Розділ 869 — Ще один козир

"Схоже, я нарешті достатньо сильний, щоб битися з лідерами… але до Артура мені ще ой як далеко," – подумав Квін.

[Завдання виконано]

[Отримано нагороду: миттєве підвищення рівня]

[Ви зараз 41-го рівня]

Побачивши свою нагороду, Квін насправді трохи засмутився. Бо кожного разу, коли він проходив еволюційне скидання, перший рівень підняти було найлегше, через малу кількість необхідного досвіду.

З кожним рівнем ставало все складніше, тому він би волів отримати таку нагороду десь пізніше. Але вирішив, що нити не варто. Поки що він вирішив вкласти очко характеристики в силу, піднявши її до 65.

З цієї бійки Квін зрозумів, що поки на ньому Звіряче спорядження, він може цілком встигати за швидкістю та силою лідера. Звісно, природні атаки Брайса могли бути трохи сильнішими, але Квін мав Ци, щоб це компенсувати.

Головне – не дати Ци вичерпатися, адже бої з вампірами можуть бути довгими та нудними. Чим більше сили в нього, тим менше доведеться компенсувати за допомогою Ци. Хоча, коли він додає Ци до атаки, то й ефект набагато більший, удар виходить просто нищівний.

Але це була не єдина нагорода, яку Квін отримав за перемогу над лідером. На відміну від попередньої, цією він був дуже задоволений.

[Контроль крові +30]

[Загальний Контроль крові 44]

Це був величезний поштовх для його контролю над кров’ю, який він ледь-ледь зміг покращити з допомогою Фекса. Квін бачив, як Брайс робить неймовірні речі за допомогою контролю крові, наприклад, залишає Кров'яні Удари в повітрі або переміщує їх всі одразу, а ще позбавляється від крові феї у своєму тілі.

Корисність цієї характеристики була очевидною. Але не все було так райдужно, бо Квін після такої важкої битви особливо нічого й не вияснив.

Єдине, в чому він був впевнений, це те, що Брайс, скоріш за все, не причетний до нападів, адже сам шукав того, хто поводився з його донькою Казз як з ганчіркою. І Фекса теж ніде не було видно.

" Ці картини були реально моторошні, а його зброя з крові – просто шалена. Якби в нього було більше людської крові, або людей, щоб приносити в жертву, я б з ним більше не ризикував битися", – думав Квін.

"Так", – погодився Вінсент - "Поки що ти можеш розраховувати на те, що інші можуть розуміти частину твоїх тіньових здібностей, але не всі. Після того, як з тобою один раз поб’ються, це вже не спрацює. Наступного разу все може піти інакше".

"Ну, сподіваюсь, мені не доведеться з ним знову зустрічатися", – хоча Квін і боявся, враховуючи, що колись сталося з Брайсом, але як тіньовий користувач, він розумів, що це неминуче.

————

Брайс продовжував лежати там, відчуваючи біль. Він розумів, що те, що з ним відбувається, не вб’є його, але й ворухнутися не дасть ще довго. Проте, йому не довелося чекати довго. Казз зрештою підійшла до Брайса сама і відкрила Флягу.

Відкривши кришку та намагаючись залити рідину йому в рот, Брайс наклав руку на флягу, зупиняючи її. Він ледве рухався, але все ж таки змусив себе не приймати допомогу.

"Звідки це взялося?" – запитав він.

"Навіщо питаєш, коли обоє знаємо, що тобі не сподобається відповідь? Той чоловік, який щойно пішов, дав її мені. Сказав, щоб рука швидше загоїлась, але я не використала всю кров. Це було моє рішення дати тобі решту, тож, будь ласка," – благала Казз, знову намагаючись влити йому рідину в рот.

Цього разу Брайс не пручався і прийняв кров. Дивлячись на Казз, він помітив, що вона теж ще не повністю оговталася від ран, найгірша з яких – на руці.

'Я навіть не зрозумів, що вдарив її,' – подумав Брайс.

Щойно язик відчув червону рідину, він зрозумів, що її недостатньо, щоб зцілитися. Кров феї у його тілі все ще впливала на нього. Але вона все ж таки додала йому енергії, дозволивши впоратися з рештою самостійно. Поклавши руку на рану в животі, він заплющив очі та зосередився на використанні Контролю крові.

Він відчув два різних типи крові та почав відділяти клітини крові феї від своїх, і зрештою все це сформувалося в маленьку кульку крові розміром з кульку для пінг-понгу. Відпустивши її, вона впала на підлогу, дозволяючи крові нарешті почати правильно його зцілювати.

"Та цей малий… він же десятий лідер. Виходить він ховав цю силу?" – Брайс почав згадувати останній раз, коли бачив, як Квін б’ється. – "Ні, це неможливо. Вадін би його тоді прибив, якби не Артур… То як, в біса, він так швидко таким сильним став?

Я не був готовий, думав, якщо хтось із лідерів прийде, моєї кров’яної зброї вистачить, але не очікував, що він прийде і буде настільки сильний. Слухайте мене, лежу тут і виправдовуюсь, але як не крути – програш є програш."

Зрештою, Брайс набрався трохи сил, щоб поворушитись. Він підвівся на коліна і оглянув коридор, в якому вони були. На стінах замку всюди подряпини. Величезні сліди від ударів між дверима, частково зруйновані підлога і стеля.

"Цей малий… я вже не можу вважати його фальшивим лідером."

"Давай руку, Казз"– сказав Брайс. Коли вона підійшла, Брайс розрізав шкіру на місці загоєння і притиснув рану до її руки. Потім вилив залишки крові з Фляги зверху.

Він поклав обидві руки на рану, і Казз відчула, що Брайс щось робить, переміщує частинки її крові, щоб пришвидшити загоєння. І коли він відпустив, її рука знову стала цілою.

Вона кілька разів поворушила нею, і все працювало, ніби нічого й не було. Зазвичай це займало б час, але їй здавалося, що все стало, як раніше.

"Дякую… е-е… тату." – промовила вона, схилившись, геть не знаючи, що сказати.

"Схоже, ти втратила не лише спогади, а й манери." – констатував Брайс. – "У цьому замку ти мій вампір-лицар, а я – твій лідер. Відповідно, ти завжди маєш звертатися до мене як до лідера, з повагою і виконувати мої накази, зрозуміло?" – запитав він.

"Так, так, пане." – швидко виправилася вона і знову схилилася. Вона подумала, що, можливо, тепер, коли він перестав битися, ця людина, яка мала бути її батьком, ставитиметься до неї як до доньки, але, на жаль, здавалося, що між ними ніколи не буде таких стосунків.

"Коли ви були наодинці… Він з тобою говорив? Щось конкретне питав?" – зацікавився Брайс.

"Як і у вас, він хотів знати, що зі мною сталося. Хто на мене напав. Але оскільки я нічого не пам'ятаю, я не змогла відповісти. Лише… була одна відмінність. Він ще питав про якогось Фекса, здається, він дуже про нього піклувався і більше хвилювався за нього, і… я пригадую, він згадав, що я не єдина, хто втратив пам'ять." – відповіла Казз.

"Гм, ну, мабуть, ми з тобою в обох шукаємо одну й ту ж людину, тож нам не варто більше сваритися." – підсумував Брайс, нарешті піднявшись на ноги.

"Стривайте, сер, можна спитати, він сказав, що я тоді була з Фексом! Можете мені сказати, навіщо ми були разом? Може, тоді я щось згадаю."

"Сумніваюся, але гаразд" – зітхнув Брайс. – "Знаєш, тобі дали певне завдання перед тим, як ти зникла. Я попросив тебе привести хлопця до мене. Згідно з моїми джерелами, він вигадав, як створювати та контролювати зброю з крові. Я хотів запитати його особисто, наскільки далеко він просунувся з цією технікою, чи розповів комусь про неї."

"А можна спитати, навіщо?" – Казз трохи наполягла.

Брайс повернувся до неї поглядом, а потім знову відвернувся.

"Бо я хотів дізнатися, чи схожа вона на техніку призову зброї з крові, яку знаю я. Можливо, вона була схожою, а може, навіть кращою" – сказав Брайс, тримаючись за груди.

Якщо бійка продовжиться, у нього ще був один козир в рукаві.

’Завжди треба мати кілька козирів і бути на крок попереду своїх опонентів,’ – подумав Брайс.