Розділ 855 — Дотик короля

На третій день після повернення Хема можна було з упевненістю сказати, що всіх у замку охопило загальне відчуття пригніченості. Напруга висіла в повітрі навіть серед тих, хто не був безпосередньо причетний до подій. Вони не могли нічого вдіяти, а навіть якби й спробували, всі погляди були прикуті до них.

Поки Сільвер залишалася в замку, Лео та Квін були зайняті пошуками на місцевості будь-яких нових зачіпок щодо місцезнаходження Фекса. Вони обшукували інші ділянки на додачу до тієї, де перебувала Казз, про всяк випадок, якщо він міг бути де завгодно, окрім інших внутрішніх територій замку. Для входу в останні потрібен був спеціальний дозвіл.

Вони також підтримували зв’язок із Лі, тринадцятим лідером, але, на жаль, жодна зі сторін не змогла знайти бодай найменшої зачіпки.

Їхньою єдиною надією залишалося чекати, поки Хем прокинеться.

Що стосується Казз, можливо, вона могла б чимось з ними поділитися, але попри те, що минуло три дні від її порятунку, з першого замку не було жодних новин.

Було зрозуміло, що Брайс щось приховує, що ще більше дратувало Квіна, але він розумів, що діяти проти нього було б дурним кроком.

Хто б не стояв за всім цим, втеча Хема була поза їхніми очікуваннями. Отримання будь-якої інформації від нього дозволило б їм бути на крок попереду головного задумника.

На жаль, час працював проти них.

Того дня в їхні двері постукали.

"Квін, тут хтось хоче з тобою зустрітися," – повідомив Пол, коли зайшов у тронний зал.

Тронний зал став новою кімнатою для відпочинку Квіна. Велике скляне вікно на верхньому поверсі пропонувало чудовий вид назовні. Воно також нагадувало йому про важкі обов'язки, які лежали на ньому як лідеру десятої сім'ї.

"Чи не міг б ти сказати їм, що я зайнятий? У нас небагато часу, і я все ще намагаюся знайти Фекса." – зітхнув Квін.

"Боюсь, це не може почекати!" – пролунав голос, коли хтось увірвався в тронний зал. Незнайомець носив королівську вишивку на своїй формі, що свідчило про те, що він був королівським гвардійцем.

Він чекав зовні, але, підслухавши небажання Квіна зустрічатися з ним, він вирішив порушити протокол.

"Квін Тален, ми знаємо, що ваш близький друг Фекс Санґвініс зараз зник. Подібно до вас, наша сторона робить усе можливе, щоб з’ясувати його поточне місцезнаходження. Однак, він більше не обіймає високу посаду, тому для розслідування не можна залучити велику силу" - пояснив вартовий.

"Не важлива фігура?!" - вигукнув Квін - "Мені байдуже, чи є у нього титул чи ні! Якщо ви не хочете його шукати, то припиніть турбувати мене, поки я намагаюся!"

"Квін!" - перервав Пол - "Будь ласка, не забувай, хто ти є. Чоловік тут лише, щоб передати повідомлення від Двайта, тому ми хоча б повинні його вислухати!"

Королівську гвардію приголомшив потужний вигук. Не лише те, що Квін був надзвичайно гучним, але й те, що він випустив свою енергію назовні, розбудивши всі клітини свого тіла. Навіть у цей момент вони всі вібрували.

Вартовий вклонився.

"Королівський лицар Двайт попросив мене передати наступне повідомлення: церемонія для укладання Короля у Вічний сон розпочнеться завтра о 9:00. Кожен глава родини повинен бути присутнім зі своїми двома лицарями.

На захід зможуть прийти й представники громадськості. Усі можуть взяти участь, але після досягнення місткості більше людей не впустять. Лідерів та лицарів буде залучено до церемонії. Про ваші обов'язки вас повідомлять у день події. Для всіх інших церемонія розпочнеться о 12:00." - Як тільки повідомлення було передано, Королівська гвардія швидко пішла.

Оскільки Квіну довелося прийти раніше за інших, щоб усе підготувати, це нагадало йому радше весілля, ніж похорон.

Саме в цей момент до Квіна нарешті дійшло, що час вичерпано. Як лідер десятої сім’ї, він не мав іншого вибору, окрім як взяти участь, і якою б не була причина, з якої вони забрали Фекса, завтра вона буде досягнута.

З цією новою інформацією Квін попрямував до медичного відсіку, де Сільвер усе ще сиділа на стільці біля Хема. Здавалося, вона не поворухнулася ні на йоту з того самого моменту, як сіла.

"Сільвер!" — гукнув Квін, але відповіді не було. — "Гей, Сільвер!" — крикнув він, та вона відгукнулася лише після того, як він поклав руку їй на плече. Вона обернулася і на коротку мить поглянула на Квіна, перш ніж її погляд знову повернувся до Хема.

"Хему стає краще. Він уже не такий гарячий, як у перший день. Зараз здається, ніби він просто спить, але він досі не прокинувся. Чому він не прокидається?" — запитала Сільвер, усе ще не відводячи очей від фамільяра.

"У мене є новини для тебе. Мені щойно повідомили, що церемонія відбудеться завтра. Я знаю, що ти, як його сестра, так само відчайдушно чекаєш на будь-які новини, як і я, але ти все ще залишаєшся вампіром-лицарем тринадцятої родини.

Боюсь, тобі, ймовірно, доведеться незабаром повернутися та зробити підготовку з твоїм татом. Вибач. Я подивлюся за Хемом , і завтра буде тут хтось інший. Обіцяю тобі, що вони повідомлять мене, якщо щось станеться, і я передам цю інформацію тобі якомога швидше."

Протягом деякого часу Сільвер не відповідала, але Квін бачив, як вона стискає кулак.

"Чому... Чому... Чому ця проклята свиня не прокидається?!" - закричала вона, вдаривши кулаком по ліжку, але, на диво, удар пом'якшився до такої міри, ніби вона просто торкнулася його.

Вампір її сили мав би без зусиль розбити ліжко, але її енергія була повністю виснажена, і незабаром на ліжку почали з'являтися водяні знаки.

Сільвер плакала.

"Прокляття! Що я взагалі роблю? Чому я змушена брати участь у цій нісенітницi, коли мені байдуже на завтра?! Чому я все ще мушу з цим розбиратися, і чому нікого не турбує, що мого друга викрали?!" - подумав Квін з гнівом.

Бачити Сільвер такою засмученою лише посилювало гнів усередині нього, і знак на його спині реагував у відповідь.

"Ти бажаєш... Я допоможу..." - почув Квін той самий голос, що й востаннє, і з його спини почав утворюватися чорний туман.

Зрештою, на протилежному боці кімнати, біля одного з ліжок, відкрився чорний портал. Далі з нього можна було побачити великі смертельні кігті.

"Що це таке?!"

"Чудовисько, монстр!" - Інші співробітники, які були в кімнаті, почали панікувати.

"Не хвилюйтеся! Та... ’річ’ належить мені!" – вигукнув Квін, сподіваючись заспокоїти їх, але вражаючі розміри цієї істоти були надто великими для них. Зрештою Квін попросив їх покинути кімнату.

Побачивши появу Кістяного кігтя, Квін не знав, що та істота хоче робити в цей момент. Зазвичай Кістяний кіготь відповідав лише на темні бажання Квіна, то чому він з’явився зараз?

Кістяний кіготь одним зі своїх довгих, гострих пальців вказав на нього.

"Ти сповнений гніву...Я допоможу тобі..."

Кістяний кіготь подивився вниз на Хема на кілька секунд, а потім почав перетворюватися на той самий туман, який зазвичай утворювався, коли він з’являвся чи зникав, лише цього разу знак сформувався на Хемі.

’Вінсент, що відбувається?’ – запитав Квін у розгубленому здивуванні.

’Я не впевнений, є багато речей, які ми самі не розуміємо про фамільярів. Але це дивовижно! Я хотів би мати більше часу, щоб вивчити механіку того, що він робить, але здається, Фамільяр діє самостійно.’

Як тільки весь туман зібрався в знак, маленькі очі Бичка нарешті почали відкриватися.

Першою людиною, яку він побачив, був Квін.

"Квін!" – вигукнув Хем - "Фекс, він у біді! Ти повинен його врятувати!"