Розділ 142 — Розділ 142

Так розмова й завершилася.

Склавши руки на грудях, Айзек дивився у вікно.

Під його холодний, відчужений поглядом крокував священник Педро з рішучим виразом на обличчі.

— Дурень.

Айзек пробурмотів це з насмішкуватою усмішкою:

— Трохи б помізкував — і одразу збагнув би, як це безглуздо.

Якби Клаудіуси й справді збиралися відмивати гроші, їм було б набагато простіше та чистіше створити власну фіктивну компанію від самого початку.

Їм не було жодної потреби використовувати такий ризикований та клопіткий шлях, як фонд Великого храму.

Проте священник Педро все життя присвятив турботі про дітей у глухій провінції.

І настільки ж сильно він був невігласом у тому, як влаштований цей світ.

Тоді виникає питання: куди ж насправді дівалися пожертви, які робили вельможі на чолі з Клаудіусами до сих пір?

Ці пожертви йшли саме на...

— Хех.

Кутики губ Айзека розпливлися в злій посмішці.

Розкішне оздоблення Великого храму, марнотратне життя високопоставлених священників, та й сама сутана з найдорожчої тканини, яку зараз носив Айзек...

Хіба все це могло існувати лише на чисті, щирі пожертви храму?

«Хто б міг подумати, що цей набридливий бовдур стане у пригоді».

Якщо фонд Клаудіусів зараз купається в променях слави, треба просто очорнити їхню репутацію.

Підняти шум, затягнути час і просто чекати, поки репутація Клаудіусів упаде на саме дно.

Клаудіуси, безперечно, спробують усе спростувати, але зазвичай голоси тих, хто виправдовується пізніше, просто тонуть у загальному гаморі.

А коли атмосфера розжариться до потрібної кондиції...

«Залишиться тільки заткнути рота викривачу, який першим зчинив галас».

Представити це все як звичайну помилку одного-єдиного священника.

Якщо все пройде за цим сценарієм, то й конфлікт із Клаудіусами вдасться залагодити.

«Схоже, найближчим часом у мене додасться роботи».

Посмішка Айзека стала ще виразнішою.

...Це була підла посмішка, яка геть не пасувала священнослужителю, що служить Богині.

***

Через кілька днів.

Одне з жовтих видань висунуло звинувачення щодо махінацій та корупції роду Клаудіусів.

За звичайних обставин цю новину просто замяли б і забули.

І не дивно, адже це було геть не провідне авторитетне видання.

Воно користувалося поганою славою через те, що зазвичай розповсюджувало скандальні плітки та фейкові новини заради дешевої сенсації.

Однак цього разу ситуація виявилася геть іншою.

Стаття, що ставила під сумнів моральність благодійного фонду Клаудіусів саме в той момент, коли він стрімко набирав популярності й розправляв крила.

Цього було цілком достатньо, аби прикувати загальну увагу.

[Чи справді рід герцога Клаудіуса накопичив величезний таємний фонд?!]

Під гучним заголовком висипалась купа скандальних і провокаційних матеріалів.

До того ж, на відміну від «анонімних джерел», якими зазвичай прикривалася жовта преса, цього разу викривачем виступив священник, який безпосередньо належав до Великого храму.

Він мав цілком реальний та офіційний статус.

— Ми не можемо заплющувати очі на цю проблему! Через те, що Клаудіуси створили таємний фонд, діти в притулках продовжують голодувати!

Священник Педро, який першим підняв це питання, до здуття вен на шиї кричав, тавруючи рід герцога Клаудіуса.

Люди були шоковані.

— Боже мій, Клаудіуси створили таємний фонд?

— Я чув, що священник Педро навіть надав грошові книги, аби довести свої слова.

— Ех, а я тільки-но подумав, що нарешті з'явився пристойний благодійний фонд...

— Тут потрібні негайні пояснення. І для мене, і для багатьох інших, хто нещодавно оформив регулярні пожертви.

Вітальні світських дам, чоловічі клуби, вишукані ресторани.

Навіть звичайні їдальні, заїжджі двори та таверни, де збиралися прості люди.

Усі верстви суспільства бурхливо обговорювали цю тему.

Утім, Великий храм, який мав би найактивніше відреагувати на цю проблему, зайняв досить стриману й невизначену позицію.

<Ми наразі з'ясовуємо, чи справді рід герцога Клаудіуса створював таємний фонд через благодійну організацію Великого храму.

Ми не можемо надати остаточного підтвердження щодо достовірності матеріалів, наданих священником Педро.

Будь ласка, зачекайте трохи.>

Якщо відкинути всі ввічливі формулювання, позиція Великого храму зводилася саме до цього.

— Священнику Педро! Ви висунули звинувачення в корупції проти роду герцога Клаудіуса!

— Скажіть пару слів з цього приводу!

Тим часом священник Педро, який опинився в центрі загальної уваги, буквально виснажився від безперервного переслідування журналістами.

Проте найважчим тягарем для серця священника Педро було щось геть інше.

— Докази, на яких ґрунтуються ваші звинувачення, виглядають не досить переконливими. У вас є інші матеріали?

Матеріали виглядають не досить переконливо?

Священник Педро спантеличено кліпав очима.

— Наданих зараз документів недостатньо, аби це стало беззаперечним доказом створення таємного фонду.

— Ви стверджуєте, що таємний фонд формувався шляхом привласнення пожертв, призначених для притулків. Ви вже провели перехресну перевірку з іншими притулками?

— Це... Давайте поговоримо про деталі пізніше.

Не знаючи, що відповісти, священник Педро поспіхом утік, фактично накивавши п'ятами.

— Священнику! Священнику!

— Не йдіть так, зачекайте...!

Насилу відірвавшись від натовпу журналістів, що бігли за ним...

Залишившись один у кімнаті, священник Педро важко дихав і безсило сповз на підлогу.

«Але ж усі ці матеріали мені надав первосвященник Еванс».

Священник Педро із розгубленим виразом обличчя поринув у роздуми.

«Ці документи не можуть бути беззаперечним доказом, виходить?..»

Правду кажучи, він і сам не мав змоги як слід перевірити ті папери.

А все тому, що...

***

— Це і є докази?

Священник Педро здивовано дивився на документи у руках Айзека.

Як для грошової книги, що мала б викривати таємний фонд, пачка паперів виглядала надто тонкою.

«Ну, первосвященник мабуть сам про все належно подбав».

Подумавши так, священник Педро простягнув руку до Айзека:

— Можна мені глянути на ці матеріали?

Однак.

Хлясь!

Айзек відбив руку священника Педро.

— Вам немає потреби це перевіряти. Я вже сам усе переглянув.

— Що? Але ж...

— Не витрачайте марно час на дрібниці, зосередьтеся на більш важливій справі.

Проте священник Педро не міг приховати сумніву на обличчі.

Як-не-як, а це звинувачення лунало під його власним ім'ям.

Хіба не природно було б перевірити все особисто? Священник Педро відкрив рота, аби ще раз попросити про перевірку.

— Священнику Педро, — у цей момент м'яким, мов пух, голосом покликав його Айзек.

Однак його очі, хоч і просякнуті посмішкою, аж ніяк не променилися добротою.

— Ви ж хочете, аби діти їли досхочу, спали в теплих ліжках і жили щасливо, чи не так?

— …Так.

Первосвященник Еванс очолював увесь благодійний фонд Великого храму.

Священник Педро просто не наважувався перечити йому.

Айзек продовжив м'яким, заспокійливим тоном:

— Не хвилюйтеся так. Це лише частина документів, пізніше Великий храм надасть детальніші матеріали.

— О, ось як?

— Звісно. Ми не залишимо священника Педро сам на сам із цим тягарем.

Айзек підбадьорливо поплескав священника Педро по плечу:

— Тим, що ви висунули це звинувачення, ви створите умови, аби інші свідки теж набралися сміливості.

— ...Первосвященнику Евансе.

— Великий храм і раніше прагнув викрити цю несправедливість. Але оскільки на опіці Храму перебуває стільки знедолених людей, ми змушені були зважати на це...

На мить запнувшись, Айзек одразу ж лагідно посміхнувся:

— Не турбуйтеся ні про що й робіть те, що вважаєте за потрібне.

Рука, яка тримала священника за плече, ледь помітно стиснулася:

— Великий храм ніколи не забуде вашої мужності та вашого внеску.

Примітка: у коментарях згадали, що священник, який керує дитячим будинком у таку скруту не міг бути настільки наївно дурним… я погоджуюсь, що це за річ висмоктана з пальця? В принципі, авторка зараз чинить так само, як це було і в арці зі шлюбними махінаціями… Ха… вел, основної історії лишилось на розділів 30, далі десяток сайд сторі і ще спеціальна історія про Еванджелін та її роман. Хто добрався до цього моменту, тримайтесь. Лише кілька коментів на почитати:

로판만판다 : Герцогський дім Клаудіус лише виділяв пожертвування, але кошти під керівництвом знаходилися саме у храму. Щоб незаконно привласнювати ці гроші для створення таємного фонду та вести подвійну бухгалтерію, священники мали б або співпрацювати з ними, або ж люди Клаудіуса повинні були заздалегідь зайняти ключові посади в храмі. Навіть якщо це не так, той факт, що храм не помітив розкрадання коштів під час керування ними, сам по собі виглядатиме як некомпетентність або недбалість щодо власних обов'язків... Це абсолютно ніяк не вигідно храму, хіба ні?

Ну, заради справедливості, варто зазначити, що було сказано, що вони не “не помічали”, а свідомо мовчали аби не образити рід Клаудіусів. Проте навіть так краще не стає. Серйозно? Ви така серйозна структура і мовчки погодились у випадку чого зруйнувати власну репутацію через таке? Ну брєд… авторка вже просто не знає, як далі вести цю історію.