Розділ 989 — Його страх

Перед тим, як покинути проклятий корабель, Квін зробив як завжди, отримавши оновлення статусу від Сема про те, що відбувається з Фракцією Проклятих. Адже він вже був на кораблі, щоб поговорити з ними особисто, а не через засоби зв'язку.

Здавалося також, що чимало членів основної команди були зайняті іншими справами, тому було добре знати, як у них справи.

У командному центрі Сем був трохи відсторонений. Він дивився на файли на голографічному дисплеї, але водночас ніби нічого не робив. Навіть коли Квін зайшов, його обличчя було б видно крізь файли, оскільки вони були злегка прозорими, але Сем продовжував дивитися на екран порожнім поглядом.

"Все гаразд, Сем ?" - запитав Квін , повільно наближаючись до нього. Він кілька разів бачив його таким, але тепер Квін почав задумуватися, що могло статися, що довело його до такого стану.

"О, Квіне , так, все добре... здається, принаймні." - відповів Сем , ковтаючи слину. Він був у повному нервовому зриві, і по його обличчю стікали краплі поту - "Просто, я думаю, це занадто важко пояснити. Чому б тобі не піти до Лоґана ? Здається, він повернувся зі своєї маленької подорожі. Тільки не нападай на нього."

Тепер Квін був справді заінтригований, адже Сем просто не говорив нісенітниць. У такому стані він все одно не зміг би отримати від нього чітку відповідь.

’Не нападай на нього. Чому я взагалі мав би нападати на Лоґана ?’ – подумав Квін , йдучи вперед до дослідницької лабораторії. Коли він зайшов, то побачив Лоґана зайнятим роботою, як зазвичай, і водночас його роборука покривала більшу частину правої руки, хоча вона здавалася трохи більшою, ніж зазвичай.

’Хіба він не хотів це полагодити?’ – подумав Квін .

"Здається, ти стаєш все швидшим з кожною зустріччю," – сказав Лоґан - "Ця рука трохи важка в управлінні."

"Щодо цього." – сказав Квін - "Чому ти зробив більшу руку? Хіба ти не збирався її замінити?"

Через кілька секунд з роборуки почала виходити невеличка пара. Вона розкололася навпіл і впала на підлогу, відкриваючи те, що було під нею. Темну чорну руку, вкриту лускою. Його пальці були більші за людські, з нігтями, які діяли та виглядали як драконячі кігті, хоча їх, здавалося, зрізали для зручнішого використання.

"Лоґане , що, в біса, ти наробив!? Ти сказав, що все контролюєш, і все буде добре. Ти тепер Далкі!? Навіщо ти це зробив із собою?!" – Квін зовсім не розумів. Напевно, Лоґану було б краще з роборукою, і якщо він міг відтворити руку Далкі, чому він не міг відтворити людську руку.

"Квін , я все тримаю під контролем. Я зробив це з собою навмисно, якщо ти питаєш, чому. Всі вже багато чим пожертвували. Скількох людей ти перетворив через їхнє прагнення до сили? Хіба це не те саме? Таким чином, я нарешті зможу бути корисним. Я також не втратив свої здібності. Вони зробили свою жертву, і я зробив свою."

В певному сенсі, Квін розумів, що відчуває Лоґан , але він просто не усвідомлював, що Лоґан відчуває саме це. Він ніколи не думав, що Лоґан прагне сили, і завжди вважав його великою підтримкою для групи Проклятих, не помічаючи, наскільки Лоґан відчував себе відчуженим від них.

"Крім того, я цілком людина. Я вжив заходів, які не дозволяють крові Далкі поширюватися моїм тілом. Також, здається, вона менш заразлива, ніж твоя вампірська кров, яка швидко змінює тіло." – пояснив Лоґан .

Дивлячись на його руку, Квін побачив, що приблизно посередині перед ліктем був невеликий металевий бандаж, який майже став частиною руки Лоґана . Нижче нього рука була вся від Далкі, а вище – решта тіла Лоґана .

"Я довго про це думав, але, можливо, якби мої батьки не покладалися лише на свій розум, вони були б живі сьогодні. Мені потрібно щось, щоб хоча б захистити себе."

Квін не міг з цим не погодитися. Хоча він хотів захистити всіх, були б випадки, коли він не зміг би цього зробити.

"Тож, як рука?" - Квін запитав з цікавості.

"Чому питаєш, невже не бачиш сам?" - Лоґан відповів з посмішкою, і наступної секунди Квін побачив, як кулак летить на нього. Його реакція була швидкою, і він заблокував удар, утримуючи кулак на місці, але рука Квіна тремтіла від самої сили.

’Вона сильна. Давно я не відчував силу Далкі безпосередньо, але наскільки сильною є кров Далкі, що тече в Логані, і чи має він такий самий ефект, як інші Далкі? ’ – думав Квін.

"Я знаю, які питання ти хочеш поставити, але я ще сам не все з’ясував. Мені потрібно спочатку звикнути до руки, а потім я зможу дати тобі відповіді."

Відпустивши удар, Квін ще раз подивився на руку.

"Ти справжній божевільний." - сказав Квін.

"Я вважаю, що не такий божевільний, як певний вампірський хлопчик," - відповів Лоґан і повернувся до роботи.

———

Тим часом, знову на Землі, всередині класу зброї звірів, студенти Квіна щойно зайшли і були трохи пригнічені. Енергія була низькою. Звичайно, вони були б такими, оскільки їхній вчитель замінник Аден постійно розповідав їм щодня, якими вони були жахливими. Якими слабкими є їхні здібності, і вони навіть не вміють битися.

Вони бачили клас звірів як свою єдину можливість все ще бути корисними для зовнішнього світу, але тепер їм говорили, що вони жахливі і в цьому.

Аден відповідав за два класи звірів і за класи групи Землян, тому сьогодні він вирішив привести п’ятьох студентів зі свого основного класу.

"Причина, по якій я привів цих хлопців сьогодні, полягає в тому, щоб показати вам, наскільки ви відстаєте від них. Вам потрібно працювати старанніше, пам'ятайте, ви скоро будете боротися за бали для вашої групи. В свою чергу, ці бали будуть використані для покращення умов вашого гуртожитку, а тим, хто внесе найбільше балів для своїх груп, будуть подаровані високорівневі Звірячі кристали."

Щойно він закінчив свою промову, здавалося, Аден отримав дзвінок.

"Що сталося!?" - вигукнув він у слухавку.

Він швидко підійшов до п’ятьох студентів, яких привів з собою.

"Гаразд, мені потрібно піти ненадовго, але я залишаю вас під наглядом Джен і решти. Покажіть їм, на що ви здатні." - сказав Аден , швидко покидаючи кімнату.

Діти залишилися на своїх місцях, чекаючи, що зроблять діти попереду. Там було троє хлопців і дві дівчини. Джен виглядав найбільш впевнено з усіх, у нього були густі, але прямі брови, а волосся було акуратним, трохи виступаючим збоку.

У нього були сильні плечі, і він завжди носив свій звіриний меч з лівого боку. Що стосується інших, то одним із хлопців, які були з ними, був Ерлен , який більше не був самим собою. Його очі виглядали мертвими, і навіть не здавалося, що йому не байдуже, що він там.

"Гаразд, всі, ви почули, що сказав вчитель, але давайте будемо чесними, чого ми насправді можемо вас навчити за такий короткий час?" – Джен сказав, піднявши плечі. – "Давайте подивимось правді в очі, якщо ви вирішите битися, то отримаєте лише побиття, а останнє, чого ми хочемо, – це щоб нас назвали хуліганами. Тож у мене є ідея. На цьому заході буде три групи: група Землян, група Ґрейлаш і ваша. Отже, я прошу вас просто програти нам переконливо в день змагань. Ми не будемо вам завдавати шкоди, коли в цьому немає потреби, і ви можете дозволити цьому бути просто змаганням між групами Землян та Ґрейлаш. Що скажете?" – запитав він.

Коли говорив, Джен не висловлював ці слова з зарозумілістю. Натомість він говорив так, ніби щиро переймався студентами та робив їм послугу, пропонуючи цю угоду. Через це багато студентів почали вважати це гарною ідеєю.

Вони не знали сили чи навичок інших студентів, які відвідували заняття з володіння звіриною зброєю, але через те, як багато Аден скаржився на їхні навички, вони вважали це безнадійною справою.

"Ти справді такий сильний?" – пролунав голос з-поміж студентів - "Ти навіть не знаєш, чи ми слабші за тебе. Ти просто подивився на нас і зробив висновок. До того ж, хіба це не військове навчання для боротьби проти Далкі? Ти думаєш, ми можемо просто сказати їм: "Все гаразд, ми дозволимо вам перемогти"? Ні, ми не можемо, ми боремося, щоб ставати кращими." – сказав Шіро .

Посмішка на обличчі Джена не зникла.

"Я просто хотів вам допомогти." – сказав він - "Вам не потрібно погоджуватися на нашу пропозицію. І щодо того, що ти сказав раніше. Тоді давайте подивимося, чому б нам не влаштувати дуель, якщо ти справді вважаєш, що ми на одному рівні. Можливо, ти маєш рацію, і я просто був занадто обережним."

Коли Джен сказав ці слова, Ерлен вийшов вперед і схопив Джена за рукав.

"Не роби цього, залиш того хлопця в спокої, Джен , повір мені, це того не варте. Ти не знаєш, що станеться, якщо ти зв'яжешся з цими дітьми."

Вирвавши руку з рук Ерлена , він прошепотів йому на вухо.

"Ти змінився, Ерлен . Я знаю, що ти був кимось важливим в елементальному класі, і я не знаю, чому ти вирішив перейти в клас зброї звіра, але ми з тобою не однакові. Я не покладаюся на силу своєї родини." – сказав Джен , відходячи і підходячи до Шіро .

Ерлен знову почав тремтіти, не через те, що він думав, що зробить Джен , а через те, чого він боявся від Гарді .

"Гей, ви дівчата, ви бачили, що я не брав участі в цьому, тож переконайтеся, що це запам'ятаєте." – сказав Ерлен .