Розділ 902 — Бог вампірів

Щойно врятувавши Фекса, група кинулася геть, бігла крізь ліс, не зважаючи на шум. Зараз головне було інше – на спині Сільвер у великій коробці лежав один із Восьми Вампірських лицарів. Сподівалися, він дасть їм відповіді щодо того, хто напав на Фекса та Казз.

Проте, зараз вони загрузли в лісі, наткнувшись на когось, кого й у страшному сні не очікували побачити. Фекс і Нейт опинилися в оточенні близько восьми кровопивців. Кожен з них мав силу, що перевершувала їхню, і швидкість, що дорівнювала їхній. Щоб виплутатися з цієї халепи, покладатися лише на силу було недостатньо – треба було трохи головою пошевелити.

Найбільша проблема полягала в тому, що з’явився первісний вампір, на ім’я Ремус. Сільвер опустилася на коліна, не бажаючи битися з тим, на кого її очі ніколи не мали дивитися. З моменту народження їй казали, що саме ці вампіри відповідальні за їхнє існування, за те, ким вони є.

Вона відчувала, що якщо ТІ ЛЮДИ захочуть, щоб їх не існувало, то це буде неминуче. У певному сенсі, первісні вампіри були як вампірські боги, і яке покарання отримає вампір за те, що заподіє шкоду такому богові?

На щастя для неї, знайшовся чоловік, якому було байдуже, хто перед ним. Він прагнув ставати сильнішим з кожним днем і був готовий розрізати будь-кого, хто стояв на його шляху, і Лео саме це й зробив.

Обгортаючи свій меч другим етапом Ци, Лео зумів відрубати Ремусу руку.

"Що це за меч такий!?" – промовив Ремус, хапаючись за край рани.

До цього моменту меч не міг прорубати його руку, то чому тепер зміг? Справа була в тому, як Лео використав другий етап Ци. Другий етап полягав у накладанні на зброю, а не в її зміцненні.

Проте, завдяки здібностям Лео, він мав більше контролю, ніж будь-хто інший. Він міг змінювати форму накладання настільки, що здавалося, ніби покрив свій меч ще одним мечем, зробленим з Ци. Це був майже чистий удар Ци, який отримав Ремус.

Але ще більш шокуючим було те, як рана не загоювалася, як зазвичай. Ремус міг би відростити цілу руку, якби таке трапилося з ним раніше, але зараз цього не відбувалося.

Вниз, від середини передпліччя, була нанесена рана, і його рука лежала на підлозі. Він відчував, як кров феї і якась інша субстанція протікають його тілом. Спочатку Ремус позбувся крові феї за допомогою Контролю крові, але рана все ще не гоїлася. Швидко зваживши, Ремус вирішив іншою рукою відрізати собі руку від плеча і вниз.

Вона впала на підлогу, і незабаром з його тіла почала виростати ціла нова кінцівка.

"Ця швидкість загоєння... нагадує мені Пітера," – подумав Лео. Дивно було те, що коли Пітер зцілював своє тіло, це виснажувало енергію всередині нього. Зрештою, ця енергія закінчувалася, і її потрібно було поповнювати людською плоттю.

Коли Лео побачив, як Ремус відрощує руку, здавалося, що енергія взагалі не витрачається.

"У тебе цікаве тіло." – прокоментував Лео.

"Цікаве?" – повторив Ремус - "Ніхто б так не сказав, якби знав про прокляття, яке ми несемо!" – вигукнув Ремус, витягуючи обидві руки вперед і починаючи випускати Криваві кулі в Лео.

З мечем, вкритим Ци, він був достатньо сильним, щоб відбивати кожну кулю. І коли вісім вже пролетіли та відбилися, Лео помітив, що пальці, з яких їх стріляли, почали гоїтися. Випустивши дев'яту кулю однією рукою та десяту – Криваву – іншою, знаючи, що це будуть останні постріли, бо йому потрібен час на відновлення, Лео змінив свою другу стадію Ци з ріжучої форми на захоплюючу. Коли цього разу він торкнувся куль, зумів розвернутися, додавши сили кроку, і, влучивши в них боком меча, схопив їх, змусивши зависнути біля клинка, а потім відкинув їх у бік Ремуса.

Кулі влучили в його тіло, але він поглинув їх, як губка, й нічого не сталося, окрім кількох дірок у одязі. Але незабаром Лео вже був біля нього, знову націлюючи мечі на руки.

Ремус помітив рухи та відсахнувся, але руки ніби не слухалися, тягнучись за ним.

"Та ні, це не так. Ніби моя рука тягнеться до меча!" - Незабаром пальці Ремуса почали розлітатися вщент від Лео, падаючи на підлогу, як ковбаски. Лео використав свою Зброю душі, щоб змусити тіло Ремуса рухатися по-різному. Той, хто стояв перед ним зараз, був не таким сильним, як Рова.

"Я знаю, ти зможеш з цього оговтатися, але чи зможеш швидше, ніж я вражу твоє серце?" – спитав Лео, зберігаючи незворушність.

"Та ти мене виводиш з себе!" – вигукнув Ремус, стискаючи кулак, навіть не маючи пальців. І раптом його руку відкинуло назад, в повітрі. Він випустив Криваву гармату. З його кулаків вирвався великий червоний клубок аури, і це було те, що Лео не зміг заблокувати мечем – було надто близько, щоб розгорнути свою другу стадію Ци

Влучивши, Ремуса відкинуло назад, і він поковзав по підлозі. Кривава гармата була великим клубком червоної енергії. Вона не була гострою, як Кривавий удар. Лео зумів частково заблокувати її мечем, але не без значного удару в живіт. Зовні шкіра майже не постраждала, але внутрішні органи відчувалися так, ніби їх усі розірвало, і кров, що витекла з рота Лео, була тому підтвердженням.

Нейт і Фекс були зайняті, відбиваючись від Вампірів. Через їхню швидкість і силу, вони трималися разом. Лише завдяки спільним зусиллям їм вдавалося виживати, але всього вони знищили лише одного Вампіра, і незабаром у Нейта закінчаться тіньові Очки МС, адже сила Вампірів була надзвичайною.

"Що ти робиш, Сільвер?!" – крикнув Фекс, дивлячись на свою сестру, яка все ще стояла нерухомо - "Ти казала, що ти моя сестра, правда? Знаєш, коли ти мені це сказала і я побачив, як ти б’єшся з тим іншим, я подумав, що ти крута. Я подумав: "Боже, яка ж у мене сестра!". А тепер ти просто стоїш і дозволяєш цьому чоловікові вбити нас усіх? Ти мусиш щось робити! Допоможи йому! Зараз ти мене розчаровуєш!"

Можливо, слова інших не досягли б її в такому стані, але почувши слова від брата, того, про кого вона найбільше піклувалася і чим найбільше хвилювалася, що він про неї подумає – це вразило її в саме серце.

Також була ще одна річ, яка додала їй впевненості: побачивши бій між Лео та Ремусом, стало зрозуміло, що цей чоловік – не бог. Коли Лео був близько з мечем, у його очах промайнув страх. Бог не повинен показувати страх.

Вона підвелася з місця, де стояла, схопила ляльку з нитками і приготувалася до бою. Однак, обернувшись, вона швидко побачила, що обидві руки Ремуса загоїлися, і нова куля крові летить у її бік.

Єдине, що вона могла зробити, – це поставити ляльку перед собою і спробувати заблокувати атаку. Як тільки вона влучила в ляльку, її кінцівки розлетілися вщент, відірвавшись від мотузок, що їх тримали, а тулуб з силою вдарив в її тіло, вистрілюючи кров’яною гарматою. Потужний удар відчувся їй у животі, і дихання перехопило.

"Ви всі дурні, це могло бути набагато простіше," – сказав Ремус, повністю оговтавшись, і здавалося, що він взагалі не брав участі в бійці, якби не його одяг, який виглядав інакше.

Обидві його руки були знову готові, і черговий залп Кривавої гармати остаточно добив би їх обох.

Підвівшись з землі, Лео зміг використати Ци, щоб зміцнити свої органи, і продовжити бій. Як довго він зможе це робити, маючи такі серйозні пошкодження, він не знав.

"Це буде важка битва наодинці, але я не думаю, що програю" – подумав Лео.

"Народ!" – вигукнув Фекс, але хоч як би він не хотів допомогти, він і Нейт застрягли посеред полчищ Кровопивць, але в цей момент з вух Фекса почав вириватися чорний туман. Щось, чого ніколи раніше не траплялося.

Туман почав набувати форми порталу, і коли двоє Кровопивць кинулися на них, з’явився величезний кіготь, розміром з людське тіло, який перерізав їх навпіл. З чорного порталу виступив сам Кістяний кіготь.

"Що це в біса таке!?" – вигукнув Фекс, ніколи раніше не бачивши подібної істоти, яка вискочила з його сережки, заради Бога! - "Це я? Я це зробив? Може, як з биком? Гей, Бонні, врятуй їх!"

Кістяний кіготь подивився на Фекса своїми порожніми, мертвими очима. І одразу стало зрозуміло, що керував ним – не він.

"Та як же так? Чому Кістяний кіготь тут, у нього?" – промовив Ремус, його тіло тремтіло від жаху, коли він думав, кому ж насправді належить ця штука.