Розділ 786 — Сила Кривавої феї

Стоячи перед Ноґом, він не міг відвести погляду від Алекса. Його погляд ковзав від одного крила до іншого. Червоний колір був настільки захопливим; здавалося, вони легкі та прозорі. Якби людина доторкнулася до них, він уявляв, що руки просто пройшли б крізь, але водночас вони виглядали сильними та живими, пульсуючи, немов серцебиття.

Кілька ліній тягнулися від тіла Алекса до самих кінчиків крил.

"Арргх, це лайно болить!" - крикнув Алекс, згинаючись. Він швидко схопив кинджал, що пронизав верхню частину його стегна, витягнув його і кинув на підлогу.

Йому вдалося уникнути та заблокувати деяку зброю своїм мечем, але не всю. Кинджал влучив йому в стегно і пробив досить глибоко.

"Зробіть мені ласку, спробуйте використати верстак як прикриття. Я спробую якнайшвидше позбутися цих хлопців" - сказав Алекс.

Верстак був великий і міцний, через те, що його цілий день використовували для виготовлення зброї. Він був ідеальним інструментом для блокування атак. Рухаючись навколо нього, їм вдалося б уникнути атак з усіх боків. Тепер всі ковалі низько пригнулися і сховалися.

Коли він говорив, його слова не звучали надто впевнено, але що ще вони могли зробити? Міцно стиснувши меч, він полетів до людини, яка була причиною проблеми, Фарін. Вона щосили намагалася кидати в нього зброю з різних кутів, але, мов муха, він міг швидко змінювати напрямок, уникаючи кожної з них.

"Всі ці тренування, що я проводив, здається, були недарма." - Хоча Алекс ніколи не тренувався в бою, коли він став Кривавою феєю, була одна річ, яку він робив щодня, і це було тренування польотів. Як він міг уникнути спокуси? Літати було мрією багатьох людей, а він міг це робити, тож щоразу, коли йому випадала нагода, він практикувався.

Піднявши меч над головою, він опустив його вниз, але, створивши стіну зі зброї, його легко заблокували.

"Ти навіть не вмієш користуватися тією штукою" - мовила Фарін, пересуваючи стіну зброї, щоб вона діяла як клешня, схопивши меч, а потім, піднявши його, вона вдарила своїм коротким мечем, встромивши його Алексу в живіт.

Від болю Алекс випустив меч і стрімко відлетів назад. Його ніколи так не били, і незабаром він усвідомив, що його наповнило щось - страх.

"Ти не боєць, це я бачу, марна трата часу намагатися відбиватися," - мовила вона, продовжуючи йти вперед і знову притягуючи до себе зброю, що була розкидана по всій кімнаті.

Тримаючись за живіт, він відчував, як його руки починає заливати кров'ю; біль був таким, якого він раніше не відчував. Тепер уже не боліло, але сам лише погляд на рану викликав у нього занепокоєння.

Інших завжди так б'ють, але вони продовжують битися. Хто б витримав таке? Я не хочу цього робити. Я не можу! - подумав Алекс.

Він помітив, що його рука тремтить, але потім, оглянувши кімнату, побачив, як один з інших ковалів тримав руки над головою, його зуби стукотіли, і він щось бурмотів.

"Будь ласка... просто йди... будь ласка... просто йди..."

Чоловік був явно наляканий за своє життя, і причина його перебування тут полягала в тому, що Алекс обрав його.

"Можливо, якби я був Квіном, я б зміг щось зробити" - мовив Алекс, посміхаючись, що незабаром перетворилося на сміх.

Фарін подумала, що Алекс збожеволів.

"Ви такі мерзенні, нападаєте, поки нашого лідера й інших немає. Все, що ми хотіли, це захистити своє, а ви намагаєтеся це відібрати. Ви гірші за звірів!" - вигукнув Алекс, летячи до неї.

Думаючи, що він збирається напасти, вона знову розташувала зброю перед собою, створюючи щит, але він пролетів прямо повз неї і схопив меч, що лежав на землі. Проте один із членів Чистих, очікуючи, що він це зробить, махнув сокирою вниз, вдаривши Алекса по руці прямо в центр, саме перед тим, як він встиг дотягнутися до зброї.

"Аргх!" - Ще один крик на повні груди.

Фарін тоді розвернулася й прискорила крок, ідучи до Алекса; вона посміхнулася, ніби насолоджувалася цим. Бачачи лише ту посмішку, щось наростало всередині - гнів, який змушував його чіткіше відчувати енергію у своєму тілі.

Схопивши сокиру, Алекс витягнув її зі своєї руки і висмикнув у члена Чистих, перш ніж схопити його голову іншою рукою і відкинути його вбік. Прояв сили, просто неможливої для людини, особливо для того, хто не носив Звіряче спорядження. Знову піднявши меч, він кинувся вперед.

Він не збирався повторювати ту саму помилку двічі, тепер, атакуючи, він швидко влітав і вилітав, завдаючи ударів навколо неї. Фарін, використовуючи зброю як прикриття, думала, що вона в безпеці, але вона не помітила, як зношувалася зброя з кожною атакою, і як зброя Алекса світилася.

Потім, ще одним ударом, Алекс пробив її щит зі зброї, яку вона використовувала, потім, нізвідки, він простягнув іншу руку, ніби хотів схопити її, але її рухи були швидкими, і вона відскочила назад.

Якби тільки я міг дістатися до неї! - подумав він.

У той момент енергія, що накопичувалася всередині нього, перейшла в його ліву руку. Червона аура, наче лазерний постріл, вирвалася звідти, влучивши їй у голову. Вся металева зброя впала на землю, і вона теж.

Відсапуючись і задихаючись, Алекс подивився на її тіло, можливо, він мав би засмутитися, адже це був перший раз, коли він убив людину, але натомість він відчув лише полегшення.

"Я зробив це! Я зробив це!" - закричав він, падаючи на підлогу.

"Чорт забирай, заберіть всю їхню зброю!" - крикнув один із членів Чистих, вони були в русі, але здавалося, що Алекс нічого не міг зробити, він був виснажений енергією.

"Залиш решту нам" - сказав Ноґ, тримаючи в руці свій ковальський молот. Інші дев'ять стояли за ним, готові битися. Бачивши, як Алекс так затято боровся за них, вони не могли просто сидіти склавши руки. Тепер, коли найбільша загроза була усунена, у них був шанс.

Вони незабаром усвідомлять, що їм не доведеться, оскільки з порталів прибуло підкріплення, щоб подбати про інших.

"Дякую, Квіне, дякую за те, що дав мені силу захистити цих хлопців."

На лівому боці корабля Кубо також досліджував корабель, щоб подивитися, чи є щось цікаве. Він намагався зв'язатися з двома іншими, щоб дізнатися, як ідуть справи, але відповіді не було.

"Їм, мабуть, надто весело і цікаво битися. Чому всю розвагу отримують вони? Чому я ще нікого не знайшов!?" - сказав Кубо, водячи пальцями вгору-вниз по своєму спису.

З-поміж трьох він був досить кровожерливим типом, і йому було байдуже, чиє життя доведеться забрати, щоб досягти своєї мети. Зрештою, пошуки його групи привели їх до однієї з тренувальних кімнат.

Коли вони увійшли, то були здивовані, побачивши кімнату, повну дітей, і дуже низького чоловічка розміром з маленьку собаку перед ними.

Члени Чистих, побачивши це, подумали, що просто розвернуться, але замість цього Кубо лизнув губи і почав іти вперед.

"Що ти..." - спробував вигукнути член Чистих, але його друг швидко затулив йому рота.

"Ти що, божевільний? Якщо ти щось скажеш йому, він може зірватися і вбити нас усіх, краще просто залиш його в спокої."

Відштовхнувши руку друга, він просто не міг погодитися.

"Ти справді просто дивитимешся, як він це робить з дітьми? Я погодився допомогти Чистим, щоб створити світ, де наші діти зможуть зростати в безпеці, а не щоб завдавати їм шкоди."

Член Чистих зробив крок уперед, але водночас Кубо обернувся, і від єдиного погляду чоловік застиг і впав на підлогу.

"А тепер, дітлахи, хто хоче пограти в невеличку гру?" - сказав Кубо, крутячи свій спис по колу.

Перед дітьми став Борден. Він подивився на Кубо знизу вгору, відкинувши голову назад.

"Ти намагаєшся скривдити моїх учнів?" - запитав Борден.