Розділ 848 — Слідування за крихтами хліба

Після того, як Фекс наказав членам своєї родини створити Зброю душі, Лі Санґвініс якийсь час не знав, що робити з цією інформацією.

Це, безумовно, можна було використати для покращення становища всієї їхньої родини в раді, особливо після того, що сталося. Через минулі інциденти родина Санґвініс мала репутацію дещо ненадійної, проте Лі не переймався цим.

Довго розмірковуючи, що з цим робити, він вирішив, що найкращим варіантом буде поділитися цією інформацією з королем, або принаймні з Двайтом, який зможе передати її далі. Таким чином, король вирішуватиме, що з цим робити.

Однак, з цим методом виникла проблема.

Лі і Сільвер відчули, що це не їхня інформація, щоб ділитися. Хоча Фекс дозволив їм це зробити, це було величезне відкриття, яке назавжди змінило вампірів як расу.

Було гарантовано, що король вшанує відповідальну особу нагородами та титулами. На жаль, Фекс офіційно більше не був членом тринадцятої родини, тому вони хотіли, щоб він особисто доніс цю новину та отримав свою славу.

Вони сподівалися, що його внесок може схилити короля скасувати їхній указ, щоб він знову міг насолоджуватися членством у тринадцятій родині.

Однак, Сільвер не погоджувалася з ідеєю батька. Вона вважала, що навіть якщо вигнання з тринадцятої родини буде скасовано через це відкриття, Фекс , ймовірно, залишиться з десятою родиною з усіма своїми друзями.

Тим не менш, вона погодилася, що саме Фекс має донести новину та отримати винагороду. Прямуючи до десятого замку, Сільвер мала намір повідомити Фекс про їхнє рішення, а також сама поставити йому кілька запитань.

Вона вже таємно практикувала цей метод, хоча ще не до такої міри, щоб створити криваву зброю. Оскільки інформація все одно мала зрештою стати надбанням громадськості, вона не бачила проблеми в тому, щоб не отримати фору над іншими.

Тоді вона зустріла Лео , у десятому замку.

Лео був трохи приголомшений її проханням.

"Вибач, але ти щойно питала про Фекса ? Я впевнений, що востаннє, коли я розмовляв з Квіном , він повідомив мені, що вони вдвох вирушили до тринадцятого замку, але це було приблизно тиждень тому".

"Будь ласка, я знаю, що ти сліпий, але тобі не потрібно жартувати про те, що ти його не бачиш", – відповіла Сільвер .

Проте обличчя Лео було мертво серйозним.

"Запевняю тебе, я не жартую. Як ти маєш знати, обов'язок вампіра-лицаря полягає в тому, щоб знати, хто входить і виходить за межі цих стін замку. З того дня, як він пішов, він ще не повернувся. Квін згадав, що йому, можливо, сподобається деякий час побути з родиною, тому у нас склалося враження, що він був з вами, але, схоже, це не так".

Серце Сільвер почало битися швидше, коли у неї почали виникати спогади про те, що раніше трапилося з її братом.

"Це неможливо, він пішов того ж дня, що й прибув, а це вже було більше тижня тому. Якщо десята родина не знає, де він, і він нікого не повідомив про свою ситуацію, то де ж він може бути?"

Сільвер зазвичай була спокійною за будь-яких обставин, принаймні Лео ніколи не бачив, щоб вона так поводилася. Її аура зазвичай була твердою та сильною, тримаючись близько до тіла, проте він міг "бачити", що вона рухалася, як у дикого звіра, а її руки тремтіли, змушуючи меч у піхвах гриміти.

"Фекс достатньо сильний, щоб подбати про себе. Де б він не був, я вважаю, що він у безпеці. Ніхто не повинен мати жодної причини переслідувати його, хіба що вони хочуть переслідувати Квіна . Разом у нас є гарний шанс знайти його. Я бачу те, чого ти не можеш, а ти бачиш те, чого я не можу. Він, мабуть, зник десь між твоїм і нашим замком". Лео спробував її заспокоїти.

"Все гаразд", – відповіла Сільвер , глибоко вдихаючи - "Ти - Вампір-лицарь, і в тебе є свої обов’язки. Я сама його пошукаю" - Лео швидко став перед нею, перш ніж вона встигла піти.

"Саме тому, що я лицар, я супроводжуватиму тебе. Ти забула, що Фекс також є членом десятої родини? У нас тепер є ще один Вампір-лицарь, і він непогано справляється. Я б сказав, що він більше підходить для паперової роботи, тоді як така справа - це більше моя спеціалізація". Лео посміхнувся.

Бажаючи дізнатися, що сталося з її братом, вона перестала заперечувати готовність Лео допомогти, і вони вдвох помчали геть. Десятий і тринадцятий замки були недалеко один від одного, тому не було чого шукати щодо поселення вампірів. Між ними було лише два замки на шляху.

Також не мало б сенсу, якби Фекс навмисно обрав обхідний шлях. Озирнувшись, вони обидва йшли різними стежками, якими він, можливо, ходив уже кілька разів. Сільвер переживала важкі часи, і вона просто тягнула всіх, кого могла побачити, по кімнатах, розпитуючи їх.

"Ви бачили хлопчика з укладеним гелем чорним волоссям, попереднього нащадка тринадцятого роду!?" - майже крикнула Сільвер , лякаючи оточуючих.

"Ні, не бачив, не знаю", - відповів переляканий чоловік перед нею, зменшуючи голову, боячись, що його можуть вдарити за те, що він не зміг допомогти.

Її методи були не найкращими, і все, чого вони досягли, це очистили територію, яку вони обшукували, зменшивши кількість людей, яких вони могли запитати, чи бачили вони Фекса .

Вона знала, що поводиться необачно, але просто не могла нічого з собою вдіяти.

"Я думала, що він більше не стане мішенню! Навіщо їм взагалі намагатися його використати? Навіть якщо вони полюють за Квіном , вони могли б використати будь-кого іншого! Ні, я мала повернутися з ним, але я думала, що він не дитина, він сильний дорослий. Єдині, хто міг би на нього напасти, це... хтось із інших лідерів або один із їхніх Вампірів-лицарів!" - зрозуміла вона.

Коли натовп розійшовся, це фактично дозволило Лео щось відкрити. Поселення вампірів складалося здебільшого з кам'яної площі. Повсюди були розкидані будинки, а вулиці були вкриті крамницями та ринковими кіосками.

Не було жодних вільних доріг чи місць, куди можна було б поїхати, загалом виглядало так, ніби їх збудували без жодного попереднього планування. Вони вдвох вирішили шукати хлопця між стежкою з кількома вулицями, яка мала б проходити між двома замками.

Завдяки особливій здатності Лео міг щось побачити на кам'яному тротуарі внизу. Він не помічав цього раніше, бо аура була надто слабкою.

"Що це?" - здивувався Лео , бо це виглядало як аура вампіра, але чомусь залишилася на підлозі.

Сільвер підійшла, нахилилася та придивилася ближче; камінь був злегка червоний, і, намагаючись доторкнутися до нього пальцем, він уже висох.

"Це кров", – оцінила вона.

"Кров все ще має ауру, але вона суха. Це означає, що вона, мабуть, походить від когось із досить великою кількістю енергії, щоб вона трималася так довго", – підсумував Лео . Він почав озиратися навколо і врешті-решт знайшов інше місце з цією аурою на землі. Слідуючи за ними, як по хлібним крихтам, вона врешті-решт привела дует темним коридором між кількома будинками.

Вже було темно, через відсутність сонячного світла, але кожен будинок мав найменше одне джерело світла зі Звірячих кристалів та іншими предметами.

"Твоя аура підказує мені, що ти хочеш негайно кинутися всередину, але було б плідніше, якби ти дозволила мені зайти першим. На випадок, якщо вони в особливому місці", – порадив Лео , повільно заходячи всередину.

Сільвер змусила себе боротися з бажанням кинутися всередину. Вона витримала півхвилини очікування, перш ніж повільно пішла за ним.

Бризки крові та аура на підлозі почали ставати дедалі більшими, аж поки Лео нарешті не відчув, звідки йшла аура. Повернувши за ріг провулком, він відклав меч.

"Хто б це міг зробити?" - подумав Лео.

Коли Сільвер подивилася, хто це був, вона теж не могла повірити, що хтось міг таке зробити. На одній зі стін провулку, притиснутій до задньої частини будинку, лежало розпластане тіло. Обидві руки та ноги були забиті, щоб воно не впало.

З кожної рани капала кров, і здавалося, що вони не можуть загоїтися.

"Вона ще жива. Швидко, попросіть когось допомогти нам її вилікувати, поки я допомагаю їй спуститися", - наказав Лев, відрубуючи велику головку цвяха, і їм обом не залишалося нічого іншого, як стягнути її.

Мабуть, було дуже боляче, але криків болю не було чути, оскільки людина вже була близько до смерті. Коли Сільвер відкинула з її обличчя закривавлене волосся, вона впізнала, хто це.

"КАЗЗ?!"