Розділ 60 — Розділ 60

«Га?»

Оговтавшись, я зробила кілька кроків у той бік, куди мене тягнули, і з розгубленим обличчям поглянула на ту, хто мене тримав.

Це була принцеса.

— Скільки ще ви збираєтеся отак теревенити на вулиці? — водночас гострим, наче лезо, голосом кинула принцеса у бік панни Санчес. — Нам пора заходити. Хіба ви не знаєте, що інші панни вже чекають?

— Ах… Перепрошую, — зніяковіло вибачилася панна Санчес.

Принцеса Еванджелін ледве звернула увагу на ці вибачення і міцно обхопила мою руку. А тоді заговорила до мене голосом, від якого так і війнуло холодом:

— Що ви робите? Чому не заходите?

— Ой, так, іду, — відповіла я.

Опинившись між двома вогнями, я покрилася холодним потом.

Ні, ну серйозно, чому принцеса знову без настрою?!

***

— Відсьогодні панна Санчес вирішила приєднатися до нашого гуртка, — ніяково посміхаючись, оголосила панна Шервуд. — Вона сказала, що графиня Санчес особисто говорила про це з моєю матір'ю.

Почавши розмову з цієї ноти, панна Шервуд крадькома зиркнула на панну Санчес.

— Нам дуже приємно і навіть несподівано, що панна Санчес виявила такий інтерес до нашої зустрічі.

Проте було чітко видно, що ці слова звучали радше з ввічливості, аніж від щирої радості.

«Ну, звісно. Інакше й бути не могло».

Учасниці літературного гуртка не були дурними. Клуб «Півонія», до якого панна Санчес належала дотепер, вважався беззаперечно найпопулярнішим об’єднанням у світському товаристві. А панночки, які входили туди, як одна, мали занадто високо задерті носи.

Тобто, інакше кажучи…

«Вони потайки зневажали будь-які інші гуртки, окрім свого».

Однак панна Шервуд щиро вболівала за літературний гурток «Воткінс» і докладала чимало зусиль, аби розвивати його. Вона навіть набралася сміливості й надіслала запрошення мені.

І ось у такій ситуації панна Санчес, скориставшись зв'язками своїх батьків, просто бере і вступає до їхнього гуртка…

«Звісно, це не могло не дратувати».

Але й відмовити їй було важко. Попри особисті почуття до панни Санчес, вона все ж залишалася однією з досить впливових дівчат у світському товаристві.

— Тож прошу всіх тепло прийняти панну Санчес, — закінчила свою промову панна Шервуд із геть знесиленим обличчям.

— Рада знайомству.

— Не сподівалася зустріти вас тут.

Хоч інші дві панни й висловили ввічливі вітання, у їхніх голосах відчувалася явна натягнутість.

Тим часом принцеса, не звертаючи жодної уваги на те, знайомляться дівчата чи ні, ні на крок не відходила від мене.

— Іди-но сюди і сідай, — промовила вона, власноруч визначаючи моє місце прямо поруч із собою. — О, ці мадленки дуже смачні, — додала вона, підсуваючи тарілку з солодощами ближче до мене.

Ця поведінка була настільки схожою на кішку, яка пильно оберігає свою територію, аби одноосібно володіти господарем, що я аж…

«Ой, лишенько, що за зухвалі порівняння щодо принцеси?»

Я подумки полаяла себе за такі думки.

Аж раптом цієї миті панна Санчес, розпливаючись у сяючій посмішці, запитала:

— Послухайте, чи можу я цього разу порекомендувати книгу для читання?

У ту ж секунду погляд панни Шервуд став крижаним.

Зазвичай у літературних гуртках спершу діляться враженнями про вже прочитані твори, і лише потім, шляхом спільного обговорення, обирають нову книгу. Тому така пропозиція від панни Санчес фактично означала повне ігнорування правил їхнього клубу.

Проте висловити своє невдоволення прямо у вічі було вкрай важко, тож панна Шервуд із незадоволеним виглядом лише кивнула:

— Гаразд. Яку саме книгу ви б хотіли прочитати?

Панна Санчес задоволено посміхнулася:

— О, я б дуже хотіла «101 біблійну історію для легкого читання»!

«101 біблійна історія для легкого читання».

Це була книга, де біблійні притчі переказувалися простою мовою, і свого часу вона стала настільки популярною, що перетворилася на справжній бестселер в імперії.

Проте славу ця книга здобула зовсім не через свою високу цінність як гуманітарного трактату. Радше навпаки — книга стала відомою виключно через неймовірну популярність її автора.

Айзек Еванс.

Він був спадкоємцем маркіза Еванса, що належав до бічної гілки Клаудіусів, а також елітним діячем, який обіймав важливу посаду у Великому храмі. Попри свій молодий вік, він швидко довів свої здібності й усього за три роки після висвячення отримав стрімке підвищення до посади первосвященника, яка стояла відразу під Верховним жрецем.

До слова, первосвященників, які безпосередньо допомагали Верховному жрецю, в усій імперії було лише двоє. І Айзек став наймолодшим первосвященником за всю історію.

До того ж він мав витончену й дуже привабливу зовнішність, а оскільки всередині храму одруження серед духовенства навпаки всіляко заохочувалися… Тож якщо оцінювати популярність серед світських панночок, первосвященник Еванс упевнено посідав друге місце.

Перше місце, безперечно, належало герцогу…

Проте я пам'ятала це ім'я зовсім з іншої причини, а саме — через особливу роль, яку первосвященник Еванс відігравав у цьому світі.

Адже як-не-як…

«Ось я і почула ім'я другого головного героя».

Айзек теж був одним із тих чоловіків, які згодом закохаються у Серафіну.

— Ну, ця книга і справді непогана, — озвалася панна Шервуд, яка, як справжня книголюбка, одразу ж почала розлого аналізувати твір.

— Там у дуже доступній формі викладені біблійні сюжети, які для звичайних людей могли б здатися дещо сухими й важкими для сприйняття, чи не так? Сама по собі праця чудова. І ще…

Почувши це, панна Санчес лише роздратовано закотила очі, наче їй усе це набридло:

— Ой, та хіба це головне?!

— Прошу? А що ж тоді головне?

— Ну як же, звісно що сам первосвященник Еванс! — очі панни Санчес засяяли, мов зірки. — Кажуть, первосвященник Еванс просто неймовірний красень!

Від цих слів погляд панни Шервуд знову став холоднішим за лід.

Я теж почувалася трохи спантеличеною.

«Ні, ну вона аж занадто відверто показує, що сам літературний гурток її взагалі не цікавить».

Та що там казати, якщо навіть принцеса щоразу слухняно писала відгуки на прочитані книги.

Проте панну Санчес це зовсім не турбувало, вона мала вкрай збуджений вигляд.

— Оскільки він служить у Великому храмі, то вкрай рідко з'являється на людях. Але кажуть, щоразу, коли первосвященник виходить у місто, люди збігаються туди цілими натовпами!

А тоді, рішуче стиснувши кулачки, вона запропонувала:

— Слухайте, а як щодо того, аби на наступну зустріч нашого гуртка ми всі разом вирушили до Великого храму?

— …До Великого храму? — перепитала панна Шервуд.

— Так! Ну а раптом? Можливо, нам пощастить хоча б здалеку одним оком побачити первосвященника Еванса!

Панна Шервуд, яка вже зовсім розгубилася, ледве поворушила губами. Здавалося, вона хотіла зупинити панну Санчес …

— …… — але так само швидко закрила рот, очевидно, не знайшовши в собі сміливості вимовити це вголос.

На відміну від панни Шервуд, дві інші учасниці гуртка, схоже, відчули певну цікавість.

Зрештою, їхні почуття можна було зрозуміти. Усі учасниці літературного клубу були зовсім юними панночками, які лише нещодавно дебютували у світському товаристві, чи не так? Це був той вік, коли серце може тріпотіти навіть від шелесту осіннього листя, що падає на землю. До того ж темою розмови став сам легендарний первосвященник Еванс.

— Взагалі-то, я теж чула чутки про те, що первосвященник Еванс надзвичайно вродливий, — несміливо вставила своє слово одна з панн.

— Моя старша сестра казала, що його богослужіння ні краплі не нудні. Вона стверджує, що можна отримати купу задоволення, просто розглядаючи обличчя первосвященника, — одразу ж підтримала її інша.

— Якщо не брати до уваги герцога, то серед молодих панів первосвященник, безумовно, найяскравіший.

— І він не просто красивий, а ще й неймовірно талановитий, що робить його по-справжньому винятковим.

Що ж, хоча така безцеремонна поведінка панни Санчес мені дуже не подобалася…

«Другий головний герой, значить».

Відчувши легку цікавість, я непомітно долучилася до розмови:

— Невже первосвященник Еванс справді настільки видатний?

— Звісно! Ніхто ще не отримував підвищення так блискавично, і я чула, що його надзвичайно поважають як у самому храмі, так і за його межами! — панна Санчес із палким захопленням продовжувала вихваляти первосвященника Еванса.

Натомість принцеса Еванджелін увесь цей час продовжувала мовчати, міцно стуливши губи.

А тоді почала кидати ображені погляди то на дівчат, то на мене… Ой, зачекайте, принцесо, ну чому ви знову так дивитеся?!