Розділ 892 — Захисти їх, малюк

Ходив туди-сюди кімнатою швидким кроком, кусаючи верхню губу – це був Алекс . Його спина починала нити, оскільки він тримав крила щільно під одягом, навіть більше, ніж будь-коли раніше, вони смикалися, благаючи звільнення.

Назвати його нервовим – це ще м’яко сказати. Кривава фея була всередині замку, сховавшись від двох родин, які прийшли забрати його. Пол сказав йому піти на верхній поверх, чекати в тронному залі, поки все не владнається.

Проте Алекс був не сам, Лоґан і Сіл також були там, щоб наглядати за ним. Лоґан дивився у велике скляне вікно, спостерігаючи за розгортанням битви. А Сіл ... він скористався нагодою, щоб сісти на трон.

"Це дійсно зручне місце." - Сіл промовив із задоволеною посмішкою. - "Якби я був Квіном , я б ніколи не покинув таке зручне місце."

"Тобі просто потрібно стати лідером однієї з родин. Або, ти можеш просто попросити когось зробити тобі стілець." – прокоментував Лоґан , навіть не піднімаючи погляду від вікна.

Вигляд згори дозволив йому усвідомити їхнє поточне становище, і на його подив, його сім'я надзвичайно добре захищала свої позиції. Раніше оборонні споруди були не надто міцними, і їх би легко здолали, але захищати замок завжди простіше, ніж облягати, а це було особливо правдою завдяки вежам і горгуліям Квіна .

Проте, якби це залежало від нього, він би розмістив їх трохи інакше, щоб максимізувати їхню ефективність. Лоґан бачив, як деякі Вежі почали підніматися самі по собі, не знаючи, чи Квін якось робить це з того місця, де його тримали в полоні, чи він встновив їх там на майбутнє силою своєї Системи.

Якщо він міг піднімати їх на ходу, то вони мали б змогу змінити хід подій. Якщо битва продовжувалася б таким чином, восьма сім'я, ймовірно, втекла б, але якби вони змогли підняти кілька веж позаду них, було б можливо замкнути їх усіх всередині.

Принаймні, так би зробив Лоґан . Він знав, що Квін недостатньо мстивий, щоб хотіти знищити всю сім'ю. Найімовірніше, їхній лідер просто хотів припинити бій, а не дати їм хороший урок. У довгостроковій перспективі це, ймовірно, було б кращим рішенням.

"Як ви двоє можете бути такими спокійними?!" - вигукнув Алекс - "Там ціла армія намагається прорватися в цей замок і захопити нас!"

"Ти помиляєшся," – поправив його Лоґан - "Вони тут, щоб забрати тебе, і здається, що їм не вдасться дістатися сюди найближчим часом."

У цей момент сталося щось дивне. Алекс відчув легкий біль у грудях. Це був тупий біль, важко визначити його місцезнаходження, і незабаром він помітив, що насправді він не болить, а радше відчуття, ніби в серці свербить. Наступної миті він зник, ніби його ніколи й не було, але інстинктивно він знав, що це було.

"Вони мертві... хтось із Сім'ї Проклятих щойно помер," – тихо промовив Алекс , не вірячи власним словам. Він думав, що все це через нього, через те, ким він став.

Почувши це і поглянувши у вікно, здавалося, що ніхто поблизу замку не помер, а це означало, що, ймовірно, це сталося біля однієї з інших брам.

Саме тоді Борден висунув голову з кишені інструментальної сумки Сіла , прикріпленої до його ноги.

"Алексе , не хвилюйся, ти ж знаєш, я сильний, правда? Якщо я тут, я обіцяю захистити тебе. Саме про це попросив мене Квін ," – сказав Борден .

Хоча Алекс не знав, що моде робити маленька людина розміром з цуценя, він чув історії про те, як Борден захищав маленьких дітей на Проклятому кораблі, коли Чисті послали своїх людей. Побачивши того, хто нібито відповідав за це, він не надто повірив у його здібності, але розумів, що той мав добрі наміри.

"Ерх, дякую."

У цей момент дивний пристрій, який Лоґан встановив біля трону, почав швидко блимати, супроводжуючись звуковим сигналом, а потім зупинився. Потім він знову почав блимати, незабаром знову зупинившись.

"Це погано, дуже погано. Хтось проник у замок, і він неймовірно швидкий! Будьте готові!" - вигукнув Лоґан , миттєво повертаючи павуків у своє тіло та одягаючи костюм швидкості.

Знаючи, що відбувається, Лоґан встановив датчики в частинах коридору, якими потрібно було пройти, щоб дістатися до кімнати, в якій вони зараз знаходилися. Але його турбував короткий проміжок часу між кожним сигналом.

З такою швидкістю подорожі це означало, що хтось досягне їх менш ніж за хвилину. Вистрибнувши з інструментального ящика, Борден опинився на червоному килимі, а Алекс пішов ховатися за трон.

"Брате, ти не маєш жодних здібностей тут, це небезпечно для тебе, ти також повинен бути в безпеці! Ми не зможемо врятувати інших, якщо ти помреш." - застеріг його Борден .

Оцінюючи ситуацію, Лоґан міг лише припустити, що все погано. Пол вийшов, думаючи, що замок буде цілком безпечним. Сіл зовсім не допомагав, і Лоґан не дуже знав, що може Алекс . Він сам також не був найкращим бійцем. Це означало, що єдиною людиною, на яку вони могли покластися, був маленький Борден .

’Якби ж Квін поставив одну з тих статуй тут, але я думаю, він не міг передбачити, що вони будуть полювати на Алекса , лише те, що вони можуть напасти на це місце.’

Незабаром двері до тронного залу відчинилися з силою, і там можна було побачити чоловіка, який стояв зі схрещеними за спиною руками. Він був одягнений у елегантну білу сорочку з довгим пошарпаним тренчем, який бачив кращі дні. Він був у лахміттях, і той, хто його носив, виглядав так, ніби щойно брав участь у бійці, але однією з його найвиразніших рис були кінчики вусів, які закручувалися.

"Я відчуваю ваш запах, проклята фея!" - Ремус , оригінальний восьмий лідер, вигукнув - "Це місце повертає погані спогади. Лише знання того, що тут, у цьому проклятому замку, є один з вашої породи, змушує мене розірвати його на шматки!!" - Він закричав так голосно, що штори в самому кінці кімнати здригнулися лише від його голосу.

"Що за диявол цей хлопець?!" - прошепотів Алекс , ховаючись за великим троном. Сіл , який стояв поруч з ним, лише знизав плечима.

За кілька секунд, проте, вони почули гучний тріск і гуркіт. Алекс не міг втриматися від бажання обережно глянути з-за кута трону, щоб побачити, що злочинця, який щойно увірвався, розбило, і зараз він застряг у стіні.

"Бачиш, я ж казав, що я сильний!" – вигукнув Борден , зовсім не схожий на того, яким був кілька секунд тому. Тепер у нього на спині було два шипи, а також луска, що тягнулася вгору по руці та вниз по певних ділянках обличчя.

"Хто дозволив тобі зайти в наш тронний зал, старий?" – закричав Борден .

Вибираючись зі стіни, шматки розсипалися на підлогу. Ремус злегка повернув, здавалося, зламану шию. Вона тріснула і скрутилася, самостійно загоюючись, і так само загоїлися кістки на інших частинах його тіла.

"Це було набагато болючіше, ніж я очікував. Здається, ця ера має свою частку цікавих людей, але чому ви всі наполягаєте на тому, щоб завдавати мені стільки клопоту?" – запитав Ремус , явно роздратований. Він подивився на малого перед собою, і перш ніж той встиг відреагувати, Борден відчув, як його відправили в політ потужним ударом ногою.

Інстинкти змусили його спробувати заблокувати атаку, але його тіло змогло відреагувати лише тоді, коли він вже був у повітрі. Однак на цьому атака не зупинилася, Ремус схопився за голову Бордена і потягнув його по червоному килиму, перш ніж з силою вдарити його головою об верхню частину трону.

По колись бездоганному трону пішло кілька тріщин, і тепер його "прикрашала" суміш зеленої та червоної крові. За кілька секунд верхня частина трону відвалилася, відкривши Алекса, чиї ноги дрібно цокотіли одна об одну від страху.

"Схоже, я знайшов тебе, Кривава фея"