Розділ 865 — Захоплення

Минуло вже кілька днів відколи побите тіло Казз знайшли приколотим до стіни будинку в темному провулку, але від першої родини досі ніяких новин про це. Гордість, злість чи щось інше змусило їх приховувати цю інформацію?

Але Квіна турбувало більше за все те, що ніхто не бачив Казз. Замести сліди того, що з нею сталося – це одне, але як вампір, загоювати рани для неї було легко, поки в неї була кров. Це означало, що Брайс щось приховує, тримаючи її вдома.

З іншою групою, що наближалася до місця перебування Фекса, Квін вважав, що з’ясування правди може їм допомогти або позбавити від небезпеки, в яку вони, можливо, біжать.

"Ти впевнений, що хочеш це робити? Якщо тебе помітять, то буде серйозне покарання" – стурбовано сказав Вінсент. – "Лідер, який крадеться в замок іншого лідера, вони обов’язково подумають, що ти щось задумав, особливо з усім, що зараз коїться."

"Та є дві причини, чому я думаю, все буде нормально", — відповів Квін, скидаючи церемоніальний одяг. Він був просто нестерпний і виділив би його, якби спіймали. — "Коли Мука запропонував, я трохи запанікував, думав, може, це підстава. Але то було давно, він, напевно, вже й забув, що я взагалі збирався туди йти.

І ще одне, мій Тіньовий Плащ. Так, його все ще можуть вирахувати ті, хто крутіший за лідерів і лицарів, але проскочити повз звичайних вампірів — не проблема. Ну і третє, навіть якщо мене спіймають, я не буду на себе схожий" — сказав Квін, дивлячись у дзеркало.

У відображенні Квін зовсім не був схожий на себе. Натомість він виглядав як один із вампірів з поселення. Хтось з першої родини, але не з найближчого кола. Звичайне чорне волосся, звичайне лице, такий собі нічим не примітний.

"Ідеально. Зброя душі Пітера дійсно виручає в таких ситуаціях, а з спреєм Лоґана я взагалі не відчуваю різниці між своїм запахом і чужим" — констатував Квін, гордо дивлячись на себе.

"Та забудь про те, що ти сказав дві причини, а перерахував три. Математика — це явно не твоє" — підколов Вінсент.

Квін не був дурнем, щоб не розуміти, що його дії можуть мати великі наслідки. Але всі навколо вже наробили діла, і щоб не відставати, йому теж треба було щось робити.

Перед тим, як піти, Квін зустрівся з Полом і попередив його серйозно.

"Слухай, треба готувати їх до найгіршого. З виборами короля наступного тижня, я впевнений, інші роди почнуть рубати. А якщо хтось не отримає бажаного, то тут може знову початися вампірська громадянська війна, а ми поки що занадто слабкі, щоб втручатися."

"Я хочу, щоб десятий рід просто не ліз у зовнішні справи. Ми тут зариємося, зробимо собі фортецю і будемо захищати всіх, хто тут є. А я поки що буду намагатися покращити все навколо."

З цими словами настав час Квіну діяти. Використання Плаща Тіні у світі вампірів робило його практично невидимим. Йому було легко пересуватися своїм замком і навіть за його межами, не потрапляючи нікому на очі.

Звісно, він міг просто використати маскування, але йому було цікаво перевірити, наскільки добре працює Плащ Тіні. Іноді вампір у поселенні мав кращі відчуття, ніж інші, і кидав погляд у бік Квіна, але не побачивши нічого, ігнорував його. Їм здавалося, що щось є, але вони не були впевнені.

"Схоже, спрацює," – подумав Квін.

Зрештою, Квін дістався до першої замкової території, і перше, що він помітив у порівнянні з іншими замками, – це кількість вартових біля воріт була втричі більшою, ніж біля інших.

"Може, він чекає, поки хтось кинеться в атаку?" – подумав Вінсент.

"Ну, він не помилиться, або просто йому є що ховати."

Замість того, щоб йти через головні ворота, Квін вирішив перелізти через стіни. Плащ тіні залишався активним, поки він не використовував жодних інших навичок або не отримав удару під час цього. Стіни теж були заповнені вартовими, але їх було значно менше, і завдяки швидкості Квіна, коли він почав лізти, він зміг просто стрибнути вниз, у внутрішню частину замку, дозволивши вартовому відчути лише легкий вітерець.

Вартовий повернув голову і подивився вниз, куди приземлився Квін, але нічого не побачив, так само, як і вампіри з гострими відчуттями в поселенні.

"Тепер треба бути обережним," – попередив Вінсент - "У внутрішній частині замку, і в самому замку будуть Вампір-шляхтичі, і ті, у кого відчуття кращі за більшість."

" Не хвилюйся, навіть якщо вони відчують мене, то не побачать," – сказав Квін, і почав бігти через територію так швидко, як тільки міг, у напрямку до замку. Підходити до головних дверей було б проблематично, особливо з огляду на спеціальний замок, який був спроєктований, але для Квіна було легко проникнути іншими шляхами.

Завиваючи навколо замку, де ніхто не міг його побачити, Квін миттєво змінив вміння з Плаща тіні на Тіньову подорож, що дозволяла йому проходити крізь і під будівлями. А коли він перетнув стіну, то просто вийшов зі своєї тіні та знову одягнув Плащ тіні.

’Мука мав рацію, в тебе дійсно набір вмінь підходить для такої роботи. Слухай, якщо що, і просто хочеш нормально заробляти, то стань злодієм, чи що,’ – порадив Вінсент.

’Ага, так, робити все можливе, щоб стати найвідомішим злодієм у світі, геніальна ідея,’ – відповів Квін, продовжуючи пробиратися замком.

Усі замки були великі, і насправді в жодному з них не було так багато вампірів. Це помітив Квін, коли відвідував інші. Це йому дуже допоможе.

’Ну що, час шукати, де тут Казз,’ – промовив він.

Пробираючись замком, Квін переконався, що його ніхто не бачить. Використовував плащ і ховався в різних місцях. Його відчуття були кращі за їхні, і слух теж. Тому, як тільки він чув, що хтось наближається, він встигав діяти першим. Використовував купу своїх тіньових вмінь, щоб його не помітили.

Але Квін помітив, що всі картини на стінах зображували одну й ту ж людину. Ця людина була схожа на Брайса, але не зовсім.

"У нього стільки картин цього чоловіка, ти не думаєш, що то його батько?" – запитав Квін.

"Не знаю, Брайс навіть старший за мене, але я не пам’ятаю, щоб він особливо дружив з батьком " – відповів Вінсент.

Продовжуючи шукати Казз поверхом за поверхом, вони натрапляли на все більше чудових картин того самого чоловіка – гордого та сильного. А коли зайшли в одну з кімнат, то ледь не зомліли від того, що побачили: кімната була заповнена картинами, але не простими картинами.

Ті, що були раніше, показували чоловіка в розквіті сил, з лагідною посмішкою або в боротьбі з чудовиськами. А ці… ніби намальовані кров’ю, і здавалося, що вони тануть.

Придивляючись до однієї з них, Квін розгледів того самого чоловіка з усіх інших картин, який стояв на ешафоті. А поруч з ним – Артур.

"Це не його батько. Це його дідусь" – сказав Квін. – "Згадай історію Артура, як він думав, що на його друзів напав перший лідер. Тепер, коли ми знаємо, що це неправда, значить, дідуся Брайса вбили без причини."

Озираючись навколо, Квін побачив ще жахливіші картини. Це була кімната, присвячена дідусю Брайса та його смерті.

У одного голова ніби каталася, а в іншого – наче діда з могили викопали. Квін вже бачив смерті чимало, навіть кров на руках мав, але ця кімната була іншою і починала його діставати.

Куди б він не повернувся, всюди бачив діда Брайса якось обезголовленим, або закатованим, і зрештою Квіну довелося вийти з кімнати.

"Навіщо Брайсу така кімната?" – думав Квін, але з усіма тими картинами по замку, де був тільки він і нікого більше, складалося враження, що справа не просто в любові до діда.

Повернувшись до справи, Квін продовжив, і врешті дійшов до кімнати, яка виявилася замкненою. І то не простий замок. У замку були кімнати, які замикали, але вони зазвичай вели до збройової або дослідницької лабораторії, а тут вона посеред того, що виглядало як спальня.

Використовуючи ті ж тіньові навички, що й раніше, Квін увійшов до кімнати, і коли виліз зі своєї тіні, то зірвав джекпот – побачив Казз, що стояла спиною до нього і дивилася у вікно.

"Виглядає нормально, так нащо її тут замикати?" – подумав Квін, повільно наближаючись до неї.

"Казз, вибач, не хотів тебе налякати," – тихо і лагідно сказав Квін.

Казз обернулася, і коли це зробила, у неї на очах стояли сльози.

"Чому... чому мене замкнули в цьому місці... я зробила щось погане?" — запитала вона.

Побачивши це, Квін був дещо спантеличений її реакцією; її голос звучав як у маленької дівчинки. Це нагадало Квіну той раз, коли він зустрів її вперше.

"Казз, ти в порядку... щось сталося?" — запитав Квін.

"Я... хто ти... ти з тим чоловіком?" — сказала Казз, вказуючи йому за спину.

"На що вона вказує?"

Коли Квін обернувся, у темному кутку кімнати він побачив чоловіка, що сидів із тростиною в руці.