Розділ 984 — Зростання Далкі

Отримавши дозвіл від Квіна на подорож до світу вампірів, Логан не гаяв часу на підготовку. Насправді, у нього вже було все необхідне запаковано в спеціальний робототехнічний рюкзак. Він буде ’нести’ його на спині за підтримки своїх маленьких павуків, що робить його майже невагомим.

Складалося враження, що він завжди знав, що Квін скаже так, але він не повинен вирушати в подорож сам. У кімнаті, віддаленій від інших, для входу в яку потрібна була спеціальна шпилька, знаходився новий тип телепорту, який перенесе вас у світ вампірів.

Якщо хтось випадково натрапить і відкриє його, це може створити йому чимало проблем, опинившись у дивному місці. Не те, щоб вони взагалі могли пройти через телепорт. Цей новий телепорт був заснований на телепортах вампірів. З боку Логана потрібно було ввести код, який потім активує телепорт, і те ж саме з боку Пола .

Потрібно було встановити зв'язок, перш ніж Лоґан зміг з’явитися. Однак цього разу, на відміну від того, коли Квін пішов, вони не повідомили короля і не попросили довзолу. Квін відчував, що йому потрібно було минулого разу через те, що він входив до чотирнадцятого замку, що було великою справою.

Однак Лоґан збирався в місце, щодо якого він навіть не був впевнений, чи вони про нього знають або чи піклуються. Також не було так, що те, що він планував зробити, мало б до них якесь відношення.

Поруч з ним стояли двоє, які мали супроводжувати його в цій короткій подорожі,

"Сподіваюся, ти зможеш зробити ще трохи тієї зеленої сироватки для мене," - сказав Борден , застрибуючи на праву руку Лоґана .

"Я можу спробувати, але я б на це не розраховував," - відповів Лоґан . Знаючи, що в великих пробірках залишилося ледь достатньо енергії.

Що стосується іншої, вона здавалася трохи нервовою через те, що приєдналася до них.

"Я розумію, чому ти взяв з собою Бордена , але чому ти обрав мене, а не когось іншого?" - запитала Лінда .

Лоґан оглянув Лінду згори донизу, ніби пояснювати їй було болісно, але зітхнувши, все ж таки зробив це.

"Чи ми з тобою коли-небудь розмовляли раніше?" - запитав Лоґан .

"Кілька разів від випадку до випадку, але я не думаю, що ми коли-небудь мали повноцінну розмову," - відповіла Лінда , намагаючись зрозуміти, до чого він веде.

"І саме тому я тебе і привів. Ми з тобою ще не розмовляли, тож нам нема про що говорити. А це означає, що я зможу приступити до своєї задачі зі спокійною душею." – сказав Лоґан .

Лінда не знала, чому, але відчула легкий укол від цього коментаря, проте Лоґан був просто відвертим і чесним, судячи з того, що вона чула від інших. Говорить те, що думає, іноді краще мати таку людину, ніж ту, про чиї думки ти не маєш уявлення, як Казз .

Подумавши про світ вампірів, Лінда згадала про неї. Вона все ще тримала образу за те, що та зробила.

З підготовкою закінчено та мінімальною світською бесідою, всі троє пройшли через телепортер, опинившись у десятому замку. На відміну від минулого разу, Пола не було там, щоб привітати їх, але Ешлі стояв в тронному залі.

Він був там лише для того, щоб переконатися, що вони прибули в безпеці, а також вимкнути телепортер, щоб він не був пов’язаний з Проклятим кораблем, поки їх не буде.

Не було сказано жодного слова, і Лоґан просто продовжив йти повз Ешлі , ніби робив це щодня.

'Ну, не можу заперечувати, що хлопець ефективний,' – подумала Лінда , адже їй досить подобався його стиль.

Кілька бризок спеціального аромату було нанесено на Бордена та Лоґана . Тепер вони не хвилювалися, проходячи через поселення вампірів. Порівняно з тим, що було раніше, темні вулиці були заповнені торговими рядами, вампіри розмовляли та їли нерегулярні страви у своїх ресторанах.

Це здавалося старим містом у людському світі, і Лінда знайшла його відносно мирним.

"Якби ми побачили та відчули це, коли вперше прийшли, то, можливо, наша думка була б трохи іншою." – сказала вона.

Найбільше вражало те, як швидко вони змогли відновитися. Незабаром, однак, покинувши поселення, вони пройшли через ліс, а звідти настав час вирушити до гори, де було знайдено лабораторію.

Під час прогулянки лісом стався один інцидент. Це сталося, коли істота, схожа на змію, звисла з одного з дерев. Вона налетіла на них.

Лінда була готова заступитися, але коли змія досягла певної відстані, з верхньої частини спини Лоґана висунувся механізм, схожий на кігті, і утримав її на місці, потім навколо руки Лоґана сформувався бластер, і він кілька разів вистрілив, зрештою вбивши змію на місці.

’Хоча хлопець не такий, як ми, здається, він досить сильний з усіма своїми маленькими гаджетами. Гадаю, він не просто винахідник.’ – подумала Лінда .

Хоча вони двоє майже й не розмовляли, фактично, взагалі не розмовляли під час прогулянки, навіть Борден просто спав, притулившись до плеча Лоґана. Вона досить насолоджувалася тим, що дізнавалася все більше й більше про Лоґана.

Нарешті, після входу в серію печер, вони дісталися до лабораторії, яку шукав Лоґан. Він був тут кілька разів, і кожного разу, коли він її відвідував, вона здавалася йому менш чужою. Можливо, це було через планування лабораторії, розташування певного обладнання. Все це було йому до вподоби.

’Схоже, у мене схожий смак з моїми батьками,’ – подумав Лоґан і невдовзі взявся до роботи.

Лінда та Борден були розміщені в центральній кімнаті. Вони терпляче чекали там. Спочатку вони разом досліджували місце, за винятком однієї кімнати, в яку Лоґан наказав їм не заходити, але згодом зрозуміли, що не знаючи, що до чого, це стає досить нудним після деякого часу.

Тож вони залишилися в головній термінальній кімнаті, спостерігаючи, як Лоґан береться до роботи. Рюкзак, який був у нього на спині, перетворився на робочий стіл. Технічні роботизовані руки, які зупинили звіра раніше, чотири з них використовувалися як ноги, піднімаючи його, як стіл. Потім сумка розкрилася і змогла забезпечити Лоґана кожним інструментом, який йому був потрібен.

Він ходив туди-сюди між кімнатами і зрештою попросив Бордена про послугу. Використовуючи маленький шприц, він взяв трохи крові Бордена.

"Тобі знову потрібно, щоб я це повторив?" – запитав Борден .

На столі стояла Фляга та червоного кольору шприц, а потім, використовуючи невелику кількість крові, яку він взяв у Бордена , він повільно краплями додавав її в червону рідину. Незабаром зелена рідина почала переважати, утворивши темно-зелений колір, коли вони обидві змішалися.

Збоку лежав інший більший шприц нормального розміру, і Лоґан використав його, щоб набрати трохи рідини з Фляги.

"Ні, це для мене," – відповів Лоґан . Його права робо-рука від’єдналася і впала на підлогу. Він ввів шприц безпосередньо в місце, де був пень його руки.

"Лоґан , що ти робиш!?" – сказав Борден , стурбовано, тепер розуміючи, що він міг робити весь цей час.

Лоґан впав на підлогу, ніби від болю. Планом було створити клон його руки, як вони вже зробили з Ворденом та Борденом , але чому Борден не зрозумів цього раніше.

Клон, який було створено, був Далкі, а не іншою людиною, що означало, що Лоґан не міг створювати людські частини з речей у кімнаті.

Біль наростав, і по обличчю Лоґана стікали краплі поту, але незабаром біль мине, і коли він підніметься, він відчує щось важке з правого боку.

"Я більше не буду нікчемним," – сказав Лоґан .

Стоячи там, рука Лоґана повністю відросла, але вона вже не була такою, як раніше. По всій довжині її вкривали тверді луски, а кінчики пальців були сформовані у вигляді кігтя. Лоґан успішно створив собі руку Далкі.