Розділ 83 — Розділ 83

За моєю спиною Грегорі демонстративно пирхнув.

— Хех, хай там що, а ти все одно моя дружина.

Його липкий погляд уперто проводжав мою спину.

«Як же огидно».

Я міцно закусила губу. Звідки в ньому ця впевненість? Наче він має якусь таємну опору…

На душі стало важко, ніби там застрягла величезна скалка.

***

Того ж вечора.

— Що?!

Еванджелін, яка саме збиралася вечеряти, впустила виделку з ножем.

— Хто і з ким подав документи?!

Еванджелін округлила очі й витріщилася на слугу, який приніс звістку. Той ніяково відповів:

— Кажуть, до Палати вінчання надійшли документи про реєстрацію шлюбу панни Ансі та молодого пана Густо.

— Це нечувано!

Грюк!

Еванджелін ударила долонями об стіл і підхопилася з місця. Служник обережно повів далі:

— Також кажуть, що молодий пан Густо з'явився до міського будинку віконта Ансі й освідчився панні Ансі…

Принцеса знову підвищила голос:

— Цього не може бути! Ларі ж!..

Але в цей момент пролунав інший голос:

— Що це за нешляхетна поведінка?

Дітріх холодним поглядом зиркнув на Еванджелін.

— Сядь, Ево.

— Що?!

Важко дихаючи від обурення, Еванджелін обернулася до брата. Дітріх виглядав лякаюче спокійним.

— Брате, невже ти зовсім не гніваєшся?!

На це Дітріх відповів, навіть не ворухнувши бровою:

— Це особиста справа панни Ансі. З чиїм би родом панна не пов'язала себе узами, ми з тобою не маємо права втручатися.

— Ой, та хіба зараз час базікати про якісь права?!

Еванджелін не приховувала свого обурення. Вона рішуче покрутила головою і негайно вийшла з-за столу.

— Досить. Я піду й сама про все розпитаю у Ларі.

Еванджелін стрімко покинула їдальню. У кімнаті запанувала важка тиша.

— ……

Дітріх повільно підвів очі й подивився на слугу. За маскою вдаваного спокою проглядався крижаний, суворий вираз обличчя.

— Розкажи мені детально, як усе було.

Слуга відчув сильну тривогу.

Насправді Дітріх лякав найбільше саме тоді, коли залишався таким незворушним. Це було схоже на прогулянку тонкою кригою замерзлого озера: один невірний крок — і крига трісне, а холодна вода поглине тебе…

Слуга важко ковтнув слину й заговорив:

— За словами молодого пана Густо, вони останнім часом справді були в сварці, проте зараз він щирий у своїх почуттях до панни Ансі.

— А як відреагувало товариство?

— Чутки суперечливі. Звісно, панна Ансі раніше надсилала повідомлення про розірвання заручин і після того неодноразово відмовляла молодому пану Густо, свідками чого були багато людей… — слуга ретельно підбирав слова. — Проте всі також пам'ятають, що свого часу панна Ансі палко кохала його.

— ……

Помовчавши, Дітріх кивнув:

— Зрозуміло. Можеш іти.

— Слухаюсь, пане герцогу.

Вклонившись, слуга вийшов. Дітріх відкинувся на спинку крісла й замислився, не виказуючи жодних емоцій.

«Чому так?»

Він міг зрозуміти реакцію Еванджелін. Вона дуже близька з Ларієт, тому щиро зневажала Грегорі за його грубість до її подруги. Цілком природно, що вона розхвилювалася через неприємності близької людини.

Але Дітріх не міг збагнути власні почуття.

«Якого б чоловіка не обрала панна Ансі для шлюбу, це не повинно мене обходити».

І все ж… Його сині очі потемніли.

«Панна Ансі стане дружиною молодого пана Густо, значить?».

Щойно він уявив це, всередині спалахнуло сильне роздратування.

Він міцно стиснув підлокітник крісла, аж на руці проступили жили.

***

Приблизно через три години після того, як Грегорі влаштував той безлад, до міського будинку Ансі без попередження завітала принцеса Еванджелін.

— Ларі!

Вона підбігла й міцно вхопила мене за плечі.

— Ти в порядку?!

Її повні хвилювання сині очі пильно вглядалися в мене.

— Пробач, що прийшла без попередження. Я так хвилювалася, що не могла всидіти на місці. Що взагалі коїться?

Слова сипалися з неї безперестанку. Дивлячись на принцесу, я відчула, як моральний тиск, що накопичився за цей божевільний день, трохи розвіявся.

— Справа в тому…

Я коротко розповіла їй про все, що сьогодні відбулося.

— Що?! Та цей покидьок Грегорі зовсім з'їхав з глузду?! — вислухавши, принцеса аж тупнула ногою від обурення. — Мені й так було гидко дивитися, як він постійно крутиться біля тебе, а тут що? Реєстрація шлюбу?! Одруження?!

Голос Еванджелін лунав дедалі гучніше. Здавалося, вона від такої люті ось-ось зомліє… Я поквапилася її заспокоїти:

— Заспокойся, Ево.

— Та як я можу заспокоїтися в такій ситуації?! — дзвінко вигукнула панна.

— Напевно, сталася якась помилка, — спробувала я міркувати позитивно. — Сьогодні вже запізно, тому завтра я сама піду до Палати вінчання, щоб усе з'ясувати. Будь ласка, зачекай трохи.

— Помилка помилкою, але як можна зробити з Ларі заміжню жінку проти її волі?! — Еванджелін знову тупнула ногою. — Та ще й наректи чоловіком цього мерзенного молодого пана Густо!

— ……

Зазвичай я б спробувала бодай удавано посміхнутися, але зараз мені було зовсім не до сміху. Насилу зберігаючи незворушний вигляд, я мовила:

— Я щиро вдячна тобі за турботу.

— ……

Тільки після цих слів принцеса трохи вгамувалася. Вона важко зітхнула й промовила:

— Вибач, Ларі. Тобі й так важко, а я тут ще більше галасую.

— Ні, що ти, дякую, що гніваєшся замість мене, — я спробувала втішити її. — Коли ти отак підтримуєш мене, мені стає легше на душі.

Еванджелін глибоко зітхнула й знову з острахом подивилася на мене:

— Щодо Палати вінчання… Хочеш, я піду завтра з тобою?

— Ні, не варто, — я швидко похитала головою.

Її репутація в товаристві тільки-но почала покращуватися. Принцеса занадто помітна постать, і якщо нас побачать разом у такому місці, це принесе зайві клопоти.

«Не хочу, щоб через мене вона знову опинилася в центрі пліток».

Тим паче, Еванджелін ніколи не приховувала свого невдоволення Грегорі. Якщо той почне наполягати на законності шлюбу, то може звинуватити принцесу в утисках…

«Ні, цього не можна допустити».

Я міцно зціпила зуби.

«Я в жодному разі не повинна створювати проблеми для принцеси».

У цей момент мені стало неймовірно соромно перед нею. Хоча наша угода про дружбу вже втратила силу, першочерговою метою нашого зближення було відновлення її доброго імені. А тепер виходило так, що замість допомоги я лише тягну її за собою на дно…

— Мені так шкода, Ево.

Не маючи сміливості дивитися їй в очі, я опустила голову.

— Через мене ти знову можеш потрапити під удар світських пліток…

— Що за дурниці ти верзеш?!

Почувши це, принцеса підхопилася, наче кішка, якій наступили на хвоста.

— Боже мій, у мене просто слів немає від твоїх промов!

Вона витріщилася на мене й обурено засипала словами:

— Ларі, невже ти б просто стояла й осторонь дивилася, якби зі мною трапилося щось подібне?!

— Що? Звісно ні, це неможливо, — я миттєво посерйознішала. — Як ти могла таке подумати?

Принцеса стала для мене надзвичайно дорогою людиною! Я б перша кинулася захищати її та доводити її невинуватість, хай би що сталося…!

— От і я так само, — рішуче відрізала Еванджелін, вислухавши мою відповідь. — Ларі, ти моя єдина подруга й справді дорога для мене людина.