Розділ 804 — Кров усіх вампірів

Під час бою з Гілстоном Артур віддав усе, що мав. Він використав усю свою силу, швидкість та навички в бою, крім того, він навіть використав свою тінь. Однак, було кілька речей, які він досі не використовував і ніколи не думав, що йому знадобляться.

Першими були криваві навички, використання яких вимагало від Артура споживати людську кров, а це було те, чого він не хотів робити, тому досі стримувався від цього. Окрім цього, була кривава зброя, яку Артур завжди носив на спині, зроблена з Кривавих кристалів полеглих вампірів, а також кривава броня.

"Це справді криваві обладунки, які носить Артур?" - спитав Фекс, чомусь не міг відірвати погляду від обладунків, ніби щось тягнуло його до них - "Вони виглядають точнісінько як ті, що носить король, такі ж самі, як на картинках у книжках, які я читав!"

Фекс насправді ніколи не бачив кривавих обладунків наживо, і йому хотілося, щоб навколо були люди, які могли б зрозуміти, на що він зараз дивиться, і чому це вважається таким особливим. Йому хотілося вщипнути себе, думаючи, що все це сон.

Відомо лише про два комплекти кривавих обладунків: перший належав королю, а другий - Артуру , голові Карателів.

Дивлячись на його руку, навіть сам Артур дивився на незнайомі обладунки, які, здавалося, ідеально сиділи на його тілі.

"Нікому не дозволено уникнути покарання від Карателів, навіть самому королю. Кажуть, що якщо хтось вчинить щось не так, то все, що дано королю, має бути віддано Карателям", - сказав Артур сам до себе, знаючи, що Гілстон не матиме гадки, про що той говорить. Але Артур не міг стриматися, дивлячись на обладунки, він згадував ті дні, коли довіряв кожному слову першого короля.

Змахнувши своїм великим мечем угору, Артур тримав його однією рукою та мав загострений кінець меча, спрямований на Гілстона.

"Було б розумніше, якби ти зараз здався", - сказав Артур.

Знову хихикаючи, Гілстон подумав, що чоловік перед ним надто самовпевнений, і міг придумати лише одну причину, чому.

"Гадаю, те, що ти тримаєш у руці, - зброя демонічного рівня, тому ти такий впевнений? Знаєш, як я отримав усе це спорядження демонічного рівня? Вбивши кожного, хто мені траплявся. Одна зброя демонічного рівня не змінить ходу цієї битви".

У такій ситуації кожен би подумав, що Гілстон має повне право бути впевненим. Він не лише мав повний комплект демонічної броні, але й ще не активував жодної з їхніх навичок.

"Цю зброю не роблять зі звірів, а щось інше", – пояснив Артур - "І, на жаль, щоб живити цю зброю та обладунки, які я ношу, потрібен особливий інгредієнт. Кров. Але не хвилюйся, бо цей меч не потрібно буде купати у твоїй крові. Бачиш, нещодавно я натрапив на особливу зелену кров, яка має такий самий ефект, можливо, навіть сильніший. Чесно кажучи, я не думаю, що обладунки потрібні проти тебе, але це ж комплект, знаєш, тому краще використовувати їх разом", – сказав Артур з посмішкою.

Тепер, коли він вихопив меч, його серйозний вираз обличчя знову заспокоївся.

"Настав час показати тобі найвищу зброю Карателів, і чому жоден із Тринадцяти сімей не наважився піти проти мене, поки вони були ще живі!"

Вигукнувши ці слова, очі Артура почали злегка світитися червоним, його волосся почало ставати дибки, коли сила викликалася, а зелена смуга посередині меча опускалася.

Розмахнувши своїм гігантським мечем, з леза з'явилася зелена рідина, що прямувала до Гілстона . Йому вдалося підняти стіну, намагаючись блокувати невідому речовину, і коли вона вдарилася, стався потужний вибух, який розбив стіну на шматки. Невдовзі після цього Артур з'явився позаду неї крізь хмару диму та пилу. Він знову розмахнув своїм великим мечем, але Гілстон зумів уникнути атаки. Меч пройшов прямо повз нього, вдарившись у повітря, або, принаймні, так йому здалося. Через кілька хвилин між прогалиною в його обладунках з'явилася велика рана, з якої почала сочитися кров.

Меч знову замахнувся, і цього разу атака, здавалося, була швидшою. Гілстон ледве ухилився від удару, але почувся дзвін об його груди, ніби меч справді влучив.

Гілстон не хотів робити крок назад, але поки не зрозумів, що відбувається, він вважав, що це необхідно. Його нога на щось натрапила, і воно почало світитися, раптом Гілстон більше не міг рухатися, ніби він завмер.

"Дякую, що залишаєшся на місці", - сказав Артур, розмахуючи мечем, як бейсбольною битою, а лезо знову занурилося в зелену рідину. Коли меч влучив у його груди, пролунав гучний вибух, відкинувши Гілстона у повітря, але перш ніж він встиг оговтатися чи повернути собі позицію, тінь від підлоги перетворилася на стіну. Гілстон пройшов крізь неї та знову з'явився з велетенського лівого крила Артура. Знаючи, де той буде, він знову вдарив, підкинувши його в небо.

Підкинувши його вгору, Артур продовжував бити Гілстона своїм мечем, тепер успішно влучаючи в нього, і щоразу, коли він це робив, здавалося, що його швидкість покращувалася, він ставав швидшим, ніж раніше.

"Я не можу перегрупуватися чи використовувати жодну зі своїх здібностей", - сказав Гілстон - "Мені потрібно активувати свою звірину броню!" - Гілстон ніколи не хотів цього робити, покладатися на те спорядження, яке в нього було, але йому потрібно було жити, щоб битися ще один день. Однак, перш ніж він зміг активувати броню, він щось почув.

"Ти ж не думаєш, що я тобі це дозволю, чи не так?"

Це був голос, не просто будь-який голос, а голос чорноволосого чоловіка, і він не був вимовлений вголос, він лунав прямо в його голові.

Зелена лінія на мечі Артура майже повністю зникла, але він використовував її решту, щоб покрити свій меч зеленою рідиною частіше, ніж раніше. Коли меч знову вдарив Гілстона , пролунав сильніший вибух, ніж будь-коли раніше, і почувся легкий тріск.

"Мій нагрудник, немож…"

Вибух був настільки потужним, що здавалося, що він досягне інших. Однак тінь встигли підняти якраз вчасно, не давши їй вийти з-під контролю та перенаправивши її за допомогою навички "Поглинання тіні". Таким чином, вся сила була зосереджена в одному місці.

Приземлившись на землю, Артур поклав меч на спину, він зовсім не виглядав втомленим чи виснаженим. Ланцюги повернули, знову обмотуючи меч, а криваві обладунки прибрали.

"Схоже, мені броня все ж таки не потрібна була".

Фекс , який спостерігав за всім, все ще був з роззявленим ротом від побаченого. Він дуже мало знав про Карателів і не мав жодного уявлення про криваву зброю на його спині чи на що вона здатна, але тепер, побачивши її, він зрозумів.

Усі ці рухи, які він щойно зробив, вибух крові, з четвертої родини, пастка, яку поставили на підлогу, це була сила шостої, він використав першу, і я був впевнений, що він також використовував здібності дванадцятої родини. Як він може використовувати здібності інших родин, чи це пов'язано з його кривавою зброєю?

Невідомий Фексу , Артур також використовував інші здібності під час цього бою, наприклад, здатність дев'ятого до телепатії.

Обличчя Артура після використання зброї не виражало радості, а радше смутку. Щоразу, коли він використовував ці здібності, це нагадувало йому, як була створена його кривава зброя.

Зазвичай, одного Кривавого кристала було достатньо, щоб створити криваву зброю. Залежно від того, від кого він походив, він міг зробити сильну або слабку зброю. Що ж до зброї Артура , то вона була зроблена не з одного Кривого кристала, а з кількох, скільки він навіть не міг порахувати. Усі, кого він стратив, скинули Кривий кристал, і вони були використані для виготовлення його зброї.

Можливо, саме тому, коли його кривава зброя була активована, він зміг використовувати всі здібності інших родин, адже Кривавий кристал був частиною самих вампірів.

Бачачи зброю в дії, Артур зазвичай змушував будь-якого супротивника тремтіти, нагадуючи йому про те, кого він убив.

Коли дим від вибуху нарешті зник, Артур втягнув своє тіньове крило назад у себе, не тому, що в нього закінчилися Очки МС, а тому, що в нього більше не було жодної причини битися.

"Схоже, у тебе був ще один фокус у рукаві, старий", - сказав Артур, оскільки перед ним нікого не було видно.

Гілстон вперше в житті під час бійки втік.