Розділ 808 — Стань сильнішим за мене

Хвилину тому Квін бачив хмарне небо та діамантоподібну поверхню над ним. Він дивився на інших, що йшли до нього, але за лічені секунди, не в змозі чинити опір, відчув, ніби його тіло поглинає дивна сила. Невдовзі після цього він опинився в непроглядній темряві.

Спочатку він оглянув своє тіло, щоб побачити, чи не було завдано жодної шкоди, і чи все гаразд.

"Де я?"

Озираючись по темній кімнаті, Квін міг щось бачити, але дивитися було нічого. Всередині більше нікого не було, і якщо він йшов уперед, то здавався безкінечним темний простір. Земля під ним була твердою, але й вона була темного кольору.

Коли він подивився під ноги та зробив крок, то побачив, як чорна речовина трохи зрушила, і це нагадало йому його власні тіні. Саме тоді, коли Квін подумав, що, можливо, здогадався, де він знаходиться, він побачив, як у чорному просторі також з'явився Артур .

Він ніби з'явився нізвідки, тримаючи в руці кристал демонічного рівня. Побачивши, що Артур не мав жодних травм на тілі, Квін відчув полегшення. Той факт, що вся група поверталася, мабуть, означав, що вони змогли якось розібратися з Гілстоном .

"Наскільки ти сильний?" - Квін сказав.

"Я саме збирався сказати тобі те саме. Раніше тобі потрібна була моя допомога, щоб захистити тебе від цих сварливих членів ради, але я думаю, що тепер ти зможеш встояти перед деякими з них", – відповів Артур.

"Вибач, що так викликав тебе" - Квін сказав - "Це була безвихідна ситуація".

"Я бачу це", – відповів Артур - "Не хвилюйся, ти каратель, і я, природно, захищатиму тебе, коли зможу. Це моя робота..." - Промовляючи ці слова, Артур ближче до кінця почав говорити тихіше. - "Принаймні, це була моя робота".

"Ти б у будь-якому разі ніколи не переміг таку людину. Чесно кажучи, виглядало так, ніби він міг дати ще більше. Якби в нього був час на підготовку і він знав, з яким суперником він зіткнеться, з ним було б важко мати справу".

"Де ми?" - спитав Квін, тупнувши ногою по землі, і маленькі хвилі тіні, що піднімалися, немов дим, швидко зникали в темній кімнаті.

До того, як Квін поставив це запитання, Артур усміхався, але вираз його обличчя змінився, ніби питання Квіна нагадало йому, чому він привів його сюди.

"Саме сюди потрапляють живі істоти, коли ми використовуємо навичку Блокування тіні. Як бачиш, цю навичку також можна використовувати і на собі. Уяви собі це як порожній простір. У минулому, час від часу, коли я хотів втекти від усього, я замикався в просторі Блокування тіні.

Квін , я хотів поговорити з тобою про першого короля, про Ено. Чи вдалося тобі знайти якусь інформацію про нього?"

Квін не бачив жодної причини приховувати те, що він знав про Ено досі. Зрештою, вони обидва шукали одну й ту саму людину, сподіваючись знайти якісь відповіді.

"Розумію, тож ви вважаєте, що Ено замаскувався під вченого на ім'я Річард Ено ? Це має допомогти мені в пошуках".

Судячи з його слів, схоже, що Артур також не дуже просунувся у пошуку інформації про Ено.

"Ти дізнався, що сталося з Карателями?" - спитав Квін , знаючи, що це була ще одна мета Артура - знайти Першого короля та дізнатися, що сталося з його народом.

Це питання призвело до кількох хвилин мовчання, чого Квін не зрозумів, оскільки до цього Артур був дуже відвертим. Навіть якщо він щось дізнався, чи це справді інформація, якою Артур не мав права або не бажав з ним ділитися?

Дивне відчуття виходило від Артура, і Квін не знав чому, але йому не подобалося те становище, в якому він перебував у цей момент. Розмова, яку вони вели, звісно, була приватною, але чи була потреба потрапити до Блокування тіні, чи не могли вони просто піти в інше місце?

"Так", - нарешті відповів Артур - "Квін, я вважав себе захисником людей. Миротворцем між вампірами та людьми. Я не знаю, чи було існування карателів необхідним для того, щоб вампіри перестали нападати на людей, але, схоже, Ено так вважав.

Ти, як і я, відчув, яке життя - і людське, і вампірське. Ми з тобою стоїмо посередині. Однак, я не впевнений, чи моє рішення було правильним. Я залишив обидва ці світи позаду, думаючи, що вони не втручатимуться, але вони все одно втрутилися. Ти вже деякий час міг ігнорувати вампірів, але ти надто втягнутий, і незабаром тобі доведеться вирішити, що робити далі.

Ми всі надто слабкі для того, що має статися. Я надто слабкий, вампіри надто слабкі, і люди надто слабкі".

Квін майже ніколи раніше не чув, щоб Артур говорив так, серйозним тоном, і намагався зрозуміти, що мав на увазі Артур. Він був надто слабким? Порівняно з ким? Артур говорив про Далкі? Чи він просто говорив загадками та метафорами. Чи звинувачував він себе у всіх смертях карателя?

Квін часто робив це сам, коли помирали люди з Фракції Проклятих.

"Дозволь мені залишити пораду, яку я хочу, щоб ти запам’ятав назавжди", – продовжив Артур. – "Ти надто добросердечний. Я це бачу і розумію чому. Ти молодий, і хоча ти багато пережив як на свій вік, це все одно мало порівняно зі мною. Той, хто намагається забрати твоє життя, не вагайся повернути собі його. Інакше ти будеш шкодувати про свої рішення.

Нарешті, дозволь мені поставити тобі запитання: чи хочеш ти врятувати життя людей?"

Відповідь не була дана одразу, але Квін одразу ж її знав, думаючи про своїх друзів та тих, хто був частиною Фракції Проклятих.

"Так".

"Тоді ти хочеш врятувати життя і вампірів? Я говорю не про тих, кого ти обернув, а про інших".

Розмірковуючи про це, Квін замислився, чи так він думав. Більшість вампірів ненавиділи його та були проти нього, але потім він почав думати про членів Десятої родини, Едварда та інших. Минулі спогади про життя Вінсента були сильними в ньому. Квін згадав сцену, коли він стояв у замку, дивлячись на всіх тих, хто був унизу. Невже вампіри так відрізнялися від людей? З якоїсь причини йому здавалося, що якщо він скаже "ні", то покине їх, і його серце стислося від цієї думки.

"Судячи з того, як довго ти мовчав, я можу здогадатися про твою відповідь. Не думаю, що ти зможеш врятувати їх обох, Квін . Принаймні, не в тому стані, в якому ти зараз. Якщо хочеш врятувати їх обох, тобі потрібно стати сильнішим. Навіть сильнішим за мене" - Промовляючи ці останні слова, Артур підняв кристал угору, і тоді він почав оточуватися тінями, поки врешті не зник.

"Що ти збираєшся робити з цим кристалом!?" - злегка панікував Квін. Він не очікував, що Артур його візьме, і хоча Артур врятував йому життя, він раптом не міг не відчути легкого роздратування після того, як убив краба-демона, щоб забрати свою нагороду.

"Пам’ятаєш мою пораду: будь-кого, хто спробує тебе вбити, Квін , треба вбити, перш ніж він зможе вбити тебе".

Наступної секунди Артур опинився прямо перед Квіном, і в животі відчувся сильний удар. Його нутрощі закричали, ніби хотіли вилити кров на підлогу. Відразу ж він почав кашляти кров’ю з рота. Від такої сили удару Квін мав би полетіти, але замість цього його схопили, перш ніж він встиг це зробити, і Артур міцно тримав його за горло, важко дихаючи.

"Ти хочеш їх врятувати, Квін, такий слабкий, як ти. Навіть я не зміг би їх врятувати, перестань бути ідіотом!" - крикнув Артур, кидаючи Квіна на темну чорну підлогу. Його тіло провалилося, і він раптом відчув, як падає в повітря.

"Артур намагається мене вбити, що він робить? Хіба він щойно не врятував мені життя? Якщо він хотів мене вбити, то навіщо він дав мені кров Далкі? Це не має жодного сенсу".

Але Квін міг сказати, що Артур був досить серйозний, це не те, що вони тренувалися. Чомусь Артур переповнився гнівом і був спрямований на Квіна.

"Тобі потрібно перестати вагатися!" – сказав Артур, стукаючи ногою Квіна в бік.

Цього разу Квін зміг накритися другою формою Ци, але удар все одно розтрощив кістки його передпліччя. Завдяки еволюції його тіло стало сильнішим, але проти когось на кшталт Артура це не здавалося великою допомогою.

"Я справді помру?!"

Поза тінню інші стояли там, де колись стояв Квін, намагаючись зрозуміти, що ж сталося. Оскар міг би подумати, що Квін збирався втекти, але, за словами Оуена, це було не так, і Фекс, схоже, теж нічого не знав.

Якраз коли вони планували свій наступний крок, відкрилася тінь у формі порталу, і коли вона закрилася, з порталу вилетіло щось схоже на молодого дорослого, який приземлився обличчям до землі. Він був весь у крові, кістки зламані та пронизували шкіру.

Поверхневе дихання було помітне по рухах його грудей, уривчасте, ніби йому було важко дихати. Коли Оскар хотів перевернути людину, він майже не впізнав, хто це, бо обличчя було сильно побите.

"Квін!" - крикнув Фекс. Він кинувся разом із Сілом і Лоґаном, що йшли позаду.

"Що з тобою сталося, хто це зробив?" - спитав Фекс. Він навіть не хотів торкатися Квіна , бо боявся, що навіть легкий рух сильно зашкодить його тілу.

"А..л..тухл..." - спромігся вимовити Квін.

Фекс не був впевнений, чи він почув правильні слова, але було зрозуміло, що Квін намагався сказати Артур.

"Навіщо, навіщо Артуру це робити?"

Лежачи на підлозі і майже втративши свідомість, Квін згадав останні слова Артура.

"Якщо ти плануєш захищати вампірів, Квін , то я тобі скажу. Ми не на одному боці".

Кінець арки # 4