Розділ 114 — Розділ 114

— Я б не хотів, щоб панна Ансі припустилася такої помилки.

— ...Первосвященнику Евансе.

— Зрештою, герцогський дім Клаудіусів та віконський дім Ансі — це гаманці абсолютно різної ваги, хіба ні?

Почавши розмову здалеку, первосвященник Еванс подивився на мене сповненим жалю поглядом.

— Я застерігаю вас лише тому, що щиро хвилююся, аби панна Ансі потім не залишилася з розбитим серцем.

Його тон звучав настільки щиро, наче він і справді дбав про моє благополуччя. Через це мені на душі стало ще більш дивно.

— Тож, сподіваюся, ви не сприймете мої слова як щось погане.

Невже зрештою мені так і не вдасться змінити сюжет оригінального роману?

Щиро кажучи, я...

Я вже почала думати, що ми з герцогом, можливо, маємо взаємну симпатію. Проте зараз усе виглядало інакше.

...Здавалося, наче сам цей світ робить усе, аби підштовхнути Серафіну та герцога в обійми одне одного.

Я мимоволі крадькома зиркнула в їхній бік. Пара, що граційно кружляла в танці, виглядала настільки бездоганно, ніби зійшла з живописного полотна.

Від цього видовища моє серце важко стиснулося.

Аж раптом.

— О, прошу вибачення на мить, — пролунав голос із тінню посмішки, просячи про розуміння.

І в наступну мить:

— Ой!

Первосвященник Еванс зненацька різко притягнув мене до себе.

Опинившись у його майже обіймах, я розгубилася й поспіхом спробувала відсахнутися й збільшити дистанцію.

Проте первосвященник Еванс міцно утримував мене за талію, притискаючи до свого тіла ще дужче.

Наче ми й справді були парою закоханих.

«Ні, ну це вже занадто, хіба ні?»

Хоча подібні елементи близькості й були невіддільною частиною цього танцю, ці обійми виявилися надто відвертими та настирливими.

На вустах первосвященника Еванса заграла помітна посмішка. Наче він уже святкував цілковиту перемогу.

«На кого це він так дивиться?»

Здивована такою поведінкою, я злегка повернула голову.

— ...

Мої очі зустрілися з поглядом герцога, який із кам'яним виразом обличчя нещадно свердлив нас очима.

Його губи були щільно стиснуті.

А холодні сині очі нагадували вкритий кригою океан.

Уся його постать буквально дихала ледь стримуваною люттю.

«А?»

Мої очі від подиву розширилися. Адже герцог... Він навіть кінчиками пальців не торкався Серафіни.

***

«Що тут взагалі коїться?»

Серафіна дивилася на Дітріха з таким приголомшеним виглядом, наче її вдарили обухом по голові.

Дітріх завмер на місці, мов укопаний.

Його палаючі сині очі запекло й невідривно дивилися на первосвященника Еванса, який тримав Ларієт у своїх обіймах.

Музика тим часом досягла свого найвищого, бурхливого апогею. І посеред цього залу, де всі кружляли, лише вони двоє стояли нерухомо, наче застиглі статуї.

— П-пане герцогу... — обережно покликала Серафіна, намагаючись бодай якось повернути його до танцю.

І в цю саму мить:

Туп.

Не зронивши ні слова вибачення чи пояснення, Дітріх просто розвернувся й рушив геть, пройшовши повз Серафіну.

***

Герцог стрімкими кроками підійшов до нас і буквально силою відірвав руку первосвященника Еванса від мого плеча. А тоді:

— Моїй партнерці некомфортно, первосвященнику Евансе, — різко відрізав герцог. — Наскільки мені відомо з моїх скромних знань, богиня закликала виявляти турботу й не завдати ближньому незручностей.

На обличчі герцога з'явилася хижа, люта посмішка:

— Схоже, вам не завадить виділити час, аби освіжити в пам'яті заповіді богині.

Обличчя первосвященника Еванса миттєво перекосилося від гніву, і саме в цей момент музичний супровід нарешті завершився.

Навколо запала мертва тиша.

Примітка: вони з сестрою два чоботи пара, обоє надзвичайно ревниві і знаєте що? В романах мені таке навіть подобається, проте нумо визнаємо, в реальності це в 99 зі 100 цілковита гидота.

До речі, ви вже здогадуєтесь, що скоро відбудеться зміна обкладинки?)

***

Після цього інциденту я сиділа як на голках, побоюючись, що між ними спалахне справжня бійка, проте, на щастя, все обійшлося без серйозних наслідків. Воно й не дивно, адже навколо було повно вельможних гостей, а головне — тут була присутня сама Її Величність Імператриця.

— Що тут відбулося? — Її Величність Імператриця особисто втрутилася, аби загладити конфлікт.

Герцог та первосвященник Еванс змушені були неохоче відступити один від одного. Проте настрій герцога після цього впав нижче нуля.

«Ого, у брата справді жахливо поганий настрій», — принцеса лише несхвально похитала головою, дивлячись на брата.

— Прошу всіх зайняти свої місця.

Саме в цей час Серафіна, як організаторка вечора, піднялася на сцену для продовження програми. Щиро кажучи, після нещодавнього скандалу їй мало б бути непереливки, проте її вміння бездоганно тримати обличчя перед публікою викликало навіть своєрідне захоплення.

Поки гості розсідалися, я також зайняла своє місце у вказаній ложі для почесних гостей. До слова, крісла праворуч і ліворуч від мене відразу ж зайняли герцог та принцеса.

— Я сидітиму виключно біля Ларі, — категорично заявила принцеса, наполягаючи на своєму.

З іншого боку, залишати місце порожнім біля свого офіційного партнера, герцога, також було б не за правилами етикету.

До речі, поруч із принцесою сиділа сама Її Величність Імператриця...

«Боже мій, ну й розкішна ж у нас компанія».

Відчуваючи неабияке хвилювання, я випрямила спину й сіла якомога рівніше.

— Завдяки щедрій підтримці первосвященника Еванса ми маємо можливість провести сьогодні обрання «Найяскравішої зорі листопада», — Серафіна ніжно всміхнулася, наче чиста лілія. — Навколо нас усе ще залишається багато знедолених людей. Я щиро сподіваюся, що завдяки цьому заходу нам вдасться зібрати значні пожертви, аби вони змогли провести цю зиму в теплі.

Серафіна чемно вклонилася поважній публіці й дзвінким голосом оголосила:

— Тож ми починаємо.

Плеск-плеск-плеск.

Залу підірвали аплодисменти. На сцену один за одним почали виносити різноманітні лоти.

— Наступний лот — шовкова хустка, яку надала панна Баретто.

— Наступний лот — річ, яку надав граф Ковель...

— Наступний лот...

Сума благодійних коштів невпинно зростала. Панни, чиї наречені викуповували їхні лоти за шалені гроші, обдаровували своїх обранців ніжними поглядами.

А аристократи, які виставляли свої речі, гордо випрямляли плечі. Служителі храму, споглядаючи за тим, як повниться скриня для пожертв, розпливалися в задоволених посмішках.

Аж ось на сцені з'явилася вишукана сумка. Вона була в такому ідеальному стані, що шкіра буквально виблискувала на світлі.

— Цей лот виставила я особисто, — ніяково додала Серафіна. — Це сумка з колекції 1827 від бренду «Вюскен», яка мені надзвичайно дорога.

О, ще б пак мені не знати.

Цю сумку Серафіні подарував Грегорі на її вісімнадцятиріччя.

— Серо, це все для тебе. Мені довелося добряче попітніти, щоб її дістати, — хвальковито заявив тоді Грегорі.

І Серафіна, яка на той час навіть оком не повела на більшість подарунків, тоді:

— Грегу, ти просто найкращий! — від нестримної радості кинулася йому на шию, навіть пустивши сльозу.

«Повірити не можу, що вона виставила на аукціон річ, яку так берегла».

Було очевидно, що вона зі шкіри пнеться, аби здобути якнайвищу репутацію на цьому вечорі. Серафіна із безневинним виразом обличчя продовжила:

— Я щиро сподіваюся, що ця річ допоможе бодай трішки полегшити життя тим, хто цього потребує.

Щойно вона договорила, як у залі піднялася табличка. Це був первосвященник Еванс.

— 20 000 дерків.

Це була рекордна сума серед усіх сьогоднішніх лотів. Навіть зважаючи на раритетність цієї колекції, ціна була просто фантастичною. Як доказ цього, присутні в залі гості шоковано округлили очі.

— 20 000 дерків?

— Яка б не була цінна ця колекція, це неймовірно велика сума.

— Ми ж робимо це заради допомоги знедоленим, хіба ні? — добродушно відказав первосвященник Еванс на здивовані репліки навколо. — Я лише радий, що можу в такий спосіб додати цьому заходу жвавості.

— Боже мій...

Тим часом Серафіна вражено прикрила рот долонями, вдаючи глибоке зворушення, проте на її обличчі все одно проступали гордощі, які вона була не в змозі приховати. Вже зараз можна було легко уявити, як високо вона задере носа у світському товаристві, вихваляючись цим випадком.

Після цього ще кілька панн та панів спробували зробити свої ставки, проте остаточним і беззаперечним переможцем торгів став первосвященник Еванс.

Примітка: анонс наступного розділу: невже Дітріх нарешті буде відкрито залицятися?!