Розділ 843 — Обертання ланцюга

Чоловік на підлозі продовжував кричати від болю, і здавалося, що його кінцівки почали розтягуватися. Квін вже бачив Вендіго раніше, як і Лоґан .

"Усі звільніть місце! Відійдіть від нього зараз!!" - крикнув Лоґан, наказуючи всім геть.

Усі, хто його знав, знали, що Лоґан говорив лише за потреби, тому, побачивши його таким схвильованим, вони одразу почали допомагати розігнати групу людей, змусивши їх стати біля стіни.

"Вінсенте , ти впевнений? Невже немає жодного способу повернути цей процес назад або хоча б зупинити його еволюцію?"

На жаль, Вінсент мовчав перед криками та благаннями Квіна , даючи зрозуміти, що єдиним виходом буде вбити його.

"Добре, а що, як я його спіймаю? Хіба ти не думаєш, що якщо я його стримаю, ми зможемо знайти вихід у майбутньому?" - у відчаї запропонував Квін.

"Ні!" - роздратовано крикнув у відповідь Вінсент - "Вибач, Квін, але немає жодного способу повернути назад еволюцію, як тільки вона почалася, і ти не зможеш її потім змінити. Я пробував більше разів, ніж ти можеш собі уявити, і жодного разу мені не вдалося досягти успіху! Чому ти думаєш, що можеш?!"

"Я знаю, що ти не хочеш цього, але ти насправді егоїстично ставишся до цієї людини! Вендіго - це істоти, що харчуються людською плоттю. Кожну секунду свого життя вони постійно страждають від голоду, проте вони нежить, яких неможливо наситити, скільки б вони не їли! Найкраще, що можна зробити, це прикінчити його, як заради себе, так і заради нього самого!"

Пол, який стояв поруч з іншими, був приголомшений. Він також упізнав цю істоту, оскільки вони зустрілися з ними, коли вперше прибули на цю планету. Вагання Квіна дозволило завершити перетворення, і Вендіго підвівся.

Висока істота миттєво повернула голову в бік Сіла і Лоґана і випустила потужний крик, кинувшись до них. Але Квін з'явився перед ними, щоб захистити їх.

"Мені дуже шкода", - вибачився Квін , рубаючи Вендіго по голові рукою, переплетеною з Ци. Наступної миті голова впала на підлогу, а невдовзі й тіло.

[Деякі з членів десятої родини бояться тебе]

[- 200 очок репутації]

Він уже очікував таких наслідків. Тепер, коли першу партію солдатів було перенаправлено, вони були членами десятої родини, тому було цілком природно, що його репутація погіршилася після втрати їхньої поваги.

"Ви не розумієте, я не хотів цього робити!" - Квін хотів пояснити свої дії, що в нього не було іншого вибору, але перш ніж він отримав шанс, хтось інший уже щось сказав.

"Квін!" - Пол крикнув, кинувшись до нього - "Ці люди довіряли тобі, а тепер ти просто так убив їхнього товариша! Мої люди!"

Стиснувши кулак, він виглядав так, ніби чоловік ось-ось вдарить його, але перш ніж він встиг зробити щось, про що згодом пошкодує, відчув, як йому до горла приставили меч.

"Пам’ятай, на кого ти тепер працюєш!" - застеріг Лео свого товариша-вампіра - "Хто врятував твоє життя і життя солдатів до тебе? Це був Квін , той, кого ти поклявся захищати, приймаючи свою нову роль! Тобі, як колишньому генералу, краще знати, що не варто дозволяти емоціям брати над тобою гору. Поглянь на нього! Чи схоже, що він хотів зробити те, що зробив?"

Коли Квін підвів голову, Пол побачив, що очі Квіна були сповнені смутку. З них не текли сльози, але він міг зрозуміти, що не отримав жодного задоволення від того, що робив, а просто діяв з необхідності.

Однак, неважливо, як Квін шкодував про свій вчинок, інші тепер боялися бути оберненими. Усі вони думали, що обернення дозволить їм жити довше, але, очевидно, процес був не таким безризиковим, як вони вважали.

Квіну потрібно було щось зробити, щоб заспокоїти їхні серця та змінити їхню думку, і він мусив зробити це швидко.

"Вибачте всі" - Квін вибачився, вклонившись перед ними - "Я мав би бути відвертим і чітким. Як ви бачили, деякі з ваших колег стали напівкровками, тоді як інші стали вампірами після перетворення. Це випадковий шанс для вас стати одним із них, і хоча ці двоє є найімовірнішою еволюцією, яку ви пройдете, є також невеликий шанс, що ви можете перетворитися на щось зовсім інше...

Те, ким став ваш друг, називається Вендіго. Це звірі, які харчуються людською плоттю та постійно страждають від голоду. На жаль, зміни безповоротні. Будь ласка, повірте мені, я зробив це лише тому, що іншого виходу не було. Якби я не втрутився, він би почав нападати на оточуючих, щоб задовольнити свій нескінченний голод. Я зробив те, що мав зробити, перш ніж він встиг розпочати кровопролиття.

Я не змушуватиму нікого з вас обертатися, якщо ви цього не хочете. Однак, ви також повинні знати про наслідки, якщо хочете залишитися людьми. Якщо я не спробую обернути, знаєте, то єдине, що вас чекає, це смерть. Це може бути не сьогодні чи завтра, але не забувайте, що ви зараз у світі вампірів. Прийшовши сюди, ви, мабуть, вже це відчули, вони всі вважають людей не більш ніж ходячими коробками з соком. Угода, яку я уклав, дозволила мені прийняти вас, але якщо ви хочете піти, ви можете зробити це лише після обернення. Найкращим сценарієм для людини буде смерть на цій планеті від старості.

Обернувшись, ти отримаєш ще один шанс боротися. Хіба не для цього ти пішов до армії? Щоб боротися не лише за себе, а й за свою родину?! Це буде єдиний спосіб побачити їх у майбутньому! Я обіцяю вам усім, навіть якщо ви помрете, чи то сьогодні, чи в майбутньому, я подбаю про те, щоб ваші родини вдома були забезпечені до кінця їхнього життя!"

Хоча його промова зворушила їх, після того, що щойно сталося, все одно було важко переконати себе. Шанс, можливо, був невеликий, але ніхто не хотів ним скористатися. Одне діло померти в бою, а зовсім інше - бути вбитим, перетворившись на звіра.

Однак, заклик Квіна подумати про свої родини все ж таки додав їм нової рішучості. Сама думка про близьких була єдиним, що дозволяло їм тим часом гнити у камерах, мріючи про те, що б вони робили, якби тільки могли провести з ними ще один день.

"Як ти можеш нам таке обіцяти?!" - крикнув один із солдатів-людей - "Як ти можеш обіцяти піклуватися про наші родини? Ти ж не Верховний Головнокомандувач Оскар ! Ти можеш бути королем чи кимось кимось тут, у цьому замку, але це не означає, що ти маєш якусь владу поза межами цього місця!"

"Але він маєїї." - Пол вступив, заспокоївшись. Побачивши його стабілізовану ауру, Лео втягнув меч.

"Я не просто працюю на нікого. Людина, на яку ви зараз дивитеся, не лише лідер родини у Світі Вампірів, а й одна з найбільших сил у нашому Світі Людей. Він керує однією з великих фракцій, порівнянних з Великою Четвіркою. Це може здивувати вас усіх, але багато чого сталося, поки ви застрягли тут. Квін Тален тепер один зі Світових Лідерів!"

Багато хто з них не міг мовчати, почувши те, що щойно розповів Пол . Якби це почув хтось інший, вони б назвали його брехуном, але це був їхній генерал.

"Я знала, що ти не підеш за ніким", – сказала Ешлі з посмішкою.

Після довгих дебатів та ознайомлення з деякими фактами, поступово з'явилося ще кілька людей, які зголосилися обернутися. Цього разу, однак, Квін зробив крок назад і дозволив тим, хто успішно перетворився на вампірів, зробити це. Ті, хто потім перетворився на вампірів, могли зробити те саме з іншими.

Зрештою, Квін мусив час від часу втручатися, коли ланцюг переривався. Щойно з'являвся інший вампір, починався новий ланцюг.

Таким чином, їм пощастило не зіткнутися з жодними іншими серйозними труднощами.

Солдати під командуванням Пола були всі сильні, тому більшість із них успішно перетворилися на вампірів, а не на напівкроков, і зрештою, у Квіна залишилося ще п'ятнадцять слотів після того, як усіх успішно перетворили.

"Пол, це був довгий день. Простежш, будь ласка, щоб твої хлопці знайшли собі житло" - Квін просив, і його Вампір-лицар виконав.

Десятьом, яких прийняв Лео , і десятим, яких прийняв Пол , дозволили жити в замку. Решта ж могли вільно вибирати будь-які особняки та великі будинки у внутрішній частині замку. Більшість солдатів вирішили жити групами у великих будинках разом.

Це означало, що у внутрішній частині району залишалося багато вільних будинків. Що ж до їхнього облаштування та ознайомлення з їхніми новими тілами, Квін делегував це завдання Тіммі та Ксандеру . Вони вдвох проводили брифінги для всіх, розповідали про те, коли буде видавати кров, скільки і як часто її пити, та інші речі, про які їм слід знати.

Мине деякий час, поки вони звикнуть до нового розпорядку, але добре те, що всі вони, як солдати, звикли виконувати накази. Це дозволило Квіну легко залишати більшість повсякденних справ дуету.

День майже добігав кінця, і хоча Квін хотів просто відпочити, він вирішив зробити це в одній із тренувальних кімнат. Він знав, що не зможе заснути після того, що сталося сьогодні, і найкращим заспокоєнням для нього було випустити накопичене розчарування.

"Блін, такого ще ніколи не бувало, тому я й думав, що може ніколи не статися!" - розпачливо подумав Квін .

"Ти суворий до себе, Квіне" - Вінсент з'явився, щоб його втішити - "Чесно кажучи, те, що лише одна людина стала поганою на таку велику групу, - це вже справжній успіх. Твій план - змусити щойно перетворених вампірів почати обертати інших людей, як своєрідний ланцюг, - був досить геніальним, якщо хочеш знати мою думку".

"Проблема не в цьому", - заперечив Квін - "Знаєш, коли він обернувся, і мені довелося його вбити, моєю першою думкою було не те, як мені шкода позбавити його життя. Ні, це було - "На щастя, це був не один з моїх друзів. Принаймні, це сталося з ним, а не з ними" - Я не можу не ненавидіти себе за такі думки!"

Саме тоді двері тренувальної кімнати відчинилися, і туди зайшла не хто інший, як Ерін .

"Я забуваю, що цим місцем можуть користуватися й інші", – сказала вона, недбало продовжуючи заходити.

Квін повернув голову, але не відповів, а деякий час просто дивився на Ерін.

Вона продовжувала йти вперед, аж поки не опинилася прямо перед його обличчям .

"Ти не можеш бути таким", - сказала йому Ерін - "Якби я зараз була під чарами або під Контролем Розуму, я б могла тебе вбити. Квіне, смерть - це нормально. Ти не всемогутній. Це невдача, що він перетворився на Вендіго, але тобі не слід себе звинувачувати. Ті люди були солдатами, і зараз їм потрібен лідер, який тримає спину рівно. Мені потрібен хтось, хто тримає спину рівно. Розумієш?"

Її слова вирвали Квіна із його Заціпеніння, і тільки тепер він помітив, як близько вона підійшла до нього. Тоді йому раптово спали на думку, слова Вінсента про те, щоб зробити її своєю королевою.

Його обличчя почало червоніти, коли він уявляв себе на троні з Ерін поруч.

"Що трапилося? Тобі погано?" - спитала вона, поклавши руку йому на голову.

"Ні, це..."

Його перебив звук дверей, що відчинялися до тренувальної кімнати.

"Ой, вибачте, не знала, що тут хтось є. Вибачте, що... перебиваю вас двох" - Лейла швидко зачинила двері, і водночас, по той бік дверей, відчула глибокий біль у серці.