Розділ 792 — Невідомий чоловік

Сілу та іншим не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, наскільки небезпечним було місце, в якому вони перебували. Сіл уже з легкістю справлявся зі звіром імператорського рівня, навіть одним ударом. Проте, шукаючи Квіна, вони незабаром виявили, що стикаються з чимось більшим, ніж очікували.

Минуло кілька днів відтоді, як вони приземлилися та розпочали свої пошуки. Через наполегливість Сіла вони погодилися, що спочатку шукатимуть Квіна. За словами Лоґана, Звір демонічного рівня залишався нерухомим на одному місці, і, схоже, так було протягом усього часу.

Це була одна з причин, чому вони зрештою погодилися, інша ж - тому, що не хотіли дратувати Сіла. Було очевидно, що він мав запальний характер, а рівень і сила його здібностей були важкими для оцінки.

Звісно, щодня, після двадцяти чотирьох годин, здібність Сіла скидалася, хоча інші про це не знали. Скидання означало, що Сіл більше не мав збережених здібностей, і йому доведеться знову торкнутися інших.

Доторкнутися до Оуена було легко, оскільки він це дозволяв, і те саме можна було сказати щодо Лоґана. Гелен та дві її сестри були залишені доглядати за кораблем, але щодня група поверталася на корабель після пошуків. Тому доторкнутися до них все ще було доволі легко для Сіла, набагато легше, ніж він уявляв.

Це було дивне відчуття, коли дівчата бачили його - могутню особу, що навіть викликала страх у лідерів, але водночас була дуже дитячою. Дівчата вважали його доволі милим і часто гралися з його волоссям або щипали його за щоки, тож проблем не було.

Проте, після демонстрації своїх сил перед усіма, було дві особи, які остерігалися його, і це були Дюк та Оскар. Вони трималися на відстані від Сіла, щоб він не міг наблизитися. Про цю дитину не було жодних секретів, оскільки Дюк добре знав його здібності з файлів, які вони отримали, коли він був у школі, але вони не знали всіх тонкощів цієї здібності.

Попри все, вони не хотіли бути поблизу нього наразі. Через це сила атаки Сіла була значно ослаблена порівняно з минулим. Але вона все ще була достатньо сильною, щоб він з легкістю перемагав звірів.

Група стояла на темному, брудному полі. Це було дивно, оскільки не було жодної зелені, тоді як решта місця була заповнена джунглями. Усі їхні проблеми зі звірами, здавалося, походили з того моменту, як вони ступили на цю територію.

Гігантська срібна горила із хвостом скорпіона вийшла з джунглів на галявину, де вони перебували. Щойно вона потрапила в радіус дії, з-під землі вискочило безліч рослин і почали стріляти в горилу. То були шипи від навички Гелен; на жаль, він не мав їхньої Зброї душі, тому атака була базовою. Коли вона вже підійшла впритул, Сіл зміг добити її своїм ударом блискавки. Це був уже п'ятий звір, що напав на них, поки вони там перебували.

Вони не знали чому, але здавалося, ніби щось випромінювалося від них; усі звірі тепер почали прямувати до групи, і це стосувалося також сильних.

"Чому вони постійно йдуть?" – запитала Бонні, починаючи панікувати.

Щойно вона закінчила говорити ці слова, у полі зору з'явився ще один звір.

Була, однак, проблема: Сіл не міг робити це вічно. Його Очки МС та рівень були б вищими за всіх там присутніх, і це правда, що він міг комбінувати рівні, щоб створити всемогутню атаку, але чим сильнішою була атака, тим більше Очок МС вона все одно б використовувала, і Сіл почав втомлюватися.

Схоже, вони роблять це навмисно – подумав Лоґан, спостерігаючи за Дюком та Оскаром - Двоє з них не зробили багато для допомоги в боротьбі зі звірами. Навіть Оуен застосовує свої здібності; можна було б подумати, що вони просто зберігають свої сили, але це зовсім не так. Вони бояться, бояться Сіла.

Передчуття Лоґана справдилося. І Дюк, і Оскар не хотіли допомагати Сілу і були раді, що той виснажувався. Їм здавалося, що він некерований елемент, якого вони не могли контролювати. Через нього вони марнували час і зусилля, тоді як Демонічний звір, наскільки вони знали, міг втекти. Вони хотіли, щоб він ослаб.

Незабаром почувся гучний гуркіт, і вони відчули, як земля під ними здригається. Бонні та Войд впали з ніг, такою сильною була тряска. Це тривало кілька добрих хвилин і лише посилювалося.

Коли тряска припинилася, вони зрозуміли, що звірі перестали з’являтися з району джунглів.

"Це був землетрус?" - запитала Бонні.

Нарешті, отримавши хвилину перепочинку, Лоґан зміг дістати свій комп’ютер, щоб дещо перевірити.

"Гей!" - почувся голос, що кричав здалеку. Коли Сіл та інші обернулися, щоб подивитися, вони побачили Квіна, який ішов уперед, а за ним чоловік з рудим волоссям.

Квін, ти в безпеці... - подумав Сіл, і величезна посмішка засяяла на його обличчі. Проте настрій Квіна незабаром зіпсувався, і вираз його обличчя змінився, коли він подивився на Дюка. Це було настільки сильно, що навіть Кріс, який стояв поруч, відчув, як у ньому наростає Ци.

Ого, Квін, мабуть, когось із них справді ненавидить - подумав Кріс. Коли він поглянув туди, то саме тоді й упізнав, кому саме махав Квін.

Зачекайте-но, хіба це не верховний головнокомандувач армії Оскар, та Оуен, голова родини Ґрейлашів? Що вони тут, в біса, роблять, і ця дитина їх знає. Мені справді не слід тут бути - подумав Кріс, починаючи відвертатися і ховати обличчя.

Коли він це зробив, саме тоді Оскар помітив дві зброї на його спині, і його очі розширилися.

На поверхні, куди інші провалилися крізь тріщину, Мона почала влаштовуватися зручніше. Вона витягла з собою приємне зручне левітуюче сидіння, а інші були зайняті балачками.

Виявилося, що на поверхні планети було небагато звірів. З якої причини – їй було байдуже.

Це вийшло досить непогано. Поки вони виконують усю роботу, я все одно отримую свою частину угоди – доступ до Демонічної зброї на вимогу. Навіть якщо це не вдасться, я завжди можу пізніше зібрати сили і спробувати дістати інші демонічні рівні завдяки Лоґану.

Єдине, чого я справді не розрахувала, – це силу демонічного рівня, хто б міг подумати, що вони настільки сильні? Мені доведеться краще підготуватися в майбутньому, але я впевнена, що зможу щось зробити, якщо буду вибирати свої битви - подумала вона.

Відпочиваючи із заплющеними очима та глибоко занурившись у думки, вона відчула, як її повіки потемніли ще сильніше, коли на неї впала велика тінь. Розплющивши очі, вона побачила великий космічний корабель, але це був не той, який вона впізнавала, і точно не належав нікому з інших.

"Чи не Чисті це?"

"Міс Брі, що нам робити?" - крикнув чоловік.

"Готуйтеся, це може обернутися справжньою битвою," - сказала вона, готуючи свого звіра поруч із собою. Усі групи були готові й стояли за Моною, чекаючи на її команду. Корабель повільно приземлився, і першою почала опускатися рампа.

Подивимося, як ви впораєтеся з цим - подумала Мона, віддаючи команду своєму звіру, що був схожий на духа, прямувати до входу в корабель. Коли двері піднялися, з'явилася велика темно-червона вогняна рука, яка схопила звіра і перетворила його на попіл за секунду.

"Що нам робити? Міс Брі, Брі, Моно!" - кричали вони, але вона не відповідала.

Вони думали, що це, можливо, через те, як легко було вбито її улюбленого звіра, але це було не так. Це було через трьох людей, які вийшли з корабля і прямували до них.

"Я чув, що на цій планеті є Звір демонічного рівня," - сказав глибокий голос.

Коли людина попереду наблизилася, Мона одразу ж опустилася на коліна, і сльози текли по її обличчю.

Що він тут робить, чому він тут зараз? Чому він покинув той острів! – кричала вона подумки, бо боялася за весь світ, яким вони його знали.