Розділ 894 — Підйом енергії

Перевага на полі бою все ще була на боці десятої родини, але була ще одна велика проблема, з якою потрібно було розібратися – Джилл . Лідер мав велику силу, і це справедливо, деякі могли самотужки змінити хід битви.

Пол все ще стояв на колінах, а голоси в його голові продовжували лунати від тих, хто був йому найдорожчим. Однак, на мить вони зупинилися, і коли він подивився вгору, він побачив, як до нього йде Пітер .

’З усіх людей, які могли прийти і врятувати мене в такий час, я ніколи не думав, що це буде він.’ – подумав Пол .

Пітер тепер стояв прямо над ним і простягнув руку.

’Я думаю, моя думка про тебе могла змінитися,’ – подумав Пол , побачивши, що той простягає йому руку допомоги.

"Твої рукавички," – вимагав Пітер - "Якщо ти такий безпорадний у боротьбі з нею, то тобі не потрібна ця зброя, чи не так?"

Пітер не пропонував руку, щоб допомогти Полу підвестися. Натомість, він вимагав звірячу зброю, що була в його руках. Злегка збентежений вимогою, він завагався, і перш ніж він встиг щось зрозуміти, Пітер знімав їх з нього і одягав.

Він подивився на них кілька секунд і зробив кілька пробних замахів у повітрі. Він міг викидати руки вперед, як кулаки, але кігті мали кращий радіус дії і були зроблені з крові феї.

Це був перший раз, коли Пол бачив, як Пітер рухається так близько, як зараз. З кожним ударом лунав різкий звук, коли леза розсікали повітря. Побачивши це, він подумав лише про одне. ’Швидкий’. Пітер був неймовірно швидким, і судячи з того, як він відправив Джилл через поле бою, здавалося, він також був сильним.

Якщо була людина, яку інші сім’ї, ймовірно, недооцінили б, то це був він.

Вампір побіг у напрямку Пітера , і його просто відкинули долонею, що ще раз доводило, що його сила була на рівні лідера. Ігноруючи все, що відбувалося навколо, він зосередив погляд лише на одній людині.

Джилл , яка оговтувалася від удару в обличчя, її щока злегка почервоніла і ще заживала. Вона побачила, як Пол починає підводитися, і знала, що буде далі.

’Цей покидьок звідти повернувся, але я можу направляти думки лише на одну людину за раз. Не думаю, що це матиме великий ефект на того ідіота, а лицар здається більш проблематичним,’ – вирішила Джилл , знову активувавши свої здібності.

Пол цього разу міг краще ігнорувати думки. Оскільки він звикав до цього, щось змінилося. Тепер у його голову передавалися не лише звуки, а й зображення. Коли він чув крики своїх товаришів по команді, слідом йшли зображення: деяких дряпали, відривали кінцівки, або вони знекровлювалися.

Зображення навіть блокували його власний реальний зір, і йому було важко бачити перед собою.

’Схоже, вона вміє набагато більше, ніж просто бути мобільним телефоном для вампірів,’ – подумав Пол , але посміхнувся, бо знав, що не повинен хвилюватися за неї.

Пітер миттєво кинувся вперед, не роздумуючи, і миттєво наздогнав Джилл . Він виставив один з кігтів, і він був швидшим, ніж вона очікувала.

’Як він може бути таким швидким, як лідер? Я думала, він просто застав мене зненацька.’ - Але була одна річ, яку вампіри мали, а Віхти – ні, і це були навички, пов’язані з кров’ю. Використовуючи затвердіння крові, вона заблокувала потужний напад і завдала Кров'яний Удар, влучивши йому в плече.

Однак, не відчуваючи болю, удар продовжився, і цього разу, коли він вдарив її, це було кігтями рукавичок, спричинивши величезний біль у всьому тілі. Використання Контролю крові займало час, як і затвердіння крові, і Пітер ігнорував власні тілесні ушкодження, щоб завдавати ударів Джилл , добре знаючи, що це завдасть їй більшого болю.

"Проклинаю тебе!" – закричала Джилл , стиснувши зуби з ротом, повним крові від отриманих ударів. Вона спробувала зрізати Пітеру голову, але обидві його руки та зброя заблокували удар в голову, а перед ними була ще одна пара.

Дивлячись на це, Джилл побачила, що інша пара рук належала комусь, кого вона знала. Це був її власний лицар Тіфу , якого було піднято з мертвих.

"Захищати голову – це єдиний урок, якому навчив мене Едвард, і це єдиний урок, який мені потрібен!" – вигукнув Пітер. Тіфу схопив Джилл , і Пітер встромив один з кігтів прямо в стегно Джилл .

Леза вгризалися глибше, ніж раніше, і ефект охоплював усе її тіло.

’Я... я... я не зможу перемогти.’ - Вона нарешті визнала це для себе. - ’Де, в біса, моя допомога, просто почекай Брайс… подивимося, як ти впораєшся з цією невдачею…’ - Одну секунду Пітер міг бачити її, горду, перед собою, а наступної – як вона тікає, і невдовзі за нею почали слідувати решта її вампірів.

Нарешті, образи в голові Пола зупинилися разом зі звуком.

"Все скінчено?" – запитав Пол.

Поки поле бою перед ним очищалося. Восьма родина відступила.

Хоча бій біля замку закінчився, бій біля інших воріт ще тривав.

———

Ерін щойно побачила, як Сінді намагалася вбити Лейлу, і в результаті замість неї принесли ще одну жертву. Побачивши кров когось, кого вона знала, когось, хто знову впав перед нею. Це нагадало Ерін про її минуле.

’Ні, це станеться знову, все… вони заберуть все!’ – подумала Ерін, стискаючи свій меч і кидаючись у бік ворога, одразу на Сінді.

’Це вона напала. Вона – проблема, від якої мені потрібно позбутися!’ – подумала Ерін, коли її гнів досяг точки кипіння, настільки сильний, що вона плакала всередині, намагаючись позбутися накопиченої енергії.

Уся ситуація була спокійною до цього моменту, і інші не знали, що робити. Тим часом Лейла перетворилася на свою зміїну форму і накладала своє зелене полум'я на рани Сіа , але це нічого не давало. Поріз на її тілі майже пройшов наскрізь. Він був настільки сильним, що розірвав усе всередині, спричинивши майже миттєву смерть.

"Сіа , Сіа !" – закричала Лейла - "Ну ж бо, я втратила свою матір. Ти не можеш також покинути мене зараз!" - Вона кричала щосили, поки не захрипла. Вона продовжувала плакати і використовувала всю свою енергію, щоб створити більше зеленого полум'я. Її голос майже зірвався, коли вона продовжувала кричати.

"Прокинься! Прокинься! Хто допоможе мені дізнатися про мою матір? Ти щойно згадала, хто ти, ти не можеш просто так піти!"

Однак відповіді не було, і її очі були безжиттєвими, з м’якою посмішкою на обличчі.

Побачивши, як Ерін кидається до Сінді , інші вампіри навколо неї почали збиратися, відштовхуючи її назад. Вони явно хвилювалися за свого лідера, яка не була відома своїми бойовими здібностями, але натомість була відома своєю оригінальною здатністю.

"Будь ласка, лідерко, залиште це місце. Тут немає жодного з ваших знатних вампірів!" – просив один із вампірів.

Сінді привела з собою лише одного Вампіра-лицаря, а також звичайних вампірів із зони Пулу. Вона не привела жодного з внутрішньої частини замку, а також з самого замку.

Саме тому вампіри так хвилювалися через неї, і водночас намагалися справити враження, сподіваючись на підвищення.

"Не раньте її надто сильно!" – вигукнула Сінді , дивно стурбована за Ерін .

Чого вампіри не усвідомлювали, так це в що вони вплутуються. Ерін не потрібна була велика сила, щоб їх перемогти. Усі Кров'яні Удари, спрямовані на неї, можна було блокувати її мечем, і з кожним її власним ударом вампір падав і вже не піднімався.

Тоді Сінді помітила щось.

’З кожним ударом, яким вона валить вампіра, її атаки стають швидшими та сильнішими.’

Це була не просто її уява. Ерін відчувала це, щоразу, коли вона вбивала вампіра, всередині неї наростав прилив енергії. Це був особливий дар мисливиці на вампірів.

’Я маю стати сильнішою, сильнішою!’ – закричала Ерін про себе. Вона більше не хвилювалася ні про себе, ні про інших, а лише дивилася на наступного вампіра, за яким треба було погнатися. Вампіри трохи відступили, і вона кинулася вперед, розмахуючи мечем, коли раптом пролунав гучний дзвін, коли вона замахнулася своїм мечем вгору. Це було вперше в цьому бою, коли вона відчула, що її клинок перевершений.

"Хто це зробив!?" – вигукнула вона.

"Не дозволь своїй власній силі тебе поглинути, Ерін ." – пролунав голос.

Коли вона нарешті побачила, хто щойно заблокував її атаку, вона впізнала його.

"Вчителю!"