Розділ 143 — Розділ 143

...Він же точно так казав.

«Чому первосвященник Еванс ніяк не реагує?»

Священник Педро міцно закусив губу.

Відтоді, як звинувачення оприлюднили, минуло вже два дні.

Проте Айзек за цей час ані разу не з'явився, та й стримана заява Великого храму, після якої той занурився в мовчанку, сильно непокоїла.

«До того ж... рівень довіри до видання, яке опублікувало статтю, надто низький».

Якби це було одне з провідних авторитетних видань, які ретельно відбирають новини перед публікацією, усе могло б бути інакше.

Принаймні не було б такої реакції: «Такій газетці не можна вірити, тож і новина сумнівна».

«Усе ж варто знову зустрітися з первосвященником Евансом і поговорити з ним...»

Міркуючи про це, священник Педро хитаючись підвівся.

Погляд уперся в убогий інтер'єр старої кімнати.

— ...

Якби він зупинився у Великому храмі, зустрітися з первосвященником у такій екстреній ситуації було б значно простіше.

Але Айзек наполіг, аби священник Педро залишався саме в цій тісній кімнатці.

Пояснював це тим, що той не повинен привертати зайвої уваги.

«А що, як первосвященникові... просто набридло зі мною возитися, і він засунув мене сюди?»

Священник Педро щосили намагався придушити сумнів, який зринав із найглибших закутків душі.

«Ні, не може бути. Він же казав, що довіряє мені».

Завтра він обов'язково має зустрітися з первосвященником Евансом.

І обов'язково нагадати про допомогу для дітей.

З цією думкою священник Педро змусив себе зібратися із силами.

***

У той самий час.

— Схоже, останнім часом ми з вами досить часто розмовляємо віч-на-віч, Верховний священнику.

Смакуючи аромат чаю, Айзек невимушено розпочав розмову.

Верховний священник, який пильно спостерігав за ним, раптом поставив запитання:

— Що ти взагалі задумав?

— Моєму недолугому розуму геть не збагнути, про що ви кажете, Верховний священнику.

— Не намагайся мене дурити, — гостро відрізав той. — Священник Педро.

— ...

— Це ж ти діяв за його спиною?

Замість відповіді Айзек зробив ковток чаю.

Минулого разу, коли він зустрічався з Верховним священником, то не наважувався навіть торкнутися чашки.

Тепер же його поведінка була абсолютно розкутою.

— Закиди про те, ніби рід герцога Клаудіуса привласнював пожертви — надто масштабна брехня.

Дзень.

Айзек поставив чашку на стіл.

А потім м'яко посміхнувся кутиками очей:

— Утім, аби вдарити по Клаудіусах, які зараз стрімко набирають впливу, немає дієвішого способу, ніж очорнити їхню репутацію та підірвати віру в моральність.

Посмішка Айзека стала ще виразнішою:

— Ви й самі це чудово розумієте, тому й зберігаєте мовчання. Хіба я не правий?

— ...

Це було влучанням просто в ціль.

Дивлячись на Верховного священника, який міцно стулив губи, Айзек неквапливо продовжив:

— Насправді підтримувати цей негативний поголос тривалий час не вдасться. Клаудіуси теж не сидітимуть склавши руки.

Айзек роздратовано знизав плечима:

— Ну, я й не думав, що в них не знайдеться достатньо доказів, аби відбити такий нехитрий удар.

— Тоді навіщо?

— Те, на що я мітив — це сам «скандал».

У його блідо-блакитних очах спалахнула глибока злоба.

— Хіба це не цікаво? Спостерігати, як заплямовується честь непохитного роду герцога Клаудіуса.

Айзек з палаючим поглядом вів далі:

— Людей зазвичай цікавлять лише гарячі чутки та сенсації. До наступних спростувань їм вже немає жодного діла.

Це була правда.

Звісно, Клаудіуси не залишать це просто так і будуть запекло добиватися виправдання...

«Але коли хвилю вже піднято, їм доведеться добряче виснажитися, аби переломити ситуацію».

І навіть після цього залишиться тліюча іскра сумніву.

Зараз вона невидима, але варто комусь підкинути трохи хмизу...

І цей сумнів миттєво розгориться, поглинаючи моральне обличчя Клаудіусів.

— До того ж ви й самі дали досить невизначену відповідь, Верховний священнику.

— ...Це.

— Я розцінив це як вашу мовчазну згоду зі мною. Хіба ні?

Якби від початку не було наміру атакувати Клаудіусів, достатньо було б твердо заявити: «Рід Клаудіусів ніколи не створював таємних фондів».

Проте Верховний священник замість цього...

«Видав банальну відмовку: "Ми проведемо розслідування"».

Звісно, це була стандартна формальна відповідь.

Однак Клаудіуси були справді невинуваті, і Великий храм знав про це, тож така реакція виявилася геть недоречною.

Якщо точніше:

«Це була реакція, яка лише роздмухувала скандал».

Айзек звузив очі й скоса глянув на Верховного священника.

«Цей слизький тип міг би бути й вдячнішим за те, що я підніс йому все на тарілочці...»

У цей момент їхні погляди зустрілись.

Айзек миттєво приховав роздратування й лагідно усміхнувся:

— Саме тому я навмисно обрав жовту пресу з нульовим рівнем довіри та відправив туди священника Педро.

— Хм...

— Як міг звичайний беззахисний священник вийти на провідні видання? Усе це було зроблено для створення природної картини.

Айзек піднесено вів далі:

— Тепер достатньо випустити ще кілька пікантних статей. Якщо втримати цей скандал бодай на місяць, ні, хоча б на тиждень — прозорість благодійного фонду Клаудіусів зазнає нищівного удару.

Верховний священник досі мовчав, але Айзек завдяки своєму досвіду вже збагнув: той прислухався до його слів.

— І як би швидко Клаудіуси не зібрали та не оприлюднили документи, їм усе одно знадобиться час. До того ж, хіба їм не доведеться мати справу ще й з податковим відомством?

— З податковим відомством?

— Так. Коли спалахує скандал такого масштабу, імператорський двір не зможе просто спостерігати зі сторони. Вони будуть змушені принаймні зробити вигляд, що проводять перевірку.

Айзек знову заманливо всміхнувся:

— Що ж, як би чесно Клаудіуси не вели справи... важко знайти дім, у якому після ретельного обшуку не знайдеться бодай порошинки.

— І що далі?

— Якщо раз роздмухати полум'я сумніву, люди, які обіцяли пожертвувати фонду Клаудіусам, знову повернуться до Великого храму.

Пожертви знову підуть до Великого храму.

Останній аргумент став вирішальним.

— Тож що я маю зробити?

Голос Верховного священника помітно пом'якшав.

«Який же він передбачуваний».

У душі Айзек висміяв його, але зовні зберіг лагідний вираз обличчя:

— Ви, звісно ж, за наслідками внутрішнього розслідування Великого храму скажете: «Клаудіуси ні в чому не винні». Потрібно лише максимально затягнути цю заяву. Аби скандал тривав якнайдовше.

— Цього буде достатньо?

— Хм... Чи не могли б ви додатково направити листа до імператорського двору?

— До імператорського двору?

— Так. Достатньо буде передати, що Великий храм щиро проводить власне розслідування й просить про співпрацю.

Айзек ледь помітно насупився:

— Все ж таки імператорський двір у близьких стосунках із Клаудіусами.

Імператорський двір прагнув, аби Великий храм та Клаудіуси жили в мирі й злагоді.

Було б вкрай небажано, якби двір спробував зам'яти справу до того, як скандал розгориться на повну.

Верховний священник кивнув і знову запитав:

— З Клаудіусами зрозуміло. А що, як священник Педро почне протестувати?

— Хіба не кажуть, що красномовство — срібло, а мовчання — золото?

Айзек лагідно посміхнувся:

— Я збираюся допомогти священникові Педро втілити цю чесноту в життя.

— ...

Бачачи, що Верховний священник замовк, Айзек м'яко додав:

— Ви ж і самі розумієте. Наскільки кориснішим для Великого храму буде священник Педро, якщо він замовкне назавжди.

Це була правда.

Мертві не розмовляють.

Це означало:

Великий храм зможе спихнути всю провину на священника Педро.

<Висловлюємо свої глибокі співчуття у зв'язку з трагічною смертю священника Педро.

За результатами розслідування, рід герцога Клаудіуса виявився абсолютно невинуватим.

Це були лише безпідставні домисли самого священника Педро.

Великий храм та рід Клаудіусів і надалі залишатимуться надійними партнерами >.

Достатньо буде випустити таку офіційну заяву — і справу закрито.

— Гаразд, я зроблю все можливе для співпраці, — рішуче кивнув Верховний священник. — Головне, щоб усе пройшло гладко.

— Зрозумів вас.

Айзек різко підвівся та перепросив:

— Тоді я дозволю собі піти. У мене ще багато справ.

— Добре, іди.

Голос Верховного священника лунав значно м'якше, ніж раніше.

Айзек упевненим кроком вийшов за двері.

«Чекай на це, Дітріху».

Коли священник Педро назавжди заплющить очі...

Айзек планують принагідно піднести гидкому Дітріху невеличкий «подарунок».

Крихітну іскру сумніву... що це Клаудіуси вбили священника Педро з помсти.

Примітка: от знову. Спочатку кажуть, що священники знали, проте закривали очі, бо боялись роду Клаудіусів, а далі вони вже хочуть якусь “щиру перевірку” проводити. Це що таке: чи то потяг не їде, чи то рельси втекли? Яка безглузда арка, яка вирішується в два кроки, але яка буде тривати точно більше ніж ще 2 розділи.

От знаєте, наче задумка цієї арки досить непогана і показує крихкість репутації і силу громадськості, а з іншого боку втілення кульгає на обидві ноги, так ще й має струс мозку до всього. Це вкрай розчаровує.