Розділ 810 — Зникла безвісти особа

Піт стікав по її обличчю, ноги боліли від годин ходьби, а горло пересохло від неймовірної спраги. Вона зробила ще один крок уперед по твердій алмазній поверхні, розмірковуючи, чи доживе вона до наступного дня.

"У мене пухирі поверх пухирів!" - сказала вона, сідаючи під похилий шматок великого кристала, що стирчав з рівної землі. Вона почала знімати чоботи, і, як і очікувалося, шкіра на задній частині п’яти здерлася. Вона відчувала, ніби в неї не залишилося шкіри, яка б захищала ноги чи пом’якшувала ходьбу.

"Скільки ж днів минуло, невже корабель справді стояв так далеко?" - подумала Сіа .

Сіа спочатку була з Нейтом та іншими, вона терпляче чекала на повернення Квіна з групою, і, прогулюючись, вона натрапила на одного з інших членів протилежної фракції. Коли це сталося, у її свідомості з'явилося видіння його смерті, але не лише його, а й кількох людей навколо нього.

Помітивши, що місце, де помер чоловік, було недалеко від того місця, де вони стояли, вона вирішила доторкнутися також до кількох інших, і кожного з них спіткала та сама доля. Вона не знала, коли це станеться, але мало статися незабаром, враховуючи місцевість, де вони знаходилися.

Думки про те, щоб попередити інших, промайнули в її голові, але вона подумала, що ніхто їй не повірить, особливо коли вона не бачила, що або хто був причиною у своєму видінні. Була також ймовірність того, що розповівши іншим, вона ризикувала б власним життям. Можливо, майбутнє, яке вона побачила, було зумовлене її попередженням, саме тому вона іноді ненавиділа власні здібності.

Про всяк випадок, вона підійшла до Денніса і, доторкнувшись до нього, побачила ту саму жахливу сцену. Його тіло було сильно побите і кашляло кров’ю, і він скоро помре. Побачивши це, вона зробила свій вибір, єдиний спосіб жити - це піти, нікому не сказавши.

Це було надто ризиковано, та й її життя було найважливішим. Єдина проблема полягала в тому, що вона не сіла на корабель, як вона могла це зробити, коли навколо стояло стільки людей, які не підозрювали, що їх чекає смерть.

Через брак здібностей їй доводилося бути обережною з тим, куди вона ходить, що значно ускладнювало її подорож планетою.

"Можливо, мені варто було хоча б сказати Деннісу , тоді він міг би відправити мене назад на корабель" - Думаючи про це, вона знову подумала про цю сцену - "Аррр! Чому я така жахлива людина? Я навіть не намагалася їх врятувати, а просто дбала про себе".

Коли вона дедалі більше втомлювалася під час прогулянки, то часто думала, чи вчинила вона правильно, чи ні.

"Та годі, Сіа, вони б тебе не врятували, якби були в такій самій ситуації, це ж природно, чи не так?"

Це все ж таки було? Якби Квін був на її місці, чи вчинив би він так само? Сіл також був непохитний, щоб спробувати врятувати Квін. У Фракції Проклятих було багато таких, хто ризикував би життям, щоб врятувати один одного, але Сіа ні з ким не мала близького зв’язку.

Була одна людина, можливо, якби вона була поруч, Сіа хоча б попередила її, Лейлу. За час їхнього перебування в Чистих вони ще більше зблизилися. Якби не вона та вампіри, які, можливо, знали спосіб повернути її спогади, вона б уже спробувала покинути Квіна та інших.

На відміну від інших, у неї не було причин дякувати чи залишатися з Квіном.

Намагаючись знову взути чоботи, вона вже була наполовину взула другий, коли почула знайоме гудіння.

"Хіба це не звук космічного корабля!?" - подумала вона з хвилюванням. Не гаючи часу, зняла один черевик, вибігла надвір і побачила середній за розміром космічний корабель, що рухався дуже повільно.

Не бажаючи втратити цю можливість, вона почала підніматися по великому кристалу, під яким була, використовуючи свої болючі ноги. Вона боролася з болем і врешті-решт дісталася вершини. Розмахуючи руками, стрибаючи вгору-вниз, здавалося, що корабель незабаром пройде повз неї, не помітивши її, оскільки він рухався зовсім в іншому напрямку.

"Ні, не йди, я тут. Нужбо, ти маєш мене побачити!" - знаючи, що це може бути її єдиний шанс, вона зробила єдине, що могла зробити.

" Я можу зробити лише одне!" - подумала вона, закриваючи рот руками.

"СЮДИ!!!!" - Вона закричала так голосно, що активувався крик навички Банші, і від звуку, здавалося, навіть космічний корабель трохи затремтів.

Єдине, що її турбувало, було те, що такий гучний звук, мабуть, привабить звірів. Однак, це спрацювало, оскільки корабель невдовзі прямував до неї, і коли він приземлився, вона зраділа, побачивши, як з корабля з‘являються знайомі обличчя.

"Гей, вона плаче?" – запитав Нейт, а поруч – Денніс і Сем.

"Я думала, ви вже мертві!" - сказала вона, витираючи сльози з обличчя. Можливо, вона справді сумувала за ними більше, ніж думала.

"Ха-ха." - Нейт почав нервово сміятися.

"Може, нам сказати їй, що ми теж думали, що вона мертва?" - прошепотів Нейт - "І тому ми про неї забули?"

Посмішка на обличчі Сії була такою милою, що хлопці вирішили промовчати.

"Гей, я ніколи не помічав цього раніше, але ти не думаєш, що Сіа така мила?" - Нейт прошепотів Сему.

"Чи є хтось, кого ти вважаєш не милим? Іноді потрібна вода", – відповів Сем.

"Потрібна вода, що це взагалі означає?"

Денніс кілька разів ляснув його по спині, коли вони поверталися на корабель.

"У житті є більше, ніж просто дівчата, друже, повір мені, іноді вони завдають більше клопоту, ніж варті. Я маю на увазі, ти чув її крик? Чи можеш ти уявити, що станеться, якщо ти зробиш щось не так?"

На зворотному шляху хлопці розповіли Сії про те, що сталося, хто на них напав, і що сталося з Квіном та іншими, особливо про те, наскільки поранений Квін . На кораблі це була коротка подорож назад, і Сіа побачила, що всі інші кораблі фракції відлетіли, окрім великого корабля Фракції Проклятих, який ще залишився.

"Здається, багато чого сталося, поки мене не було", – сказала Сіа, дивлячись на кораблі, вона уявляла, що сталося б, якби проклятий корабель також відправився. Чи означало це, що ніхто ніколи б не побачив її на планеті? Смерть від голоду та спраги була б не найкращим способом покинути світ.

"Зачекайте, чого я не розумію, так це якщо всі інші вже пішли, то чому ви всі вирішили залишитися тут, і звідки ви взагалі знали, що я жива? Чому ви мене шукали?" - спитала Сіа .

Менший корабель пришвартувався в затоці всередині великого корабля Проклятих. Коли вони вийшли, вони вчотирьох продовжували розмовляти.

"Власне, ти можеш подякувати за це Квіну", - сказав Сем - "Коли він нарешті одужав від своїх травм, він сказав, що відчував, що ти ще жива. І саме тоді ми зрозуміли..." - Сем зупинився, бо сам зрозумів, що вони навіть не потурбувалися перевірити, чи жива серед тіл Сіа.

Чесно кажучи, Сем, Нейт і Денніс навіть не так добре знали Сію, тому вони забули про неї, і це був перший раз, коли вони по-справжньому так багато спілкувалися між собою.

"Гаразд, здається, я тепер усе розумію, тож, мабуть, тепер, коли Квін живий і є одним із лідерів, Земля та все інше досить сильно зміниться, тож куди ми прямуємо далі?"

Потім троє хлопців якусь секунду дивилися одне на одного, перш ніж відповісти. На їхніх обличчях була стурбованість.

"Поки що я проводжу зустрічі зі столом лідерів, оскільки сталося кілька речей", - сказав Сем - "Але я не думаю, що ми скоро покинемо цю планету. По-перше, Сім'я Брі не може знайти, де знаходиться Мона , або принаймні її тіло. Майже кожне тіло з Сім'ї Брі було знайдено, окрім її. Навіть після пошуків не було знайдено жодних її слідів, але їм довелося піти, щоб не турбувати інші планети, на яких вони перебували".

"Ми домовилися, що поки залишимося на планеті, будемо стежити за нею. Що стосується другої причини, це про Квіна..." - Знову Сем зробив паузу, яка почала хвилювати Сію.

"А Квін ?"

"Ну, Квін повністю одужав. Йому не знадобилося багато часу, але проблема виникла невдовзі після цього. Якраз коли ми збиралися їхати, він зник безвісти".