Розділ 138 — Розділ 138

Сонячного й погожого дня під яскравим промінням відчинив свої двері великий виставковий центр від імені Клаудіусів.

«Діти Клаудіуса».

Це була ярмарок-презентація нового дитячого благодійного фонду, щойно заснованого герцогським домом.

Оскільки фонд був створений під власним іменем роду, герцогський дім доклав величезних зусиль до цього проєкту.

Вони орендували цілий великий виставковий центр столиці й повністю використали увесь його простір, щоб презентувати діяльність фонду.

Особливою окрасою заходу стали «інформаційні стенди професій», де були зібрані різноманітні спеціальності, які діти зможуть здобути та опанувати у майбутньому.

«Ого».

Оглядаючи стенди, я мимоволі розкрила рота від здивування.

Звісно, я здогадувалася, що завдяки одному лише авторитету імені Клаудіусів збереться чимало людей.

Але це було...

«Понад усякі очікування!»

Між численними охайно облаштованими стендами снували юрби відвідувачів.

На кожному зі стендів під окремими підтемами людям детально пояснювали діяльність фонду: як саме діти житимуть у притулках, за якою системою фонд їх навчатиме та сприятиме працевлаштуванню, а також які саме професії зможуть здобути вихованці у майбутньому.

— Ви бачили стенди з презентацією професій?

— О, так, бачив! Там представлені не лише підприємства самих Клаудіусів, а й дрібні крамнички з усього герцогства.

— Усе описано надзвичайно конкретно й цікаво.

Що ж, серед відвідувачів відгуки були дуже й дуже схвальними.

«Хі-хі».

Чуйно дослухаючись до реакцій довкола, я подумки зраділа та переповнилася гордістю.

І не дивно, адже ідею зі «стендами професій» запропонувала саме я!

Я взяла за основу ярмарки вакансій зі свого минулого життя...

«Здається, це дало цілком непоганий результат, правда?»

І далі до моїх вух долинали розмови, які змушували мене щиро радіти.

— Звісно, Великий храм і досі чинить чимало благодійних справ...

— Але якщо чесно, досі опіка над дітьми у Великому храмі нічим не відрізнялася від звичайних притулків, хіба ні?

— Піклуватися про дітей, яким немає куди подітися, — це важливо, але підхід із забезпеченням їхньої самостійності — це справді новий рівень.

Чесно кажучи, я й не сподівалася на настільки високу оцінку.

Я відчула, як мої плечі мимоволі розправляються від гордощів.

Зараз між Клаудіусами та Великим храмом точилася прихована боротьба.

І оскільки поруч були принцеса та герцог, моє серце природно схилялося на бік Клаудіусів.

До того ж з мого боку, після того випадку з шлюбним шахрайською Грегорі, Великий храм і справді викликав лише неприємні почуття.

У цей момент...

Розмова за моєю спиною пішла в зовсім несподіваному напрямку.

— Між іншим, щодо заснування цього фонду... подейкують, що панна Ансі внесла чимало пропозицій?

А? Я?

Почувши раптом власне ім'я, я розгублено кліпала очима.

— Я теж чула! Це вона запропонувала професійне навчання та опіку над дітьми до повноліття.

— Кажуть, ідея провести цю ярмарок-презентацію теж належить панні Ансі.

Ні, я знаю, що чутки у світському товаристві ширяться блискавично, але...

Невже це вже розійшлося аж настільки?

«Та я ж не зробила нічого аж такого грандіозного...»

Слухаючи шепотіння кількох дворян, я від ніяковості слабко задкувала назад.

Я зовсім не збиралася підслуховувати...

Але коли один раз вже почула власне ім'я, подальша розмова мимоволі сама вловлюється вухом.

— Здається, пан герцог справді щиро кохає панну Ансі.

— Авжеж, інакше він би не став дослухатися до думок панни Ансі у такій масштабній справі.

Дворяни, не підозрюючи про мою присутність поруч, продовжували захоплено теревенити.

Гм.

У грудях приємно залоскотало, і я з усіх сил намагалася зберегти спокійний вираз обличчя.

Адже щоки ладні були спалахнути яскравим рум'янцем.

Насправді я й сама це розуміла.

Герцог — надзвичайно розважлива людина, і якби мої пропозиції не мали жодної цінності, він би їх відкинув.

І все ж...

«Він ставиться до мене з неймовірною прихильністю».

Так було й з цим фондом.

Хай як сильно я прагнула допомогти герцогу й вигадувала ідеї, з його боку не було жодної потреби вислуховувати мене, обговорювати зі мною деталі та втілювати мої думки у життя.

Адже, строго кажучи, я була лише його коханою.

Я не належу до роду Клаудіусів.

І все ж герцог...

«Він без вагань узяв на себе весь цей клопіт».

Переконавшись, що громадська думка цілком прихильна, я вирішила тихо відійти подалі від розпалених розмовою людей.

Аж раптом...

— Панно Ансі!

Хтось гукнув мене дзвінким, мов соловейко, голосом.

Чекайте, а цей голос здається дивовижно знайомим?

Я інстинктивно озирнулася й широко розплющила очі від здивування.

— Панно Морган?

Найкраща оперна співачка імперії, Софія Морган.

Панна Морган і сьогодні виглядала сліпучо вродливо.

Схоже, вона вже встигла обійти стенди професій, адже в руках тримала кілька брошур.

— Я так сподівалася зустріти вас сьогодні, і неймовірно радію, що це вдалося!

Рішуче підійшовши до мене, панна Морган щиро посміхнулася.

Її посмішка була свіжою, мов квітка гіацинта.

— Рада бачити вас, панно Морган, — приязно привіталася я у відповідь.

— Я була трохи здивована, коли дізналася про раптове заснування дитячого фонду, — панна Морган легко знизала плечима. — Але ярмарок просто чудовий.

— Ви справді так вважаєте, панно Морган?

— Звісно! Це ж Клаудіуси, вони нічого не роблять абияк.

Хоч я й не належу до роду Клаудіусів, але оскільки я доклала чимало зусиль до цього ярмарку, мені мимоволі стало дуже приємно й гордо.

Захоплена розмовою з пані Морган, я й не помітила, як її поява викликала чималий розголос довкола.

— Боже мій, це ж панна Морган!

— Панна Морган?

— Ну звісно, кажуть же, що вона дебютувала завдяки підтримці салону Клаудіусів...

Саме в цей момент панна Морган обернулася до присутніх:

— Вітаю вас, вельмишановні гості.

Граційно вклонившись, панна Морган невимушено оголосила:

— Я щойно підписала договір про регулярні пожертви з фондом Клаудіусів.

— Панна Морган?

— Ой, треба ж...

Люди знову зашепотіли у захваті.

Панна Морган продовжила так, щоб усі чули:

— Усім добре відомо, що я змогла стати оперною співачкою завдяки підтримці Клаудіусів.

Салон Клаудіусів знаходив та підтримував людей із винятковими мистецькими талантами.

І панна Морган була найпрекраснішим діамантом, огранований у цьому салоні.

— Я неймовірно щаслива, що можу бодай так віддячити за надану мені допомогу.

Поглядом, у якому не було й краплі фальші, панна Морган окинула присутніх:

— Мені пощастило бути поміченою паном герцогом, але зараз є чимало дітей, які проживають важке й скрутне життя.

Відвідувачі, немов заворожені чарами, уважно слухали кожне слово панни Морган.

Я почувалася так само.

— Так само, як і я колись, не маючи змоги вийти на сцену й щодня поринаючи у розпач...

Голос панни Морган звучав спокійно.

Проте важко було навіть уявити, скільки розпачу, сліз та болю приховано за цими стриманими словами.

Знаючи, який шлях пройшла мала дівчинка від прибиральниці в оперному театрі до статусу найкращої оперної співачки...

Сама її присутність мала неймовірну силу переконання. Люди були повністю захоплені її промовою.

— Я не маю жодного сумніву, що фонд Клаудіусів дасть таким дітям сили жити далі.

— І справді...

— Притулок Клаудіусів значно системніший, ніж у Великого храму.

Гості погоджувалися й ствердно кивали головами.

Бачачи це, панна Морган зробила вирішальний акцент:

— Сподіваюся, кожен із присутніх тут подарує дітям бодай дещицю свого тепла. А я на цьому попрощаюся.

Панна Морган легко завершила свою промову:

— Бажаю усім приємного вечора.

Люди, які уважно слухали її, лише тепер схаменулися:

— Якщо вже панна Морган робить регулярні пожертви...

— Гм, мені теж варто про це подумати.

Оце так ефект від популярної зірки..!

У минулому житті компанії недарма так прагнули залучити топових зірок для своєї реклами — ось чому це працює!

Я аж розкрила рота від подиву.