Розділ 870 — Тихі кроки

Сільвер, Лео та Нейт уже певний час йшли за Хемом. Якщо чесно, коли Квін востаннє телефонував, Нейт не зовсім відверто розповів про ситуацію. Так, Хем впізнав дорогу, якою вони прийшли, і вони рухалися в тому напрямку, але причина, через яку вони так повільно просувалися, полягала в частих зупинках, які робив Хем.

"Ти взагалі про господаря свого дбаєш?" – голосно поскаржився Нейт. – "Це вже п’ятий раз ми зупиняємося через тебе!"

Група чекала біля великої скелі на березі річки. Хем лежав на ній на спині, виставивши живіт догори.

"Та звісно, що дбаю!" – огризнувся Хем. – "Але ти хочеш, щоб я знесилився, як минулого разу? І якщо я втрачу свідомість, що тоді буде? Ми тоді взагалі не зможемо його знайти."

Поки Нейт і Хем сперечалися, Лео почав підніматися вгору проти течії. Він чув, як звук падаючої води стає все гучнішим, і, загостривши відчуття, розібрав, що вода з силою обрушується вниз.

"Хеме, ти не казав, що печера знаходиться біля якогось водоспаду?" – перебив їх Лео. У цей момент Нейт схопив Хема обома руками за живіт і виглядав так, ніби збирається закинути його кудись далеко в ліс.

Тим часом Сільвер стояла там, роздратована до межі, аж вена на лобі випиналася, але поки що ніяк не втрутилася в їхню розмову.

"Ну так, коли я виліз з печери, то прямісінько з-за водоспаду," – відповів Хем.

"Виходить, ми вже близько, може, тобі й не доведеться нас вести," – констатував Лео, і група вже йшла за ним.

Замість того, щоб йти річкою, група пробиралася лісом, що був поруч. Причина була проста: за словами Хема, підніжжя річки кишіло божевільними кровопивцями. Йти річкою – значить одразу дати ворогові знати про себе.

Вони ступали тихо, намагаючись не шуміти. Принаймні, більшість. Нейт взагалі не міг впоратися і постійно наступав на гілки та листя, то тут, то там. Зрештою, Сільвер не витримала. Вона розвернулася, схопила Нейта за комір і притягла його обличчя до свого.

"Слухай, я мовчала, коли ти випускав пар на Хема, бо частково була з тобою згодна, але якщо ти так галасуватимеш, і вони зрозуміють, що ми йдемо, і це якось вплине на пошуки мого брата… Я тебе вб’ю, а потім змушу воскресити його для мене! Тепер зроби щось зі своїми ногами!"

Хоч Нейт і був крутим майстром бойових мистецтв, міг виписувати всякі там фінти ногами, але ходити тихо – це точно не його сильна сторона, тому він і обрав собі здатність до зміцнення.

Але зараз він взагалі ні про що не міг думати, бо перед ним стояла красуня, від якої захоплює дух.

Сільвер просто чекала, поки Нейт щось зробить. Якщо він нічого не вигадає, вона його з собою не візьме. Хоч Квін і просив їх його забрати, їй було все одно.

"Блін, вона серйозна, не хочу знову залишитися за бортом," – подумав Нейт, і в голові виникло геніальне рішення.

Активувавши свою тінь, він розмістив її на підошвах своїх ніг. Спробував ступити, і його кроки стали майже безшумними. Нейт був талановитим, тому в нього було більше MС-клітин, ніж у інших, коли справа доходила до використання тіні.

Звісно, він не мав найкращого контролю чи майстерності, але таке йому цілком під силу.

Вони продовжили рухатися вздовж річки, і зрештою інші теж почули шум водоспаду.

"Ось воно!" – вигукнув Хем, і Сільвер мало не вирвала йому крила, підхопивши його з повітря.

"Ой, та мовчу-мовчу, але я сумую за Фексом," – подумав Хем, ледь не заплакавши. Якби він знав, що його сльози не видадуть жодного звуку, то розплакався б просто там.

Чого вони не знали, то це того, що хоч Лео і наказав їм зупинитися, то не через те, що ворог близько, а просто він відчував їх здалеку. Він подав знак рукою, щоб інші почекали там, поки сам піде вперед.

Сільвер і решта погодились і залишились.

"Вау, вона дозволяє йому йти одному?" – подумав Хем. – "Я ніколи не бачив, щоб Сільвер так комусь довіряла. Цей лисий мужик мабуть справді особливий, якщо вона йому вірить. Вона ж зазвичай все сама робить."

Тільки-но на краю лісу Лео побачив велике озеро, куди стікав водоспад. Ззовні нікого не було, але всередині – зовсім інша історія.

Повернувшись до інших, Лео та решта відійшли трохи далі, щоб ніхто не міг почути.

"То це правильне місце?" – запитав Нейт.

"Так, мусить бути," – відповів Лео. – "Поки біг, я відчував лише звірів. А тут, у печері, я відчуваю тих самих створінь, що напали на десятий замок. Тих, кого ви називаєте кровопивцями."

"Скільки їх там?" – запитала Сільвер.

"Там їх десь з півтора десятка, якщо не більше. Схоже, більшість використали в нападі на десятий замок. Хоч кровопивці й сильні, але серед них немає нікого особливого. Але там є один, який майже як ти." - Лео сказав, дивлячись на Сільвер - "І не тільки це, вони не випромінюють тієї ж сили, що й справжні кровопивці, радше як звичайні вампіри."

"Ти можеш сказати, чи Фекс там?" – запитав Нейт.

"Ні, але Хем підтвердив, що це те місце. Моя аура не дістає так далеко, тому в печері може бути ще більше, ніж я відчув. Можливо, Фекс там." – пояснив Лео.

Почувши про когось, хто майже такий же сильний, як Сільвер, вона трохи насторожилася. Так, вона хотіла врятувати брата, але й дізнатися, хто за це відповідає. Вона сподівалася, що цей вампір, який був з кровопивцями, може бути важливою фігурою, можливо, Вампіром-лицарем з однієї з інших родин.

Нейт дістав маску і спробував зв'язатися з Квіном. Це був протокол, коли вони досягали печери, як просив Квін. Дзвонив кілька разів, знову і знову, але ніхто не відповідав.

"Може, спробую зв'язатися з кимось у замку, може, вони знають, куди Квін подівся?" – запитав Нейт.

Вони спробували подзвонити в Замок, і відповів Пол. Пол повідомив, що Квін пішов займатися чимось, і, можливо, зараз зайнятий, щоб відповідати.

"Може, почекаємо Квіна?" – запитав Нейт, але він бачив вираз обличчя Сільвер. Тепер, коли вони тут, їй хотілося рвонути всередину і спробувати врятувати Фекса, подивитися, як там її брат.

"Думаю, ми достатньо сильні, щоб з ними впоратися," – раптом сказав Лео. "Завдяки своїй здатності я маю уявлення про їхню силу. Я беру це на себе. Квін не знадобиться. Та й ми не знаємо, коли Квін звільниться, а чим довше ми тут тягнемо, тим ближче Фекс до смерті."

Нейту це не подобалося, він уявляв, як розлючений Квін відчитає його, але відчитати Лео… це важко було уявити.

"Ну, ти ж Вампір-лицар, так? Тож якщо ти так кажеш, я в грі," – підбадьорився Нейт.

Коли всі троє були готові, настав час діяти.