Розділ 888 — Позбавлення від усіх проблем

Хоча ті, хто належав до десятого роду, добре билися з усією підтримкою, яку отримували, вони все ж боролися, щоб утримати лінію оборони проти величезної кількості вампірів, яких привів восьмий рід того дня. Ті, хто володів здатністю до тіней, трималися трохи далі та використовували тіні якнайкраще, щоб обмежити кількість травм, які отримували члени їхньої родини.

Коли хтось був серйозно поранений, деякі члени, як-от Денніс , виносили їх, заносячи до замку та знову зачиняючи двері, щоб залишити їх всередині. Вони намагалися звести смертність до мінімуму, і, на щастя, вампіри були досить стійкими до смерті.

Однак, на боці восьмомих було надто багато вампірів, і зрештою восьма родина прорвалася. Навіть із зачиненими дверима, вони почали дертися по стіні. Вони не знали спеціального коду, необхідного для доступу до замку, тому вирішили спробувати проникнути через вікна та інші отвори на поверсі вище.

На стінах було лише кілька вампірів, і Пітер був готовий до дії, але тоді сталося щось несподіване. Одна з горгулій, яка була в центрі бою, підстрибнула і почала махати важкими крилами. Хоча й не могла літати, вони допомогли статуї ковзати, тим самим збільшивши її час у повітрі.

Пітер , побачивши це, дивувався, чому горгулія зробила б щось подібне, поки не побачив, як вона ковзає до замку та хапає одного з вампірів, щоб скинути його зі стіни. Не вагаючись, він потім рушив до наступного вампіра, щоб розібратися з ним.

Ще більш дивним було те, що горгулія не повернулася в бій, а залишилася біля стіни, даючи зрозуміти, що вона не дозволить нікому використовувати її, щоб проникнути всередину.

’Ну що ж, схоже, я тут не потрібен, і ця штука добре справляється за мене. Це означає, що я можу піти кудись деінде.’ – подумав Пітер . Він показав горгулії великий палець вгору, одночасно використовуючи свою підвищену позицію, щоб пошукати місце, де він буде найбільш потрібен.

Причина, чому горгулія діяла, полягала в тому, що Квін з’ясував, що він також може контролювати це знизу. Щойно він побачив, що червоні крапки прориваються і досягають замку, він вирішив додати власні оборонні споруди.

’Хлопці, я не знаю, що ви переживаєте, але я зроблю все можливе, щоб вам допомогти!’ – подумав Квін , зосереджуючись більше, ніж будь-коли раніше на битві, що відбувалася перед ним.

Інша горгулія все ще була в розпалі битви, і завдяки її Регенеративним Здібностям вампірам було дуже важко з нею впоратися. Саме тому Тіфу націлився на те, щоб її знищити, але певна особа переконувалася, що зупинить його якраз перед тим, як він щось зробить.

Тією особою був Вевіл . Знаючи, що його супротивник попереду сильний, Вевіл не став гаяти часу зі своєю трансформацією.

——

У стріґоя існувало два шляхи еволюції, які можна було обрати: Стріґой мот , що зосереджується на фізичних силах, або Стріґой ву , вампір-чарівник.

Спочатку Вевіл думав, що правильним вибором для нього буде обрати шлях еволюції мот , просто тому, що раніше був бійцем ближнього бою з його попередньою здатністю до швидкості. Однак, оскільки він вже був достатньо швидким як вампір, він дійшов висновку, що було б добре отримати щось нове, таким чином він вирішив обрати шлях еволюції Ву , після чого щось змінилося в його розумі та тілі.

Це дозволило йому усвідомити, якими силами він володіє, однією з яких була здатність частково перетворювати своє тіло на тип істоти, проте для цього йому спочатку потрібно було уявити, в яку істоту перетворитися.

Він знав, що це буде важливо, і вже знав, що хоче щось, пов’язане зі швидкістю. Якщо вже змінюватися, чому б не спробувати стати ще швидшим, ніж будь-коли раніше? З цією метою він пішов до єдиної людини, в якій був впевнений, що вона зможе сказати йому, яка тварина буде найшвидшою, Лоґан.

"Якщо ми говоримо просто про найшвидшу наземну тварину в існуванні з точки зору їхньої максимальної швидкості, то це буде гепард." - Лоґан відповів йому - "Однак, якщо ми порівнюємо тварин, масштабуючи їх до однакового розміру, то переможцем буде не ссавець, а комаха. З-поміж усіх комах у світі немає швидшої за тигрового жука."

"Тигровий жук?" Вевіл ніколи навіть не чув про таку істоту.

——

Його руки почали викривлятися, наслідуючи великі щелепи жука, якого він ретельно досліджував, набуваючи зеленого кольору. Його очі трохи збільшилися, а щелепа розширилася.

Денніс , який спостерігав, мусив задирати голову, оскільки форма Вевіла стала більшою за людську.

’Чи можна це взагалі назвати вампіром на даний момент?’ – почав розмірковувати Денніс , але був надто зайнятий власною боротьбою.

Хоча фігура виглядала дивно, трансформація, безумовно, була покращенням, оскільки Вевіл відштовхнувся своїми двома великими ногами і кинувся вперед, з’явившись перед Тіфу до того, як той встиг відреагувати.

Тіло Вевіла врізалося у Вампіра-лицаря, і, використовуючи свої руки-леза, він міцно схопив його з величезною силою. Він продовжував проштовхувати Тіфу крізь усіх інших вампірів, відводячи його назад.

’Коли в описі йшлося про магію, малася на увазі магія трансформації, а у тигрового жука ще є кілька козирів у рукаві,’ – подумав Вевіл , випльовуючи дивну зеленувато-сіру речовину з рота прямо на Тіфу .

Відразу ж останній відчув печіння. Однак Тіфу був Вампіром-лицарем, використовуючи Загартування крові, він зумів покрити шар, куди потрапила дивна плівка, запобігаючи подальшому пошкодженню його тіла.

"Ти можеш бути швидшим за мене, але тобі не вистачає сили!" – вигукнув він розлючено, схопивши обидві руки і вдаривши ними по голові Вевіла .

Сила була величезною, і перетворений хлопець відчув, що його ноги ось-ось скосяться, його швидкість невдовзі сповільнилася, але він не відпускав іншого.

"Молодець."- З-за спини пролунав голос похвали - "Не має значення, якщо в нього немає сил, бо вони є в мене!" - Пітер вигукнув, викидаючи вперед кулак за кулаком, завдаючи Тіфу ударів з усієї сили. Кожен кулак був важким і сильним, наповнюючи його кулаки кров’ю.

Вевіл міцно тримався, і зрештою, отримавши забагато ударів, Тіфу перестав рухатися.

У цей момент Джилл відчула, що зв'язок з її Вампіром-лицарем обірвався.

’Як це можливо, що, в біса, відбувається?!’

Вона подивилася на Пола перед собою і почала спостерігати за битвою. Це мала бути легка однобічна битва, але тепер стало зрозуміло, що вони на боці програючих. Здавалося, що потрапити до замку неможливо.

Вона ще не воювала проти Пола , але навіть якщо б вона приєдналася до бою, чи змогла б вона самотужки багато зробити?

Ковтаючи гордість, вона зрештою вирішила зв’язатися з самим Брайсом .

"Брайсе , десятий рід чинить опір, як ми й очікували! У них більше козирів в рукаві, ніж ми думали, тому мені потрібна допомога. Ти повинен покарати їх і спуститися сюди сам, або хоча б щось зробити! Вони не підкоряються прямому наказу від тебе як від їхнього Короля!"

Брайс прийняв виклик і, почувши новину, ледь стримався, щоб не посміхнутися.

"Я знав, що Квін прибереже кілька сюрпризів. Якщо він прийшов мене атакувати, він точно матиме щось на випадок моєї відплати. Я вже навчився, наскільки обережним може бути цей хлопець, а знищення двох сімей одночасно – це позбавлення від двох проблем."

"Гаразд, ти отримаєш підтримку, про яку просиш!" – відповів Брайс - "Я зв'яжуся з Сінді і попрошу другу сім'ю надати тобі допомогу."

"Ну що ж, я вболіваю за те, щоб члени твоєї сім'ї позбулися всіх моїх проблем," – подумав Брайс, більше не опираючись спокусі розреготатися вголос.