Розділ 789 — Новий мисливець

Повернувшись до печери, Квін був покритий порізами та синцями по всьому тілу. Вони заживали повільно, але замість того, щоб використати кров зі свого Банку Крові чи з тієї, що була в його маленькій Флязі, він вирішив дозволити своєму тілу загоюватися природним шляхом, оскільки не хотів викликати підозри.

Швидке зцілення можна було б пояснити через Ци, але не з тією швидкістю, з якою тіло Квіна загоювалося б після вживання крові. Роблячи це, він відчував би голод пізніше, але він завжди споживав би трохи крові з Банку Крові, не дозволяючи Крісу помітити, тож це не було великою проблемою.

Крім того, тепер кров потрібно було нормувати, інакше Квін поласував би найближчою людиною, а він був упевнений, що Кріс не захоче бути добровольцем, принаймні без попереднього пояснення.

"Ще один до купи," – сказав Кріс, коли поклав прозорий кристал на стіл. Тепер поруч лежало п'ять кристалів однакової прозорості.

"Не хвилюйся" – сказав Кріс. – "Ти зробив усю роботу і отримав побої за них, можеш залишити кристали собі. До того ж вони мені все одно не потрібні. У мене є моя зброя демонічного рівня," – сказав він, наголошуючи на слові "демонічний" і переконуючись, що Квін його почув.

Він робив це часто, ніби хизувався зброєю, і вважав, що Квін йому не вірить через заздрощі.

Квін полишив спроби переконати його у зворотному. Він не міг по-справжньому пояснити, звідки знав, що це не так. Все ж таки він був радий, що Кріс був хорошим хлопцем, принаймні досі.

Вдвох вони зібрали п'ять кристалів легендарного рівня, що було вище за рівень будь-якого спорядження, яке мав Квін, особливо з огляду на те, що його спорядження імператорського рівня годилося лише для захисту і більше ні для чого.

Планета була золотою жилою звірів високого рівня, і досі він не зустрічав нічого нижчого за імператорський рівень.

Цікаво, що вони зроблять із цією планетою після перемоги над Звіром демонічного рівня? - подумав Квін - Оскільки тепер фракції в альянсі, чи повернеться все до того, як було раніше, коли різні притулки належали всім лідерам на одній планеті, і був би лише звичайний податок? Чи, можливо, ця планета й інші були надто близько до Далкі?"

З плином днів завжди здавалося, що велика загроза над їхніми головами наближається, хотіли вони це визнавати чи ні. Будувати нові притулки та відправляти сили на їх захист було б не найкращою ідеєю.

"Ти дійсно добре впорався, Квіне," - сказав Кріс, сідаючи поруч із ним і починаючи розбирати, що вдалося, а що пішло не так під час їхнього останнього виходу.

Досі Кріс допомагав Квіну освоювати другу форму Ци. Квін знав, як ним користуватися, але використовувати його в битві було зовсім іншою справою, і Кріс змушував Квіна зрозуміти це, зіштовхуючи його з легендарними звірами.

Спочатку це було дивно, оскільки Квін усвідомив, що під час бою йому доведеться швидше перекидати свою Ци в різні ділянки тіла частіше, ніж раніше. Існувала лише обмежена кількість Ци, яку можна було мати, а використання зброї, одночасно посилюючи її Ци, забирало б її досить багато.

Було вкрай важливо мати абсолютний контроль над тим, скільки і де ти його використовуватимеш. Квін навчався швидко, швидше, ніж зазвичай, хоча Кріс йому ніколи про це не казав. Причина швидкого навчання полягала в тому, що контроль Ци таким чином був схожий на його використання тіні.

Зазвичай людям важко було контролювати дві сили одночасно, це було б схоже на спробу розділити свій розум навпіл, або коли хтось навчався грати на піаніно, змушуючи ліву і праву руки робити різні речі. Щоб досконало опанувати ці навички, потрібні були б роки, але Квін навчався швидко.

Однак він не усвідомлював цього, тому що його бої з легендарними звірами були важкими, важчими, ніж він очікував. Під час бою Квін використовував своє тіло на повну: швидкість, силу та витривалість, але не використовував ні свою тінь, ні вампірські здібності. Не тому, що він хвилювався за Кріса, а тому, що сам Квін хотів покращити своє вміння використовувати Ци, і вважав, що це чудовий спосіб для цього.

Йому все ж вдалося перемогти звірів, але не без того, щоб досить сильно постраждати в кількох сутичках то тут, то там, саме тому він перебував у такому стані, в якому був зараз.

Саме зараз Кріс аналізував усе, що він зробив у бою, розповідаючи йому, що мав би зробити інакше або що міг би покращити. Хоча Кріс і казав, що він поганий вчитель, чесно кажучи, Квіна ніхто ніколи не навчав краще. Це було ідеально і дозволяло йому щоразу зосереджуватися на правильних речах.

Усе це усвідомивши, Квін замислився, як він реалізує цей другий етап Ци зі своїм поточним набором здібностей.

Найважче з усього буде, коли я використовуватиму тінь. Контролювати дві різні речі та думати про бій достатньо складно, але потім ще й використовувати тінь. Чи це взагалі можливо?

Проблема полягала в тому, що він не мав часу, аби це попрактикувати.

"Гаразд, гадаю, на сьогодні досить. Нам варто відпочити, завтра на нас чекає велика ніч", - сказав Кріс, прямуючи до свого ліжка з листя, і заснув.

Наступного ранку Кріс уже прокинувся раніше Квіна. Або принаймні Квін не бачив його на ліжку поруч із собою. Зазвичай Квін прокидався першим через те, що йому взагалі не потрібно було багато сну.

Почувся звук чогось, що розсікало вітер, схожий на той, коли хтось швидко розмахує скакалкою. Намагаючись з'ясувати, що це був за звук, Квін вийшов з печери і побачив, що Кріс стояв на вершині скелі, обличчям до водоспаду.

Він тримав у руках свою зброю і розмахував нею об водоспад. Удари його зброї були настільки чистими, що розтинали потік води ідеально, не залишаючи жодної краплі. Хоча він і атакував водоспад, той продовжував текти так, ніби його ніщо ніколи не торкалося, безперервно.

"О, ти прокинувся!" - сказав Кріс із посмішкою, дивлячись на Квіна. - "Я подумав, що розігріюся перед сьогоднішньою подією."

Розігрітися? - подумав Квін. За всі попередні рази, що вони виходили, Кріс жодного разу не розігрівався. Чому ж він розігрівався зараз?

Одним могутнім стрибком Кріс зумів перестрибнути через басейн води, утворений водоспадом, і приземлився на землю поруч із Квіном. Бачити подібні речі для Квіна стало нормою, і йому доводилося нагадувати собі, що чоловік перед ним не мав жодних здібностей.

Він був надлюдиною і навіть не був вампіром.

"Твоє обличчя виглядає розгубленим. Мій учню, хіба ти не довіряєш своєму вчителю?" - промовив Кріс зі своєю звичною широкою посмішкою.

"Мої рани вже загоїлися, тож якщо хочеш піти на полювання, ми можемо" - сказав Квін, не надто переймаючись. Йому вже трохи набридло полювати на звірів легендарного рівня. Він би вже втік посеред ночі й спробував знайти шлях назад до інших, якби не той факт, що Кріс досі не пояснив і не показав, що таке третя стадія Ци.

Щоразу, коли Квін порушував цю тему, Кріс лише зауважував, що про це ще зарано говорити. У голові Квіна це не означало, що Кріс не навчить його третьої стадії, а лише те, що він сам ще не був готовий. Йому навіть подобалося це відчуття учня, зрештою, Квіну було лише сімнадцять, і він майже не мав змоги відчути це у своєму житті.

Він занадто швидко подорослішав, щоб насолоджуватися тими сторонами життя та просто цінувати спокійні моменти. До того ж, був хтось, кого Кріс йому нагадував - Вінсент. Коли Вінсент покинув Систему, Квін ніколи не думав, що почуватиметься дивно без нього, але це таки вплинуло на нього, і він почувався трохи розгубленим.

"Звісно. Навіть мені доведеться розім’ятися перед тим, що ми збираємося робити сьогодні," - сказав Кріс - "Сьогодні твій останній день тренувань Ци другої стадії. Ми з тобою обоє будемо полювати на звіра легендарного рівня."