Розділ 912 — Де десята родина?

Для тих, хто мешкав у поселенні вампірів, здавалося, не так давно всі обговорювали одне й те саме. Члени кожного роду збиралися на Площі, щоб стати свідками чергової страти. Різниця полягала в тому, що це була не просто страта, а страта одного з лідерів, чого молоді вампіри ніколи раніше не бачили.

"Ви бачили Королівську гвардію, вони зібралися навколо десятого замку."

"Так, я бачив, мабуть, вони переконуються, що страта пройде добре і нічого не трапиться, але чому страчують десятого лідера, чи підозрюють його у причетності до смерті Королівського лицаря?"

"Я можу лише припустити, що так і є, але це стосується не лише тих, хто з десятого замку, вони взагалі не дозволяють вампірам, які належать до десятого роду, відвідувати страту."

Розмови в поселенні вампірів були правдою. Королівська гвардія була розміщена навколо тих, хто жив у десятому замку, а тим, хто формально належав до десятого роду, було наказано не приходити. Цього разу не повинно було виникнути ускладнень, оскільки все було сплановано, щоб пройти гладко.

——

Під землею, під королівським замком, Квін та Алекс мовчки чекали. Вони вичерпали всі розмови, які були в них. Вони були разом кілька днів поспіль, і лише вдвох 24/7 вони багато дізналися один про одного.

Квін пояснив своє минуле, життя в школі та те, як з ним погано поводилися, і як він бачив, що з іншими поводяться так само або навіть гірше. Водночас, минуле Алекса виявилося трохи іншим, ніж він очікував.

До війни, вочевидь, родина Алекса була досить багатою, володіючи багатьма об'єктами нерухомості у великих містах, проте після війни більшість їхньої власності була зруйнована, а уряд нічого не зробив, щоб їх підтримати.

Вони прагнули відновити своє ім'я та багатство, але це виявилося важко після появи здібностей. Там сила була важливішою за все, а її у них не було.

’Мабуть, багато людей втратили різні речі через війну,’ – подумав Квін.

Причина, через яку Алекс спочатку зацікавився пропозицією Квіна, полягала в тому, що він хотів створити власну кузнечу імперію та повернути своєму роду колишню славу. Він знав, що працювати на когось іншого неможливо. Хоча все вийшло не зовсім так, як він планував, він був задоволений.

’Працюєш наполегливо заради сім'ї, еге ж?’ – подумав Квін, намагаючись згадати своїх батьків, але він знав про них дуже мало, недостатньо навіть для того, щоб сумувати за ними, а лише відчувати смуток від того, що в інших є сім'я, а в нього ні.

’Ти все ще так думаєш?’ – сказав Вінсент - ’Навіть твоя Система – постійне нагадування про те, що це неправда.’

Дивлячись на його Систему, Квін зрозумів, що намагався донести Вінсент .

’Ти такий банальний, друже, але ти правий! Можливо, коли ця війна закінчиться, я зможу почати думати про створення власної сім’ї.’

Квін подумав, що трохи дивно для його віку починати думати про сім’ю, але він усвідомив, що це через те життя, яке він прожив, будучи Вінсентом . Єдине, чим Вінсент відчував себе сповненим, – це спостерігати, як ростуть його діти, і завдяки дітям він був у мирі, покидаючи цей світ, думаючи, що принаймні передає щось далі, і саме тому Квін сьогодні тут.

Хоча Квін спочатку не знав, що вони двоє пов’язані.

’Сім’я, еге? Знаєш, щоб це зробити, тобі потрібен партнер, чи хоча б хтось є в тебе на думці?’ – запитав Вінсент.

Замислившись над цим питанням, щоки Квіна почали трохи червоніти, а температура тіла підвищуватися, коли він думав про можливості.

"Гей, ти як?" – запитав Алекс - "Просто стало трохи тихо, гадаю, так було вже деякий час."

Квін подумав на секунду, чи може Алекс бачити, як він виглядає, але це було неможливо, враховуючи, як їх обох було прикуто. Просто Алекс говорив через незручність у мовчазній кімнаті.

Тепер, коли двоє поділилися своїми історіями, все, що їм залишалося – сидіти й чекати. Вони нічого не знали про заплановану страту, а також про те, що відбувається над ними, але принаймні Квін був задоволений тим, що, здається, на десятий замок більше не нападають.

’Щойно вони відчинять ці двері, залежно від того, що станеться або що вони скажуть. Залежатиме і те, як я буду діяти.’

Квін не був на сто відсотків впевнений у своїй здатності перетворитися на Кровопивцю, водночас залишаючись здоровим глуздом. Якщо щось піде не так, поки він у пастці в кімнаті, він може напасти на Алекса , чого він не хотів робити, і він не був впевнений, чи матиме сили виламати двері, які їх утримують всередині.

Тому він вирішив, що перетвориться, щойно його виведуть за ці двері. Саме тоді він зробить те, що потрібно.

Однак існувала серйозна проблема з тим, щоб бути Кровопивцею. Його здоров’я було б неймовірно низьким, і він не міг би використовувати навички крові, включно з Банком Крові. По суті, один удар від одного з лідерів або когось могутнього, і він міг би загинути. Палиця з двома кінцями.

Тому, коли він побачив, хто прийшов за ним, він був дещо шокований. Почувся звук відчинення дверей, і минуло чимало часу. Він не очікував побачити лисого чоловіка, і не одного з тих, з ким йому було приємно проводити час.

Двері зачинилися за ним, і тепер у кімнаті були лише Брайс , Алекс та Квін .

"Готовий, хлопче, настав час тобі вирушити на страту", – сказав Брайс з посмішкою.

——

Платформа була готова, і вампіри мали дивне відчуття дежавю, дивлячись на платформу для страти. Не так давно Фекс , прямий нащадок, мав бути страченим. Тепер знову лідери ради зібралися і залишилися стояти на землі біля платформи для страти, дивлячись назовні.

Деякі лідерські посади ще не були заповнені, оскільки страта вважалася більш важливою Брайсом , а питання Квіна мали вирішити першими. Тому Вампіри-лицарі відповідних родин тимчасово стояли на їхньому місці.

Нарешті прибув Король, а за ним двоє Королівських лицарів, які вели в ланцюгах на ногах і руках, Алекса і Квіна . Для них було встановлено два короткі столи, з вигином, де вони могли б зручно покласти голови, а на самій платформі – чистий, свіжий меч, який ще не використовувався.

Катом, якого було обрано, був Мука . Він мав використати клинок, щоб одним плавним рухом змахнути обом головам.

Поки їх підводили на платформу, Алекс продовжував дивитися на Квіна . Він знав, що Квін тренувався під землею і дивувався, чому він ще не трансформувався.

’Хіба ти не збирався втекти, поки не дійшло до цього, чи це тому, що Король прийшов за нами?’ – подумав Алекс.

Коли Алекса посадили перед столом, багато хто на землі не міг не ахнути при його вигляді. Бо тепер він не ховав своїх крил, як зазвичай. Порвана сорочка, з дірками на спині, чітко демонструвала його два крила.

"Через це десятого лідера страчують, через те, що він утримував Криваву фею?"

"Тепер зрозуміло, чому вони пішли штурмувати замок!"

Вампіри невдовзі заповнювали прогалини в тому, що сталося, чи то була правда, чи ні, це було єдине, що вони могли припустити, і не допомогло те, що вже поширювалися чутки про саме це.

Коли Квіна вивели до його власного столу, вампіри почали озиратися, як і лідери.

Сінді, яка стояла посередині всіх лідерів, здавалася досить задоволеною. Вона завжди посміхалася, але ця посмішка була трохи більшою, ніж зазвичай.

’Здається, жодного з десятої родини тут немає.’ – подумала вона.

Однак вона помилялася, дуже помилялася. За кілька миль назад, на даху одного з звичайних будинків, Лоґан зайняв позицію. Він обрав найвищий звичайний будинок і з усіма, хто був відсутній, у зоні пулу для вампірів взагалі не було безпеки.

На даху будівлі він збудував дивний механізм, який майже нагадував снайперську гвинтівку. Він закріпив її та лежав на животі, дивлячись у приціл.

На що він дивився, то були два звичайні, на вигляд, вампіри. Один з кучерявим каштановим волоссям, а інший поруч з ним, трохи вищий, з чорним волоссям.

"Сподіваюся, ми зможемо це провернути Пітере… і Бордене." – сказав Лоґан.