Розділ 896 — Переможець чи переможений?

Район навколо замку наповнився звуками зіткнення мечів, вибухів від використання здібностей, а також криками болю та гніву від тих, хто набрався сил боротися за своє життя… поки все це не зупинилося доволі недраматично.

Десяту армію чисельно переважали, щоб продовжувати просування вперед, їм довелося вийти за межі своїх можливостей і довести свої тіла до межі. Але зрештою, з появою їхнього першого Вампіра-лицаря, бій закінчився.

Джилл вже відступила разом з рештою членів своєї родини, залишивши армію десятої родини стояти нерухомо. Дехто з них розмірковував, чи це справді кінець, чи якийсь план. Вони могли уявити, що це може бути лише початок.

Так було доки Пол розповсюдив новину про те, що він отримав повідомлення від чоловіка, до якого намагався достукатися найдовше.

"Пол , схоже, ти добре попрацював у мою відсутність. Вибач, що не зміг повернутися раніше. Інші ворота в порядку, лише ті, біля яких я зараз перебуваю, зазнали нападу другої родини, але Ерін , здається, добре дала їм відсіч."

"Я знаю, що ви хвилюєтесь, що вони можуть повернутися, але довіртесь мені. Інші родини не будуть. Принаймні, деякий час. Ми повинні використати цей час, щоб відпочити та зробити все, що в наших силах." – доповідав Лео .

У Пола було багато питань до Лео , найбільше – де, в біса, він був весь цей час? І що він мав на увазі, коли сказав, що вони не повернуться?

Наказ отримати Криваву фею надійшов від новокоронованого Короля особисто, і Пол не міг уявити, щоб Брайс мав будь-яку причину відкликати їх, якщо вони не досягнуть своєї мети або не позбудуться десятої родини.

Але якщо було щось одне, то Пол дуже довіряв Лео . Він був чоловіком, який багато чого досяг, і міг би займати вищу посаду в армії, якби прийняв її. Озираючись на своїх людей, він розумів, що роботи ще багато.

’Почнімо.’

Те, що його турбувало, полягало в тому, що посеред бою він відчув щось. Не тільки він, але й усі, кого перетворив Квін , відчули це.

Втрату одного з їхніх. Того, хто мав кровний зв'язок. Він розмірковував, чи це сталося з одного з його військ, чи, можливо, з кимось іншим.

На відміну від атаки Кровопивць, збитки, завдані внутрішній десятій зоні, були фактично обмежені невеликою територією. Областю безпосередньо перед замком.

Дві нещодавно зведені вежі добре захистили їх у бою і все ще стояли. Що стосується горгулій, то лише та, що захищала стіни замку, залишилася стояти, іншу було знищено в битві.

Найбільш вражаючою їхньою рисою була здатність до регенерації, але водночас, якщо ядро було знищено, вони більше не були б активними. Це була їхня слабка точка.

Ті, хто належав до Сім'ї Проклятих, знали про це, тому вони доклали всіх зусиль, щоб захистити ядро якомога довше, але зрештою їх пересилили. Поранених забрали до замку для лікування та зцілення, завдяки цьому посеред битви не було багато втрат з їхнього боку.

Було багато важкопоранених, які більше не могли брати участь у битві, але з двохсот вони втратили лише близько п'ятдесяти. Це було значно менше, ніж у іншої сторони.

"Сер," – доповів Ешлі. Його викликали з інших воріт, які були єдиними, на які не нападали. Йому та його групі з десяти пощастило вижити неушкодженими, дотримуючись наказів не покидати свої пости - "Що ви хочете, щоб ми зробили з тими з восьмого роду, які ще живі?"

Перед замком встановили великий зелений намет. Поки що туди стягнули всіх, хто не належав до десятого роду. Тих, хто ще був живий.

З цієї битви Пол навчився одного: вбити вампіра нелегко.

Багато з них втратили одну або кілька кінцівок і не могли рухатися, але поки їхні серця продовжували битися, а голови залишалися на плечах, вони не помирали так легко, хоча завдати їм завершального удару в такому стані було досить просто.

"Поки не лікуйте їх. Ми не хочемо, щоб вони покидали територію і починали нову атаку найближчим часом. Під замком є підземелля. Помістіть їх туди, а потім дайте їм мінімальну кількість крові. Ми не хочемо, щоб вони помирали. Впевнений, ми все ще зможемо використати їх як певний вид розмінної монети в майбутньому."

"А як щодо кристалів, сер?"

"Кристали," – відповів Пол, дивуючись, про що говорить чоловік.

З його руки Ешлі показав яскраві червоні кристали, схожі на Звірячі кристали. Вони виглядали і відчувалися так, ніби всередині них таїться дивна сила.

"Зберіть їх поки що, можливо, вони ще знадобляться."

Нарешті, Пол побачив Лео, який йшов до нього з іншими. Він був вдячний, що більшість з них виглядала добре, без серйозних поранень, але одного несли на руках у Лео, а вираз обличчя Ерін, що йшла позаду нього, зовсім не був спокійним.

’Отже, в кінцевому підсумку загинула вона. Цікаво, як це вплине на дівчат, і на інших. Цікаво, як це вплине на Квіна.’ – подумав Пол. Хоча він сумував за смертю Сіа, сьогодні загинуло багато інших з армії, з якими він був набагато ближче.

Розум Пола був зосереджений, і він більше думав про те, як група може вирости з цього. Смерть була істиною цього світу. Чесно кажучи, їм пощастило, що до цього моменту ніхто з близьких не загинув.

"Ти прийняв кілька хороших рішень." – похвалив його Лео - "У нас сталося багато чого, і здається, у вас теж. Я радий, що ми повернулися з тим, що змогли. Коли все буде вирішено, нам варто спробувати з'ясувати, що тут взагалі відбувається."

Коли зовнішня команда нарешті закінчила заводити всіх всередину, Лео і Пол повернулися всередину і почали підніматися до тронної кімнати. Коли Пол досяг поверху під верхнім, він помітив, що сходи були заблоковані.

Намагаючись пройти коридором, всюди були уламки, оскільки вся підлога обвалилася.

"Ні! Ні!" - Пол закричав, шалено почавши бігати по кімнаті, і нарешті опинився в кімнаті безпосередньо під тронним залом. Великій спальні, в якій зазвичай перебував Квін.

Всередині були Сіл і Лоґан, які здавалися шалено друкували на голографічному екрані. З того часу, як Алекса забрали, він робив все можливе, щоб спробувати зв'язатися з ним.

Алекс мав здатність до тіней і не носив маску, що означало, що є шанс зв'язатися з ним, але поки що жодне повідомлення не пройшло.

"Що тут сталося?!" - Пол вимагав знати.

"Пол, чому ти не відповідав на масці? Я постійно намагався повідомити тобі про те, що відбувається!" - Лоґан критикував останнього.

Поглянувши на маску, яку він зняв після закінчення бою, він побачив, що вона блимає, але функція вібрації на ній зламалася, тому він не знав, що Лоґан намагався кілька разів до нього додзвонитися.

З вигляду Лоґана і Сіла, який доглядав за ослабленим Борденом, Пол помітив, що не бачить однієї важливої людини.

"Їм... вдалося його забрати? ... Все це, і вони все одно забрали Алекса..."

"Так." - Лоґан підтвердив це - "Інша сторона виграла цю битву."

У той момент відчуття перемоги, яке вони відчували, життя, які вони пожертвували, і боротьба, яку вони витримали, все це здавалося… марним.