Розділ 834 — Син тринадцятого

Королівська гвардія терпляче чекала біля замку, поки Квін супроводить його до королівського замку, де Двайт вже чекав на нього. Там він мав дізнатися, про що Двайт хотів поговорити з ним наодинці, і Квін також сподівався отримати власні відповіді.

Перед тим, як піти, Квін переконався, що обидва його Вампіри-лицарі зможуть доглядати за місцем без нього. Він передав Лео і Полу спеціально розроблені маски, кожна дещо відрізнялася одна від одної своїм дизайном.

"Хочеш, ми їх одягнемо?" - спитав Пол, дивлячись на маску, ніби це була якась дешева прикраса на Гелловін.

"Це те, що діти вважають крутим у ці дні ?" - подумав він.

"Лоґан створив ці маски", - відповів Квін - "Хоча Система дозволяє мені викликати тебе, коли я забажаю, навпаки не працює. Телефони тут не працюють, якщо ти не помітив, але ці маски всі пов’язані одна з одною, тому ми можемо хоча б спілкуватися за їх допомогою. Тобі не потрібно носити її постійно, лише тоді, коли тобі потрібно мені щось сказати".

"Іншим теж видали маски?" - спитав Лео, який ще не бачив, щоб хтось інший їх носив.

"Можливо, ви пропустили, але Лоґан та Сіл зазвичай носять їх на поясі. Інші з Фракції Проклятих мають таємне місце, де вони їх зберігають. Я думав, чи не передати їх також учням десятої родини, але поки що, гадаю, краще просто нам їх залишити".

Квін не дав їм своїх міркувань, але Лео розумів, що це має бути більше питання довіри, ніж будь-що інше. Сам Квін також не хотів, щоб вони втручалися, і був упевнений, що хтось на зразок Ерін чи Лео завжди буде поруч з ними.

Коли Квін уже збирався вийти за двері, він почув знайомий голос, який його покликав.

"Квін!" - крикнув Фекс - "Ти йдеш на зустріч? Якщо так, ти не проти, якщо я заскочу з тобою?"

"Я збираюся до королівського замку, не впевнений, що тебе там дуже радо приймуть" - Квін вагався, чи варто брати його з собою.

"Моя помилка, я не мав на увазі, що хочу йти до королівського замку. Я насправді думав про зустріч зі своєю родиною. Я знаю, що мене звідти вигнали, але, гадаю, якщо я прийду туди як член десятої родини, то, можливо, мені буде добре просто поговорити з ними" - Фекс почав чухати голову, але робив це обережно, щоб не зіпсувати своє укладене гелем волосся ззаду - "Річ у тім, що, оскільки я є частиною десятої родини, мені потрібен твій дозвіл".

Квін лише посміхнувся йому у відповідь.

"Звичайно. Якщо хтось запитає, просто скажи, що я відправив тебе як свого представника".

Виходячи із замку, Квін зустрівся зі вартовим і пояснив, що спочатку у нього важливі справи в тринадцятому замку.

"Вибачте мені за мою нахабність, але він може йти сам, сер", - відповів охоронець - "Йому не потрібна нянька".

"Якщо ти боїшся втратити час, не хвилюйся", - відповів Квін з посмішкою на обличчі, застосувавши свою майстерність "Тіньової подорожі", і всі троє були поглинуті нею.

Подорож крізь тінь була набагато швидшою, оскільки вони могли просто проходити прямо під будівлями. Крім того, це дозволяло Квіну залишатися прихованим від очей громадськості. Побачивши камери, він був упевнений, що всі знають, хто він, і він просто не хотів мати справу з увагою та чутками, що поширювалися навколо.

Як тільки вони дісталися внутрішньої зони тринадцятого замку, усі троє вийшли звідти та підійшли до вартових.

"Я, Квін Тален, лідер родини Сім'ї Проклятих, прийшов сюди, щоб попросити зустрічі з тринадцятим лідером. Будь ласка, доставте це повідомлення поспішно" - Оголосив Квін за планом Фекса.

Фекс не був певен, чи дозволить йому зустрітися з ним батько, якщо той просто прийде без попередження, але якби інший лідер звернувся з таким проханням, особливо Квін , він був певен, що батько мусив би погодитися.

Поки охоронець давав дозвіл, їм час було розійтися.

"Фекс, залишайся тут скільки завгодно. Ти вже достатньо допоміг, а тепер є й інші, хто може допомогти нам. Не поспішай повертатися", – підбадьорив Квін Фекса, перш ніж відступити в тінь з Королівською гвардією та попрямувати до королівського замку.

Глибоко вдихнувши, Фекс пішов за охоронцем до замку. Він намагався приховати обличчя від глядачів, трохи шкодуючи, що не взяв із собою маску, тому його швидко помітили.

"Хіба це не син тринадцятого лідера?"

"Я думав, його вигнали, що він робить, повертаючись?"

"Я бачив його на оголошенні десятої родини. Як думаєш, він тепер посильний для десятої?"

"Шкода, що він так низько впав. На нього чекало таке світле майбутнє".

Стиснувши зуби, Фекс вирішив ігнорувати коментарі, доки нарешті не увійшов до замку, а згодом і до тронної зали. Там на нього чекав не лише батько, а й сестра.

Коли Лі Санґвініс, лідер тринадцятої родини, побачив свого сина, який пройшов крізь ті двері, він не знав, як реагувати. Він розмірковував, чого Квін може від нього хотіти, тому був здивований, побачивши, що замість нього зайшов його син. Він встав і підійшов до Фекса, дивлячись йому прямо в очі.

"Бачу, час розлуки тебе не дуже змінив. Ти так виріс, а все ще влаштовуєш такі витівки" - Лі зітхнув - "Ти справді мав прийти до нас саме так? Як хтось із десятої родини, а не син, який хотів побачити свого батька?"

Почувши ці дивовижні слова, Фекс почав плакати.

"Батьку..." - Він захлинувся від сліз, не в змозі стриматися - "Вибач", - було все, що він зміг сказати, продовжуючи плакати та падаючи на коліна.

Фекс очікував побачити перед собою звичну постать батька. Того, хто завжди тиснув на нього, щоб він став наступним лідером, того, хто сварить його за погані вчинки, але вперше з раннього дитинства слова, сказані ним, були м’якими та ніжними.

"Тобі нема про що шкодувати. Це я маю вибачатися. Я насправді не знав, наскільки ти мені дорогий, доки..." - Лі на секунду замовк і повернув голову до Сільвер поруч - "...доки я мало не втратив вас обох. Дозвольте мені сказати вам ось що: я ставлю ваше життя вище за будь-який Вампірський кодекс".

Сільвер почала посміхатися, її батько справді змінився після інциденту з Фексом. Він був майже зовсім іншою людиною. У минулому Лі хотів стати королем, тому так суворо дотримувався кодексу. Лише після того, як його змусили вигнати сина, він зрозумів, що втрачати все, щоб досягти цієї посади, буде безглуздо.

Витираючи сльози, Фекс піднявся з підлоги.

"Батьку, я б хотів, щоб ми могли поговорити та залишитися тут, але я знаю, що мені доведеться колись повернутися до десятої родини. Квін , він хороший лідер, і я хочу йому допомогти. На жаль, це означає, що я не можу залишатися поруч з тобою. Я знаю, що ти хотів, щоб я став наступним лідером тринадцятої родини, а я весь час тікав від цього, думаючи, що Сільвер завжди краще підходила для цієї посади. Я все ще думаю, що з мене вийшов би жахливий лідер, але я завжди хотів стати вампіром, яким ти зможеш пишатися. І я думаю, що можу стати ним, залишаючись поруч з Квіном ."

Посміхаючись у відповідь, Лі хотів зауважити, що він уже пишається Фексом . Хто ще пережив би те, що зробив він, лише заради друга? Зараз у світі їх небагато, і все тому, що він дав обіцянку. Він вважав нинішнього Фекса більшим чоловіком, ніж інші лідери, які ховалися за схемами та встромляли один одному ножі в спину.

"Ось чому, перш ніж я піду звідси, я хочу показати тобі дещо, дещо, що може допомогти тринадцятій родині" - Заплющивши очі, Фекс почав зосереджуватися та відчувати силу зсередини своїх грудей.

Розбиваючи кристал у його тілі, щось повільно почало з'являтися в його руках, поки врешті вони не побачили велику голкоподібну зброю.

Ставши на ноги, з широко відкритим ротом, Лі почав йти до зброї, яку тримав Фекс . Він простягнув руку, ніби хотів її схопити.

"Цього не може бути, хіба це..."

"Кривава зброя, так" - Фекс кивнув, пишаючись своїм досягненням - "І вона не та, що була зроблена з чийогось Кривавого кристала. Ця зброя походить з моєї власної крові. Я можу дістати її та покласти назад, як забажаю, і вона працює так само, як і будь-яка інша кривава зброя".

Сільвер більше не могла тримати язика за зубами, але невдовзі її захоплення змінилося гордістю за свого молодшого брата.

"Ти стверджуєш, що мене мали б зробити тринадцятим лідером, а потім вигадуєш щось подібне? Ти справді не знаєш, який ти талановитий".

Після того, як він показав їм криваву зброю, Фекс детально описав, як йому вдалося цього досягти та які необхідні кроки. Вони вдвох слухали та ловили кожне його слово. Навіть після пояснення це не здавалося чимось, що вони могли б зробити просто на місці, і знадобився б деякий час, щоб навчитися, а головне – навчити цьому своїх найперспективніших членів родини.

"Мені справді шкода, тату, але я думаю, що мені зараз краще піти" - Фекс сумним тоном вибачився - "Боюся, що якщо я залишуся довше, то тільки надто прив’яжуся до цього місця. Ти можеш робити з цією інформацією, що хочеш. Віддай її Королю, поділися нею з іншими або тримай її при собі. Я просто хочу, щоб ти знав, що ти був першим, з ким я цим поділився".

Зворушений рішучістю сина, Лі все ж дозволив Фексу піти.

"Цей хлопець, можливо, змінив усю расу вампірів, і, здається, він навіть не усвідомлює цього".

На зворотному шляху Фексу вже було байдуже, що про нього говорять на вулицях. Він був надто щасливий, щоб перейматися.

"Це був старий Фекс, син тринадцятого, тепер я належу до десятої родини!" - подумав він собі на зворотному шляху.

Однак, зробивши лише кілька кроків уперед, хтось гукнув його.

"Фексе!" - почувся тихий голос.

Коли він обернувся, то побачив два загорнуті пучки. Він знав лише одну людину з такою зачіскою.

"Казз, що ти хочеш?" - Він запитав.

Вираз обличчя Казз викликав занепокоєння, бо вона не виглядала щасливою, насправді було майже так, ніби ось-ось стримає сльози.

"Вибач... Мене".