загрозливим.

Двоє з Фракції Проклятих перезирнулися і зрозуміли, що це не їхнє рішення. З виразу їхніх облич Фарін, одна з інших членів альянсу, зрозуміла, що вони збираються викликати по рації.

Вона швидко витягла зброю і стала за членом фракції, приставивши кинджал до його горла. Тим часом Кубо зробив те саме, спрямувавши свій спис на іншого.

"Відчиніть двері повільно та обережно, і ми обіцяємо, що не вб'ємо вас" - сказав Кубо.

Боячись за своє життя, вони зробили, як їм сказали, і злітна смуга та двері почали відчинятися до Проклятого корабля. Вони були всередині.

Водночас здалеку почулися гучні вибухи, що лунали один за одним. Це було недалеко від них, але достатньо, щоб викликати бажаний ефект. Інші групи вирушили дослідити, хоча самі вибухи нічого б не зробили твердому ландшафту навколо них.

Це привернуло деяку небажану увагу, увагу від звірів. Коли звірі прямували до них, усі інші групи почали готуватися до битви, що чекала їх попереду. Скориставшись цим замішанням і панікою, члени Чистих вийшли зі схованки, щоб також піднятися на Проклятий корабель.

Вони були одягнені у звичайний одяг мандрівників, і навіть якби хтось їх зараз побачив, ніхто б насправді не знав, хто вони. Ці фракції не були близькими між собою, і вони навіть не знали, як виглядають інші.

Вони просто подумали б, що Фракція Проклятих займається своїми справами; і навіть якби вони їх помітили, ці групи були лише у тимчасовому альянсі, тож їм було б байдуже на те, що іншу групу атакують, і вони б зосередилися лише на звірах і на собі.

Однак, були й ті, хто помітив, наприклад, члени родини Ґрейлашів. Вони здогадувалися, хто стоїть за раптовим заворушенням, але вирішили тримати язика за зубами.

"Нарешті ми всередині," – сказав Кубо - "Ну, коли всі відсутні, це має бути так само легко, як забрати цукерку в дитини."

Члени альянсу були сильні, навіть якщо вони не дуже добре показали себе в дуелі. Вони знали, що у світі мало хто міг би протистояти їм, просто останнім часом вони зустрічалися з такими дедалі частіше.

Тепер справа була за тими, хто був на Проклятому кораблі, щоб успішно відбити напад.