Розділ 876 — Повернення після довгої розлуки

Врятувати Фекса виявилося набагато легше, ніж вони гадали. Важко сказати, чи то Лео та Сільвер були на голову вищі за їхніх ворогів, чи охорона просто прогавила, бо хто б міг подумати, що хтось взагалі зможе знайти Фекса так далеко від поселення вампірів.

Як би там не було, Сільвер збиралася викрити вампіра, який за цим стояв, і виявилося, що це лицар. Лялька міцно тримала його, і вона відкинула капюшон, щоб показати молоденьку дівчину з коротким каштановим волоссям та рум’яними щоками, як троянда.

"Ти!" – вигукнула Сільвер, намагаючись зрозуміти, що вона відчуває - "Ти Ембер, лицарка восьмого роду. Я знала, що один з родів за цим стоїть, але навіщо восьмому роду викрадати мого брата?! Чому ти змовилася з кровопивцями, щоб напасти на десятий замок?!"

У голові Сільвер складалося лише одне: за всім цим стоять або Сінді, або Брайс. Вони були найімовірнішими кандидатами на співпрацю з кровопивцями, щоб позбутися короля, що безпосередньо принесло б їм користь.

То що отримав восьмий рід від усього цього?

Чи їх просто використали, щоб ті, хто стояв за лаштунками, могли відмитися від відповідальності, чи тут було щось більше?

Янтар лише посміхнулася, а за мить розреготалася істерично, відлуння її сміху рознеслося по всій печері.

"Ти зовсім забула, на що здатна наша родина? Серйозно думала, що знайшовши цю печеру, все владнаєш? Та ні, я вже повідомила їм, що ви тут. Вони знають, що ти, напевно, вже тримаєш мене та Фекса. Наші плани все ще в дії, і тобі пощастить, якщо виберешся звідси живою!"

У ту ж мить Лео відчув щось у Ембер, вона щось робила зі своєю енергією. Хоч він і хотів, щоб Сільвер розібралася з нею сама, вирішив втрутитися, бо вона була ключовою фігурою в усьому цьому, і не можна було дозволити їй продовжувати.

Він став між дівчатами і поклав руку Ембер на голову.

Невдовзі сміх стих, бо переможена лицарка зрозуміла, що її план не спрацював.

"Що ти робиш, лисий? Відчепись від мене!" – закричала Ембер.

"З лялькою, яка тебе тримає, і з енергією, яку я в тебе забрав, в тебе немає жодного шансу себе вбити. Коли ми повернемося, ти розкажеш їм усе про свою співпрацю з Кровопивцями. Навіть якщо ти не захочеш, я впевнений, знайдуться вампіри, які витягнуть з твоєї голови всю інформацію." – сказав Лео.

Зрозумівши, що Ембер зараз накоїть, Сільвер обмотала її купою мотузок і запхнула у дерев’яну скриню, яку вони несли. Керувати лялькою, йдучи, було ще та морока, але це гарантувало, що їхня полонянка більше не зможе собі нашкодити, а Лео завжди побачить, якщо вона знову спробує щось втіяти.

З Ембер під контролем, група вийшла з печери. Їм треба було трохи перевести дух. Фекс потер зап’ястя, яке почервоніло й розболілося від його численних спроб вирватися.

"Правда?" – запитала Сільвер, підходячи до нього - "Ти справді всіх забув? І все?"

Коли Фекс зустрівся поглядом із Сільвер, він побачив, як вона засмучена цією думкою. Він зрозумів, що, мабуть, багато для неї значив, і йому стало дуже соромно, що це так і є.

"Так, вибач. Я впевнений, ви всі класні люди. Навіть ризикували життям, щоб мене врятувати, але я дійсно все забув." – відповів Фекс.

Потерши потилицю, він посміхнувся, але одразу ж перевірив, чи зачіска в порядку. Вся ця послідовність дій здавалася природною, ніби вони вже не раз так робили в минулому.

"Не хвилюйся, ми тобі пам'ять повернемо." - Сільвер промовила тихо, радіючи хоча б тому, що дещо залишилось незмінним, поки поверталася до центру, де чекали інші.

"Не буду брехати, ситуація виглядає не дуже." - Сільвер зітхнула - "Я ніколи б не подумала, що Джилл, восьмий лідер, працює з Кровопивцями. Зазвичай, якщо мені треба зв'язатися з татом чи з кимось іншим, я прошу це через неї, але зараз це неможливо."

"Тобто, ми маємо її з собою забрати?" – підсумував Нейт - "Може, спробуємо Квіна попередити?"

Решта погодились, вважаючи це найрозумнішим рішенням, але коли спробували до нього додзвонитися, відповіді не було, як і минулого разу. Проте це була важлива новина, яку треба було передати негайно. Десятій родині треба бути обережними з восьмою, тому вони вирішили зв'язатися з замком.

Коли їм вдалося додзвонитися до Пола, він повідомив їм погані новини. Вони були приголомшені, дізнавшись, що Квіна захопили і звинувачують у вбивстві, особливо враховуючи, що жертвою був Королівський лицар Двайт.

"Квіна спіймали, бо думають, що він того важливого чувака вбив?!" – перепитав Нейт, бо все ще не міг повірити в це.

"Схоже, Ембер не брехала про те, що Квіна підставили. Хтось явно працює з восьмою родиною, і завдяки їхнім здібностям вони знали розташування всіх родин" – пояснила Сільвер.

"Треба було щось помітити раніше," – звинуватив себе Лео - "Тоді Едвард намагався зв'язатися з королівським замком через Джилл, але зв'язок не пройшов. Я тоді мало знав про інших лідерів, але зараз підозрюю, що це не було випадковістю."

"Що буде з Квіном? Його вб'ють?" – запитав Нейт.

"Ну, зараз його просто вважають підозрюваним, тож їм, напевно, треба бути абсолютно впевненими, що це він. Але восьма родина і ті, хто з ними співпрацює, могли вже підготувати якісь докази проти нього. Нам зараз треба якнайшвидше повернутися з Ембер і дозволити лідерам представити її перед усіма, а не за лаштунками!" – сказала Сільвер.

Хоч Фекс і не розумів, що відбувається, але з виразів облич усіх було видно, що це терміново, і вони говорили про Квіна так, ніби він дуже важлива людина.

"Це він надіслав вас, щоб мене врятувати, а тепер він у халепі. Я не знаю, хто ти, але я обов'язково віддячу тобі," – промовив він.

Група рушила в дорогу, а Хем знову перетворився на сережку. Хем був повільнішим за інших, і вони покликали його лише як провідника, бо вже пройшли стежкою раз і знали, як повернутися. А зараз треба було поспішати як ніколи.

Нейт зміг би повернутися раніше за інших, використовуючи свою тінь, але вони вже попередили, що за всім стоїть восьмий лідер, тож повертатися йому немає сенсу, хіба що з Ембер.

На жаль, з його вміннями це було неможливо. Лише Квін міг переміщатися між тінями. Інші ще вчилися користуватися тіньовою здатністю.

Поспішаючи, вони знову поринули в ліс і рухалися доволі швидко. Нейта вже починала брати втома, але він змушував себе не відставати, хоча й розумів, що так довго не витримає. Зараз він жалів, що не вивчив навичку Тіньової подорожі, щоб полегшити собі життя.

Десь по дорозі він загубив їх з виду, але це було не страшно, бо він і Фекс продовжать самі. Та незабаром вони знову їх побачили, і чомусь ті завмерли на місці, тримаючи зброю напоготові.

"Що сталося, щось не так?!" – видихаючи від втоми, запитав Нейт.

"Готуйся, на нас напали!" – крикнув у відповідь Лео.

Як тільки двоє молодих вампірів наздогнали, всі четверо стали спиною один до одного, прикриваючи всі сторони, разом із лялькою.

Чути було, як шелестить листя, і Нейт зрозумів, що ворогів більше одного. Та найбільше його турбувало те, що на відміну від виразу обличчя Лео, коли вони заходили в печеру, цей вигляд був сповнений тривоги.

"Що таке?" – спитав Фекс.

"Відчуваю кількох таких створінь, як у тій печері. Менше десяти, але такі ж сильні, тож не недооцінюйте їх!" – відповів Лео. – "Але справжня проблема в іншому. Останній має силу майже як лідери, а може, навіть трохи більшу."

"Ти про Рову? Але ж він мав бути мертвим!" – вигукнула Сільвер.

"Ні, вони не такі сильні, як Рова, і це вампір."

З лісу, на відкритий простір, вийшов вампір. Чоловік середнього віку з довгим чорним волоссям до плечей і закрученими вусами. Лео ніколи раніше не бачив цього вампіра.

Але коли Сільвер подивилася на нього, то в її голові виникли лише образи з картин.

"Це… неможливо! Що тут робить оригінальний вампір?"