Розділ 924 — З'їж це!

Жагу до крові можна було відчути в повітрі, і коли Пітер подивився на всіх вампірів, які їх оточували, очі кожного з них палали червоним, з голодних уст стікала слина. Деякі з них були вкриті ранами, оскільки кілька секунд тому вони боролися між собою. Було дивовижно, як їхні природні інстинкти вийшли назовні, щойно вони всі відчули однаковий запах – людську кров.

Зазвичай Лоґану вампіри здаються досить людяними, вони мають емоції, високий рівень інтелекту, але дивлячись на них зараз, вони виглядають просто як дикі звірі. Де їхні потяги взяли верх над кожною думкою в їхньому тілі.

Не лише ті, що з восьмої родини, поглядали на Лоґана , але й ті, що були навколо в цьому районі.

"Це людина? Що тут робить людина?"

"Цей запах, він такий солодкий!!" – закричав інший, проколюючи власними нігтями шкіру від збудження.

Багато з цих вампірів були з зони Пулу. Окрім тієї ж крові, яку вони отримували щодня від сімей, вони ніколи не відчували свіжої крові людини.

Лоґан притиснувся до стіни, об яку його вдарив Кровопивця, а Пітер тепер стояв перед ним. Його спина, яка зазвичай здавалася невеликою, ніколи не виглядала такою великою для нього в цей момент.

"Пітере , краще тобі залишатися в цьому положенні." - Лоґан спробував пояснити, але біль від внутрішнього удару був надзвичайно сильним. З кожним вдихом він відчував гострий біль. На відміну від інших, він не мав Ци для підтримки, і тепер шкодував, що не спробував трохи навчитися цьому - "Якщо ми притиснуті до стіни, то вони можуть нападати на нас лише спереду… і Пітере … якщо ти думаєш, що не зможеш вийти, то просто тікай." – сказав Лоґан і істерично почав випльовувати ще більше крові.

Більше крові розлилося на підлогу, і нарешті перший вампір не витримав. Це був вампір, який тримався за зламану руку і був покритий ранами. Здавалося, що він завалиться будь-якої секунди.

"Заткнись і перестань ускладнювати мені роботу!" - прокричав Пітер, завдаючи удару вампіру, що наближався, і з силою розбивши його об землю, щоб той більше не піднявся. Незабаром перед ним постав інший, і Пітер з усієї сили вдарив його ногою, відправивши вампіра в купу до інших.

Кривавий Удар іншого вампіра влучив йому в тіло, але шкоди це не завдало. Пітер продовжував використовувати свою неймовірну силу, демонструючи їм, що вони йому не рівня. Його швидкість, його міць були на зовсім іншому рівні, і хоча він не міг використовувати вампірські здібності, вони були марними порівняно з його здатністю до регенерації.

"Ну ж бо! Дрібні покидьки. Я рознесу вас усіх!" - невпинно кричав Пітер, нищачи кожного вампіра, якого бачив.

Десь глибоко всередині він сподівався, що вони здадуться, але, побачивши свою омріяну здобич прямо перед собою, вони не зупинялися, незважаючи на біль, який завдавав їм Пітер.

Один вампір, з розтрощеним тілом, повз по підлозі, і лише коли Пітер розчавив йому голову, той нарешті здався, або принаймні помер.

Незабаром вампіри навалилися на нього, але завдяки спеціальній зброї та кігтям, які він позичив у Пола, він зміг зішкребти їх з себе, розриваючи на частини. Коли кров фей потрапляла в їхні тіла, їхні рухи значно сповільнювалися.

Лоґан , який тепер притулився спиною до стіни, не міг повірити тому, що бачив. Пітер самотужки давав відсіч армії вампірів, його зброя та одяг були просякнуті кров’ю, і здавалося, що він навіть не збирається сповільнюватися.

Це було тому, ким був Пітер . Він був Віхтом, тим, хто ніколи не відчував втоми чи нестачі сил, але мав силу того, хто його створив.

Однак, зрештою, кільком вампірам вдалося прорватися до Пітера . Лоґан підняв руку і був готовий випустити енергетичну гармату в того, хто на нього нападав, але йому це не знадобилося.

Один із вампірів, якого було переможено на початку, зупинив іншого вампіра, ніби його використовували як живий щит, щоб захистити Лоґана . Незабаром інший став поруч з ним.

Лоґан зрозумів, що це і хто вони тепер, це менші Віхти, створені Пітером . Навіть під час бою Пітер збирався дотримуватися своєї обіцянки та захищати Лоґана за будь-яких обставин.

Побачивши це, навіть відчуваючи біль, Лоґан відчув, що повинен зробити свій внесок. Він витратив усі Криваві кристали, які йому дали раніше, але для боротьби зі звичайними вампірами вони особливо й не були потрібні.

Натомість він вставив Кристали королівського рівня, які були у нього з собою, і почав випускати енергетичні вибухи в вампірів, які проривалися повз Пітера або завдавали йому найбільше клопоту.

Невдовзі, проте, вампіри врешті-решт зупинилися, не тому, що Ремуса було вбито, а тому, що в цьому районі більше не залишилося вампірів, це сталося після Лоґана . Це було вражаюче видовище, адже перед Пітером і Лоґаном на підлозі лежали сотні мертвих вампірів.

Коли все нарешті закінчилося, Пітера побачили навколішки на підлозі, тримаючись за живіт.

"Пітере , що сталося?" – запитав Лоґан , але сам відчував біль від власних ран. Причина його занепокоєння полягала в тому, що Пітер не мав відчувати втому. У нього не було витривалості, як у інших.

"Я такий голодний!" – закричав Пітер і заволав, ніби хтось хапає його за живіт і намагається щось витягнути.

Звісно, Пітер був би голодний. Його тіло постійно загоювалося, поки він бився з усіма тими вампірами.

Поки Пітер лежав там на підлозі, Лоґан вперше бачив, щоб з ним щось відбувалося, чого він ніколи раніше не бачив. Рани на його тілі, які він отримав під кінець, не загоювалися і трохи розкривалися.

’Чи це тому, що він не споживав людське м’ясо.’

На його очах тіло Пітера почало розкладатися, м’язи рвалися прямо перед ним.

Вставши, Лоґан почав рухатися до нього, похитуючись, оскільки його ноги були слабкими, але використав павуків, щоб зміцнити ноги, створивши невеликий костюм на них.

"Пітере ..."

"ГЕЙ, ЗАБИРАЙСЯ!" - Пітер закричав - "Ти знаєш, як важко мені зараз не напасти на тебе!"

Здавалося, Пітер боровся з кожним поривом свого тіла з'їсти людське м'ясо, і, на відміну від останнього разу, Лоґан не мав нічого з собою, щоб дати Пітеру.

"Пітер, якщо ти нічого не з'їси, здається, твоє тіло повністю розкладеться, і ти перестанеш існувати." - Лоґан пояснив - "Я знаю, у тебе чудова Здібність регенерації, але потрібне джерело енергії для цього, а для тебе джерелом енергії є людське м'ясо. На щастя, воно у нас є прямо тут."

Вставивши один із Звірячих кристалів у верхню частину передпліччя, з долоні його руки було створено Енергетичне лезо, і, не вагаючись, Лоґан розрізав ним свою руку. Вона впала на підлогу, і швидко Лоґан використав кінець Енергетичного леза, щоб припікати рану на своєму тілі.

Він гаркнув, стримуючи пекучий біль, який відчував, оскільки рана обпалювалася, але йому потрібно було зупинити кровотечу, інакше він скоро помре.

"Бери!" - Лоґан вигукнув - "Бери і живи, Пітер!"

Пітер на мить подивився на руку, що лежала на підлозі.

’Що цей ідіот робить? Він не вампір і не Віхт. Якщо я з'їм його руку, вона зникне назавжди. Він ніколи її не поверне.’ - Однак біль від боротьби з тим, що було перед ним, тільки посилювався.

Врешті-решт, він заплющив очі та почав бити головою об підлогу. Проте, за кілька секунд він відчув, як щось схопило його за потилицю і підняло голову вгору.

"З'їж це Пітер!" - сказав Лоґан, засовуючи руку йому в рот.

Що сталося після цього, Пітер не пам'ятав і не мав жодного уявлення, але коли він прийшов до тями, то побачив, що Лоґан спирається на стіну, а його власні рани загоїлися.

Він підійшов до Лоґана і почув його дихання. Це полегшення для Пітера, і він був радий, що не з'їв жодної іншої частини Лоґана.

"Ти, мабуть, найбожевільніша людина в Сім'ї Проклятих," - сказав Пітер - "Я ніколи цього не забуду, Лоґане, я обіцяю. Всі постійно мене захищають, і тепер у мене багато боргів, які мені потрібно повернути." - подумав Пітер, дивлячись вдалечінь, відчуваючи щось.

Зв'язок у його тілі активувався, і навіть на такій відстані Пітер нарешті відчув Квіна. Він не міг відчути його під час бою, але здавалося, що щось сталося, що пробудило силу Квіна.

"Квіне, сподіваюся, ти даси цій суці все, що вона заслуговує!"