Розділ 800 — Двоє зайвих

Зазвичай, просто дозволити людині спожити кров вампіра було недостатньо, щоб когось перетворити. Якщо людина випадково споживала кров вампіра, це не перетворювало її. Не можна було просто носити вампірську кров із собою і перетворювати людей за бажанням.

Для цього мав відбутися кривавий ритуал – процес активації перетворення людини на вампіра, і починався він зі споживання людиною крові. Ні Пол, ні Сем не мали уявлення, як активувати кривавий ритуал; їхні єдині знання були ті, що вони пройшли самі через Квіна.

І Сем не був надто впевнений, що Квін теж знав, оскільки той активувався через Систему, яку використовував.

Однак хтось крок за кроком розповідав їм усе, що потрібно робити, – той самий голос, що звертався до них раніше. Вони відчували, як дивна енергія всередині них активується і резонує, наче їхні тіла були пов'язані з двома, що стояли перед ними, і, як і раніше, процес їхнього перетворення розпочався.

"Я не можу повірити, що ритуал справді спрацював, схоже, вони можуть це пережити", - сказав Сем. Тепер його турбувало щось інше. Його турбувало, на що саме вони обоє перетворяться.

Судячи з усіх людей, яких Квін перетворив досі, та їхніх ситуацій, найбільш імовірною відповіддю було те, що вони перетворяться на нежить через ситуацію, в якій вони перебували. Також було можливо, що вони просто мали більшу схильність перетворюватися на таких і могли перетворитися на щось інше, але все це ґрунтувалося на тому, коли Квін перетворював людей.

Зараз уперше Сем і Пол, двоє звичайних вампірів, перетворювали інших. Сем насправді спочатку був Напівкровкою, але завдяки боротьбі та часу, проведеному з іншими, він зрештою еволюціонував, і він був вдячний за це. Інакше процес, який вони проходили зараз, міг би бути неможливим.

Поглянувши на Пола, він бачив, як по його обличчю стікає піт, і здогадувався, що той відчуває те саме, що й Сем. Поки тривав ритуал, а інші кричали від болю, від них також відчувалася величезна кількість енергії.

"Ви двоє лише звичайні вампіри", - сказав таємничий голос - "Це виснажить вас. Ви не ватажок вампірів і не прямий нащадок, найімовірніше, обернення однієї людини буде вашою межею."

Думаючи про це, він пригадав, що коли Квін обертав інших, той здавався цілком нормальним. Як ватажок вампірів, скільки людей він насправді міг обернути, перш ніж відчути те саме, що зараз відчували ці двоє? Іншим питанням було, що станеться з людьми, яких вони обернуть. Чи будуть вони віддані Квіну, як Сем і Пол? Чи, можливо, тепер вони підкорятимуться їхньому наказу?

Це були питання, які Сем хотів поставити, але він боявся занадто покладатися на таємничий голос і того, чи не виявиться все це врешті-решт якоюсь пасткою. У цьому була своя частка ризику й винагороди, і Сем прорахував, що ризик вартий того, аби врятувати їхні життя.

Нейте, я знаю, ти б ніколи не захотів, щоб Квін обернув тебе. Ти вважав би це сторонньою допомогою, ти міг би навіть втратити свою дорогоцінну здібність, над вдосконаленням якої так старанно працював усе життя. Але ти пробачиш мене, так? Ти зрозумієш, що жити - це набагато краще, ніж померти.

Тобі ще багато чого доведеться зробити, не лише допомагаючи Квіну, а й творячи власну спадщину в цьому світі - подумав Нейт.

Нарешті, через чималий час, дивна енергія, яку вони обоє відчували і яка виснажувала їхні тіла, зникла, а крики та конвульсії Нейта й Денніса почали стихати.

Зрештою, коли біль у їхніх тілах зник, вони відчули, що їхні колишні рани загоїлися. Поволі вони обоє приходили до тями й могли бачити інших перед собою.

Вони пам’ятали все, що сталося кілька хвилин тому, були притомними протягом усього часу. Нейт навіть пригадав, як намагався говорити з Семом, але тепер з ним було все гаразд.

"Що це за магія?" - сказав Нейт, торкнувшись свого обличчя, і помітив, що його лінія щелепи стала набагато гладшою, ніж раніше. Його цупке квадратне волосся стало м’якшим, а все тіло відчувалося трохи легшим.

"Я почуваюся таким свіжим, таким живим, чи є у вас цілющі здібності, що це за кров ви нам дали?" - запитав Нейт.

Замість того, щоб ставити запитання, Денніс перш за все опустився на коліна і схилив голову до підлоги.

"Дякую, що врятували мені життя. Я думав, що змирився зі смертю. Але коли відчув, що є спосіб знову жити, я схопився за нього і вчепився в нього. Дякую, дякую", - сказав Денніс.

"Гадаю, мені теж слід подякувати тобі, друже," – сказав Нейт - "Вибач, я був настільки шокований, що забув висловити свою вдячність."

"Ви двоє, можливо, захочете притримати свою подяку поки що," – сказав Сем.

І Пол, і Сем коротко розповіли про те, що щойно з ними сталося, і ким вони тепер були. Вони були шоковані, здивовані, але водночас уже якийсь час підозрювали, що щось не так, просто ніколи не думали, що це буде щось подібне – ціла таємна раса, що приховувалася в темряві окремо від людей.

Не було достатньо часу, щоб пройтися всією історією того, що пережив Квін та інші, але вони трохи пояснили про ситуацію Казз та інших, які вже були обернені.

На мить Нейт замовк, і Сем занепокоївся, як він усе це сприймає.

"Пробач, Нейте, я знаю, ти не хотів жодної допомоги," – сказав Сем.

Поклавши руку на плече Сема, він підвів погляд і лагідно посміхнувся.

"Не вибачайся, ти ідіоте, ти врятував мені життя. Чому я мав би бути невдячним і ненавидіти тебе за щось подібне? Я ж не ідіот. Чи хотів би я досягти всього сам, звісно, але як, в біса, я мав би це зробити, якби був мертвий? І я не міг померти, не сходивши на побачення, ти ж знаєш."

"Гей, зажди секунду!" – раптом вигукнув Нейт, наче був схвильований. Він знову торкнувся свого обличчя і провів пальцями крізь волосся, потім повернувся, щоб подивитися на Денніса.

"Це правда, його чиста шкіра, виразні риси обличчя, його м'які ніжні очі. Він став ще гарнішим!" - схвильовано сказав Нейт - "Чи це означає, чи це означає..." - сказав Нейт, продовжуючи вказувати на себе.

"Ха-ха," - хихикнув Сем - "Я не зовсім той, хто може тебе в цьому судити, але ти сам побачиш, коли ми дістанемо дзеркало."

"У мене є запитання," - сказав Денніс - "Ти сказав, що існують різні типи вампірів, то хто ми?"

Сем спробував поглянути на них, щоб зрозуміти це. Виразних рис не було, але ніколи не можна бути надто впевненим. Зрештою, їм доведеться зачекати, доки Квін повідомить їм.

Тепер, коли все було пояснено, група мала вирішити, що робити далі. Вони не могли перетворювати інших, а всі, кого вони знайшли, тепер були мертві. Вони були єдиними, хто вижив з усього цього.

"Хто був той хлопець раніше?" - запитав Сем.

"Я не знаю," - відповів Пол - "Але ти відчував? Він мав такий самий запах, як і ми. Хто б не допомагав нам у всьому цьому, він також був вампіром."

Крім запаху, Сем це вже знав, ця особа здавалася досить обізнаною, оскільки пояснила їм обом усе дуже чітко. Питання було в тому, чому чи хто намагався їм допомогти, і чому вони пішли, не показавшись?

Вони обоє знали, що вампіри мають дуже суворі закони, і, безперечно, те, що вони двоє, не будучи вампірськими лідерами, перетворювали людей без дозволу лідера, суперечило якомусь закону, не те щоб Квін відмовив або все одно не дав би їм дозволу.

"Що нам тепер робити?" - запитав Нейт, все ще торкаючись свого нового гладенького обличчя.

"Гадаю, у нас є два варіанти: тут досі є два менші кораблі, які були доставлені з основної групи", - сказав Сем - "Ми можемо або використати їх, щоб спуститися й шукати Квіна, або повернутися, щоб перевірити, чи інші в порядку."

"Ви можете робити, що хочете", - сказав Пол - "Але я мушу спочатку повернутися до інших, перш ніж робити щось іще. Я знаю, що Квін може бути в біді, але можуть бути й інші, такі як ви двоє, які потребують порятунку."

"Я піду з тобою", - сказав Денніс.

"Не хвилюйтеся, ми всі підемо", - сказав Сем - "Чесно кажучи, я знаю, що Квін може потребувати нашої допомоги, але я не знаю, скільки ми взагалі зможемо зробити, щоб йому допомогти."

"Що то був за монстр, чи Квіну вдасться протистояти їм?" - запитав Нейт.

"Я не впевнений, але Квін зазвичай має кілька козирів у рукаві, які він навіть від нас час від часу приховує. Я просто сподіваюся, що те, що він має, достатньо серйозне."