Розділ 977 — Лідер Карателів

Квін продовжував читати щоденники Артура, він починав захоплюватися тим, щоб дізнатися, звідки походять здібності. Артур написав це так детально, що Квін відчував, ніби він сам вивчає кожну деталь.

Згідно з щоденниками, були часи, коли в житті Артура наставав тихий період. Залежно від того, хто був королем на той час, і в міру того, як репутація Карателів зростала серед вампірів, злочинів скоювалося менше, і мета Ено починала працювати.

Ці мирні періоди могли тривати роками і завдяки особливій здатності Карателя, навіть якщо Артур був відсутній, вампіри боялися, що він може повернутися будь-якої миті.

Під час своїх пошуків він виявив, що декілька людей зі здібностями починають з’являтися. Артур міг би встановити з ними зв'язок, демонструючи власну здатність, іноді він використовував тінь, а іноді просто показував свою надлюдську силу або швидкість і видавав це за здатність.

Коли запитували, як хтось дізнався про здатність, відповідь часто була такою, що їх хтось навчив, але це було досить нечітко щодо того, хто саме, або чи це був член сім'ї. Люди, які знали б справжню відповідь, вже померли.

Однак, деякі люди мали знання про те, що передали їм предки. Говорили, що перед тим, як з’явилися сили, в їх голові з’явилося зображення гігантської кам’яної плити.

З поточного набору вампірів, жоден з них не був оригінальним носієм здібностей. Жоден з Оригіналів не був пробуджений, і на даний момент Ено пішов у Вічний сон, і він не хотів будити свого друга від сну лише для того, щоб задовольнити свою цікавість, яка перетворилася на хобі.

’Схоже, в цій книзі більше немає інформації про здібності.’ – сказав Квін, поклавши її та усвідомив, що він доходить до кінця всіх щоденників.

Прочитавши останній з них, він пояснював війну, що назрівала між Карателями та вампірами. Нарешті вирішивши забрати свій народ і покинути це місце. Журнали закінчилися там. Коли замок було покинуто і більше ніколи не оновлювався.

’Цікаво, чи продовжував він писати журнали на іншій планеті у своїй вежі. Можливо, були місця, які ми з Фексом пропустили, було б цікаво дізнатися, чи дізнався він про здібності, або знайшов кам’яну табличку, яку шукав.’ – подумав Квін.

’Ти маєш рацію, здавалося, це його дуже зацікавило. Після певної кількості років саме життя стає важким завданням для деяких, і я уявляю, що для Артура було ще гірше. Пошук походження здібностей міг бути єдиним, що тримало його на плаву.’

Здавалося, в кімнаті більше нічого не залишилося, тому піднявшись з підлоги, Квін був готовий рушати. Він не знав, скільки часу читав книги, але Казз більше не було в кімнаті. Вийшовши, він побачив, що Казз поклала голову на стіл, нахиливши її набік.

’Вона спить? Вампір спить під час чергування, вона? Мабуть, я був там дуже довго, щоб таке сталося?’ – подумав він.

Повільно підійшовши до неї, Квін міг бачити її ніжне обличчя, її волосся, зібране у два пучки, що робило її вигляд трохи дитячим.

Коли Казз вперше приєдналася, вона поводилася трохи як дитина, але незабаром Квін зрозумів, що це все лише гра, щоб ослабити його пильність. Вона була досить розумною дівчиною, хоча й трохи загубленою.

’Хто може її винити, маючи такого батька, як Брайс ?’ – подумав Квін .

Усі вампіри були надзвичайно красивими порівняно з людьми, ніби на їхній шкірі не було жодного недоліку. Не було потреби наносити макіяж, хіба що вони хотіли, щоб їхня бліда шкіра здавалася темнішою.

Дивлячись на обличчя Казз , він подумав те саме.

’Я думаю, їй було б краще з розпущеним волоссям,’ – подумав Квін , наближаючись, але скрип підлоги змусив її підскочити.

"Що ти робиш!?" – сказала вона, вже випустивши кігті - "Ти намагаєшся вбити мене уві сні?!"

"Я просто обережно ходив, щоб не розбудити тебе," – сказав Квін , вказуючи на куточок її рота.

Тоді Казз відчула щось на підборідді, трохи вологе, і зрозуміла, що трохи слинила під час сну.

"Ходімо звідси!" – сказала Казз , вибігаючи з кімнати.

’Хіба її робота не стежити за мною?’ – подумав Квін , але мусив визнати, що все це було досить мило.

’Ти ж знаєш, вона жінка, яка набагато старша за тебе, Квін ,’ – засміявся Вінсент - ’Спочатку Гелен , а тепер Казз , я не знав, що тобі подобаються жінки старше.’

’Хіба це не означає, що ти також зустрічався з жінкою, яка була набагато, набагато молодша за тебе?’ - Квін різко відповів.

’Обережно, ти говориш про твою пра-пра-пра… стільки прабабусь.’

Почувши це, вся ситуація стала незручною, і Квін продовжив пошуки, помітивши, що Казз чекала на нього за дверима.

Пошук з кімнати в кімнату на кожному поверсі почався знову, і справді здавалося, що все було винесено. Але дивним було те, що деякі речі, здавалося, пересунули нещодавно.

’Чи є спосіб для Артура повернутися в це місце, якщо він забажає?’ - запитав Квін.

’Як я вже казав, я дійсно мало знаю про Карателів, але, можливо, існують навички, про які Система не знає, і речі, які Артур створив сам.’

Почувши це, Квін тепер був трохи насторожі. З огляду на те, що пил був переміщений у певних місцях, а інші речі – в інших, здавалося, що хтось був тут зовсім недавно.

Якщо Артур повернувся, чи був Квін готовий до бою з ним? Думаючи про це, його тіло почало трохи нити від жахливих побоїв і стану, в якому його залишили минулого разу.

Казз також здавалася трохи неспокійною, і Квін запитував себе, чи вона говорить через Джилл, передаючи все це Брайсу.

Нічого цікавого не було знайдено, навіть у тронному залі, який нагадував будь-який інший тронний зал. Однак, ще одна кімната була замкнена за особливим кодовим замком. Судячи з розміру ззовні, вона була такою ж великою, як і тронний зал.

"Що сталося, там щось всередині?" – запитала Казз .

"Ні, я просто вважаю трохи дивним, що ця кімната замкнена," – сказав Квін , скориставшись Тіньовою подорожжю та перенісши їх всередину.

Вийшовши з тіні. Перше, що впало йому в око, був ще один трон. У кожному замку він був як і раніше, але цей був іншим. Червоний килим на підлозі вів від дверей вгору по невеликих сходах і, нарешті, досягав великого крісла, яскраво-червоного крісла, колір якого був досить чітким.

Побачивши крісло, серцебиття Казз почастішало і забилося трохи голосніше. Якась думка промайнула в її голові, але вона не була впевнена, що це за крісло.

Квін , використовуючи свою Навичку Огляду на кріслі, також був справді шокований.

"Трон, повністю зроблений з Кривавого кристалу… Скільки вампірів було вбито, щоб зробити цю річ?"

Це був не просто стілець, виготовлений з використанням Кривавого кристалу, як, наприклад, зброя з крові, здавалося, що тисячі Кривавих кристалів були злиті разом, щоб створити таке крісло.

"Ця людина хвора!" – не могла не сказати Казз - "Як хтось може щодня з задоволенням сидіти на кріслі, яке нагадує йому про те, що він зробив, чи він пишається?"

Ні, Квін знав, що це не так, з огляду на журнали, які він читав. Казз мала рацію в одному – це було нагадування. Нагадування собі про те, якою жорстокою є його робота. У своїх записах він часом відчував себе лиходієм, і вампіри іноді дивилися на нього саме так, і він мусив дотримуватися цієї ролі, навіть переконуючи себе в цьому.

Щось тягнуло Квіна до крісла, він почав йти до нього, і його захопило червоне сяйво. Він не знав, що саме в цьому кріслі притягувало його. А коли він досяг вершини невеликої платформи, він подивився на Казз , яка дивно подивилася у відповідь.

Спочатку Квін провів пальцями по підлокітнику, він відчував енергію, але вона була замкнена всередині кристала, і нарешті він вирішив сісти в крісло.

[Замок бажає нового лідера]

[Чи бажаєте ви прийняти титул "Лідер Карателів?"]