Розділ 40 — Розділ 40

— О, н-ні.

— Ми зовсім не це мали на увазі...

Панни миттєво знітилися.

— Для початку нам варто дати визначення тому, що таке «найкращі друзі», — принцеса знову примружила очі, продовжуючи допит. — Схоже, ви вважаєте дружбою ставлення до іншої людини як до власної служки?

Панни здригнулися, а їхні плечі заціпеніли. Зрештою, інакше й бути не могло. Адже всі ці панянки були послідовницями Серафіни. А послідовники зазвичай просто копіюють поведінку того, за ким ідуть.

«До того ж... їм це було зручно».

Зручно було разом із Серафіною ганяти мене, наче служку. І тепер, коли я за підтримки принцеси вирішила покласти край цій ролі «служки»...

«Звісно, їм це не до вподоби».

Я крадькома зиркнула на Серафіну. Її обличчя застигло, наче крижана маска.

— Ви кажете, панна Ансі мене ошукує? — уїдливо продовжила принцеса. — Але що поробиш? Я краще буду проводити час із кмітливою панною Ансі, ніж із дурепами, які не здатні відрізнити дружбу від служіння.

— П-принцесо, ми лише...

— Принаймні з панною Ансі мені дуже весело. А от ви...

Оглянувши панянок з ніг до голови, принцеса вигнула кутик вуст. Це була нищівна насмішка.

— Навіть не знаю.

Обличчя дівчат спалахнули від сорому. Але панна Еванджелін ще не закінчила.

— І надалі раджу вам бути обережнішими у своїх діях.

Це було суворе попередження.

— Ім’я роду Клаудіусів не настільки нікчемне, щоб ви могли собі дозволяти отак зухвало обговорювати мої дружні стосунки.

Почувши згадку про могутній герцогський дім, панни вмить зблідли.

— Пфф, — пирхнула принцеса і проголосила: — Бал у графів Густо відбудеться 5 липня, чи не так?

У ту ж мить погляд Серафіни сповнився глибокої настороженості. Ніби глузуючи з неї, принцеса впевнено скинула справжню бомбу:

— Того ж дня відбудеться бал і в домі віконтів Ансі.

Принцеса розправила плечі та додала:

— І на цьому балу буду присутня я.

Аристократи, які вдавали, ніби не слухають, а самі ловили кожне слово, вибухнули гомоном.

— Що?

— Принцеса Клаудіус прийде до Ансі?

Обличчя Серафіни вмить стало мертвенно-блідим.

«Ого...»

Я була в щирому захваті. Навіть якщо принцеса сказала це ненавмисно, вона завдала Серафіні нищівного удару.

Літній бал у родини Густо.

Він вважався однією з найвизначніших подій південного світського товариства. До того ж Серафіна була панною, до якої другий молодий пан Густо виявляв найбільшу прихильність. Природно, що саме вона мала стати головною окрасою того вечора. І що яскравіше вона сяяла б на тому балу, то міцнішим ставало б її становище у вищому світі.

«Але якими б чудовими не були Густо чи сама Серафіна...»

Я легко знизала плечима.

«Як вони можуть зрівнятися з єдиною донькою родини герцога Клаудіуса?»

Це означало, що лише однією заявою принцеса поставила під загрозу найважливіший захід, де Серафіна мала царювати як головна героїня.

Яке ж неймовірне відчуття моменту та вміння використовувати владу. Здається, я справді закохаюся в принцесу...

— Ви самі вирішуєте, куди йти... Але якщо я не побачу ваших облич у домі Ансі, — принцеса підступно всміхнулася очима, — я буду дуже, дуже розчарована.

Панни з переляканими обличчями почали перезиратися.

«Щ-що ж нам тепер робити?!»

«Чому все так обернулося...!»

Між ними витали панічні погляди. Попри це, принцеса різко повернулася до мене.

— Ми йдемо. Не хочу залишатися тут ні хвилиною довше.

Вона схопила мене за зап’ястя і з презирством окинула панянок поглядом.

— Якщо я пробуду з цими дурепами ще трохи, то й сама стану дурепою.

Сказавши це, принцеса рішучим кроком вивела мене геть.

Ох, справді. Відсьогодні я маю відкрити її фан-клуб. Назву його скорочено — «В.Е.Д.С»

Віддана Еванджелін до смерть.

І я буду першою учасницею та головою цього клубу!

***

«Як таке можливо?»

Серафіна не могла повірити в те, що відбувалося насправді. Щойно принцеса Клаудіус, схопивши Ларієт за руку, потягла її за собою. Вони виглядали неймовірно близькими. Так, ніби справді були подругами...

«Як же це дратує».

Серафіна від люті міцно зціпила зуби.

Принцеса Еванджелін фон Клаудіус.

Серафіна зненавиділа її з першого погляду.

Риси обличчя, прекрасні, як у витонченої ляльки. Розкішне медове волосся та блакитні очі. Гідність, статус і багатство.

Шляхетна панна, яка мала абсолютно все.

Спочатку Серафіна планувала схилити принцесу на свій бік, щоб отримати вигоду.

— Чому я маю пити чай із панною Лопес?

...Цей холодний голос.

Принцеса стала першою стіною на шляху Серафіни, якій досі все в житті давалося легко. Вона була єдиною людиною, яка не виявляла до неї жодної прихильності.

Серафіна відчувала тривогу, що ніколи не зможе здолати цю високу перешкоду.

Але...

«Чому Ларієт?»

Цю неприступну принцесу Ларієт змогла приручити за одну мить. І це ще не все. Поруч із принцесою Ларієт теж неймовірно змінилася. Раніше після такого тиску вона б уже давно плакала та благала про вибачення.

«Чому все постійно йде шкереберть?!»

Серафіна не втримала гніву і міцно стиснула віяло в руці. На її білій шкірі навіть виступили кісточки пальців.

— Ні, ну ви бачили цю панну Ансі? Чому вона така зухвала?! — нарешті одна з панянок, ловлячи на собі погляд Серафіни, підвищила голос.

— Саме так! Панна Лопес так добре до неї ставилася!

— Це справжня зрада!

Проте цей голос, що засуджував Ларієт, уже не мав колишньої сили.

Тим часом інша панна обережно зауважила:

— Але я не очікувала, що принцеса так відкрито стане на її бік.

У цей момент у Серафіни стиснулось серце. Ці панянки теж помітили. Вони побачили, наскільки принцеса Клаудіус цінує Ларієт.

Після цих слів інші теж почали висловлювати свої думки.

— Чесно кажучи, я не хотіла сваритися з принцесою...

— Схоже, принцеса справді близька з панною Ансі.

— І не кажіть. Я була вражена, що вона збирається відвідати бал у віконтів Ансі.

Панна, яка почала цю розмову, стурбовано додала:

— Ми вже роздратували принцесу. Якщо ми ще й не з’явимося на тому балу, хіба нам не буде непереливки?

«Зачекайте, про що ви зараз говорите?»

Серафіна збентежено дивилася на подруг. Але потік слів, що вже прорвався, було не зупинити.

— Якщо чесно... — одна з панянок, крадькома зиркаючи на Серафіну, вела далі. — Панна Ансі — майбутня спадкоємиця титулу віконта.

— Ваша правда. Вона ж майбутня голова роду. Мабуть, ми поводилися з нею занадто зухвало.

— Не варто було так загострювати стосунки.

Вони змінювали свою думку миттєво, наче перегортали сторінку. Панни з сумнівом дивилися одна на одну, ніби запитуючи: «І навіщо ми це робили?».

Серафіна відчула, як у неї пересохло в роті.

«Ні».

Вона не могла дозволити ситуації вийти з-під контролю.

— Ой, панно Фейлен.

З цими словами Серафіна лагідно всміхнулася, намагаючись зупинити розмову панянок.