Розділ 910 — Де всі....

Група задала чоловікові стільки питань, скільки могла, але, як і очікувалося, це було марно. Він нічого не пам'ятав, тому не міг відповісти на їхні запитання. Тим не менш, його особлива ситуація нагадувала їм про те, якими були Казз і Фекс, коли вони вперше їх знайшли.

Проте, найдивнішим було те, що чоловік навіть не міг згадати, як опинився у своїй камері. Навіть після того, як йому сказали, що дві дівчини привели його сюди, це нічого не освіжило в його пам'яті. Сільвер сподівалася, що він хоча б зможе описати, що бачив на їхній формі, але все було марно.

"Зачекайте, куди ви йдете? Ви не збираєтеся мене звільнити?!" – закричав він, коли група продовжила свій шлях.

"Якби ми це зробили, інші б знали, що ми тут. Ви втратили здоровий глузд разом із пам'яттю?" – різко запитала його Сільвер .

"Але ви не можете так робити! Побачивши все це, якщо ви підете, ви будете такими ж поганими, як і вони!" – продовжував кричати чоловік, смикаючи за ґрати. Він був відчайдушним, але головною причиною такого стану було те, як поводилися всі навколо нього. Він знав, що закінчить так само, якщо нічого не буде зроблено.

"Коли ті хлопці повернуться, я скажу їм, що бачив вас у будь-якому випадку, тож ви можете просто випустити мене!"

Проте група продовжувала ігнорувати його та йти далі.

"Гей, що якщо він дійсно розповість їм про нас? Хіба це не створить нам проблем?" – запитав Нейт .

"Не хвилюйся, на зворотному шляху ми розберемося з ним, і як сказав Лео , здається, тут немає нікого, щоб охороняти це місце. Вони повинні бути досить впевнені у своїх камерах і сховку." – відповіла Сільвер .

Фекс виглядав трохи пригніченим після розмови з тим чоловіком. Зрештою, він міг зрозуміти, що означає не мати жодних спогадів і ніхто не пояснює, що відбувається. На щастя, він був достатньо важливим, щоб люди прийшли на допомогу. Щодо того чоловіка та всіх інших у цьому закладі, навіть якщо хтось їх шукає, наскільки ймовірно, що ці люди мають необхідну силу?

"Я знаю, що ти думаєш, але ми не можемо їм допомогти," – сказав Лео - "Принаймні, поки що. Подумай, що станеться, якщо ми це зробимо. Багато з цих підкласів, ймовірно, просто загинуть, якщо з’являться в поселенні вампірів. Після того, як ми з’ясуємо, що відбувається, і це не загрожуватиме нашому життю чи життю інших людей, тоді ми зможемо діяти."

Лео добре знав, до чого може призвести діяння, не знаючи всіх дрібниць. Він колись втратив усіх, кого любив, через це.

Після огляду кожної камери, вони натрапили на кілька підкласів, які здавалися трохи розсудливішими за тих, кого зустрічали раніше. З ними можна було спілкуватися, але вони були близькі до межі.

Як і перший, інші також втратили свої спогади. Однак один із них, здавалося, щось бачив, коли його запитали, чи знав він щось. Підкласи вказали на плаский предмет у центрі території, який виглядав як просто порожня земля.

"Гей, мені здається, той чоловік намагається нам щось сказати." - Нейт відмітив, перебігаючи до рівної поверхні, він подивився в центр, а потім рушив до країв.

"Гей, я правий. Бачите, як уламки землі розкидані по боках? Але з якоїсь причини в центрі їх немає взагалі, а це може означати лише одне."

Металевий брязкіт пролунав після того, як Нейт закінчив своє пояснення, оскільки Лео вдарив мечем об землю.

"Здається, у нас тут люк, і досить добре захований" – підсумував Лео .

Наступним кроком було спробувати знайти спосіб увійти. Цей об'єкт продовжував дивувати їх все більше і більше, і вони не хотіли покидати його, поки не розкриють усі можливі секрети.

Зрештою, вони знайшли на другому поверсі операційну. Вона була порожньою, як і все інше, і навіть всередині виглядало так, ніби її зробили з трохи іржавих металів.

"Це означає, що цей об'єкт тут вже давно?" – замислилася Сільвер - "Все це відбувалося прямо під нашими носами."

Залежно від матеріалу, іноді почуття Лео не дозволяли йому бачити крізь них, і це виявилося одним з таких випадків, що робило його таким же допитливим, як і його супутники, щодо того, що знаходиться внизу. Керування було досить простим, навіть Нейт міг ним скористатися, коли він потягнув важіль, і механізми за дверима почали рухатися.

Як вони з’ясували, підлога Арени була великими відкидними дверями. Від центру вона почала повільно роз’їжджатися на дві половини, і невелика кількість бульбашок падала вниз по центру, поки решта роз’їжджалася по боках.

"Виглядає, кремінь все ж таки не такий вже й марний." – прокоментувала Сільвер , і всі поглянули на Нейта , який бурмотів собі під ніс, що вони недооцінюють його.

Коли двері повністю відкрилися, вони побачили великі закручені сходи, що йшли навколо краю, і команда вирішила продовжувати рух вперед. Обходячи сходи, зазирнувши вниз, вони могли розгледіти лише низ.

Все це було зроблено з дивного металевого матеріалу. Це змушувало всю територію відчуватися холодною та блакитною. Перш ніж почати спускатися сходами, вони поглянули на Лео в очікуванні нових відповідей.

"Гадаю, ви всі будете здивовані так само, як і я, але територія там, внизу, майже ідентична копія того, що тут, вгорі." – пояснив Лео - "Проте між ними є суттєва відмінність. Усі ці об’єкти над землею – вампіри або підвиди вампірів."

Тут Лео відчув це.

"Майже все живе в цьому підземному комплексі – це Кровопивці."

Це збентежило їх, але вони отримали дозвіл від Лео рухатися вперед. Спускаючись спіральними сходами разом, вони могли переконатися в цьому на власні очі. Кровопивці здавалися голоднішими, ніж будь-коли, не відводячи від них погляду.

Продовжуючи спускатися, вони побачили те саме, що повторювалося знову і знову. На жаль, здавалося, всі вони збожеволіли. Навіть якщо хтось намагався поставити їм запитання, вони не могли на нього відповісти, так само як і ті, що вище.

Тут, унизу, не було з ким поговорити. Сільвер незабаром усвідомила, що кількість Вампірів за ґратами була набагато більшою, ніж повинно бути можливо. Вони вже пройшли близько двохсот камер, і здавалося, що попереду ще близько двохсот.

"Що вони планують робити з усіма ними?" - запитала Сільвер .

Але ніхто не знав відповіді, окрім тієї людини, яка привела їх сюди. Саме тоді Нейт також помітив щось дивне, що турбувало його, поки він ходив по всьому цьому місцю.

"Де всі жінки?" - вигукнув Нейт .

"Ти, підлітку, чи справді тобі потрібно думати про такі речі в такий час?!" - кинула розлючено Сільвер .

"Ні, я не про це думав. Я просто зазначив, що досі бачили лише чоловіків у цих клітках. Хіба тобі не здається це хоч трохи дивним, враховуючи їхню кількість? Я б зрозумів, якби їх було десяток або близько того, але тут сотні, і кожен з них - чоловік." - пояснив Нейт .

"Це справді так?" - здивувався Фекс , намагаючись згадати, що вони бачили досі. Він більше цікавився їхнім підкласом, ніж їхньою статтю.

"Звісно, повірте мені, я б щось відмітив або запам'ятав, якби поруч були дівчата." - Нейт відповів, почервонівши, коли всі троє кинули на нього дивні погляди.

Сільвер , яка мала досить добру пам'ять, почала згадувати. Вона не була впевнена, чи це щось важливе, але це здавалося трохи дивним. Не те, щоб лише чоловіки могли перетворитися на Кровопивцю, і те ж саме стосувалося підкласів.

"Відклавши той факт, що це здається дивним, чи ця інформація нам чимось допомагає?" - запитала Сільвер .

"Я ще не знаю, це просто нагадало мені про місце, де все було навпаки. Коли я відвідав другу сім'ю, щоб Сіа повернула собі спогади. Я був оточений дівчатами і дивувався, де чоловіки. Це була просто думка, але тепер я думаю, чи не вони привели їх сюди? Чи не перетворили їх на цих монстрів?"