Розділ 130 — Перевершуючи межі (2)
Розділ 130 — Перевершуючи межі (2)
Фрост не зводив погляду з Фрея, очікуючи його наступного ходу.
Але удар прийшов не від Фрея.
Гоуст — майстер скритності — прослизнув поза увагою Фроста.
У бою, де навіть мить неуважності означала смерть, Фрост не міг дозволити собі відвести погляд від Фрея. І саме ця сліпа зона коштувала йому дорого.
Коли його інстинкти нарешті заволали про небезпеку —
Ко са вже спадала на його шию.
Колосальна дуга темряви розрізала повітря, націлена знести йому голову одним безжальним ударом.
Та Фрост був не S- ранг у просто так.
В останню мить він із хірургічною точністю стиснув ауру в точці удару, саме там, куди цілився Г оуст.
Темрява зіткнулася з кригою.
Темна аура намагалася пожерти його, але крига Фроста виявилася незламною — зупинила лезо, хоч і залишила неглибокий поріз на його шиї.
— Покидьок.
Фрост лише почав повертатися до Г оуста, як перед ним спалахнула друга хвиля приголомшливої аури.
Фрей.
Його намір був кристально ясним. Він не дозволить Фросту отримати бодай частку секунди перепочинку.
— Десять тисяч кроків Тіні: Нескінченна Пітьма!
Опорнутий безоднею, Балеріон вирізав смертельну дугу в бік відкритого боку Фроста.
Фрост не наважився недооцінити цей удар.
Якби те лезо торкнулося його — він був би розсічений навпіл. Він це знав.
Удар Фрея був ідеально вивірений, бездоганно використовуючи пролом, який створив Г оуст.
Але навіть цього було недостатньо, щоб загнати Фроста в кут.
Не тоді, коли в його руках було найвеличніше з його озброєн ь .
Підійнявши спис, він вимовив лише одне слово:
— Вивільнення.
У ту ж мить Ремшард вистрелив колосальним променем чистої аури — прямо у Фрея.
Фрей ледве встиг відбити атаку, його відкинуло на кілька метрів від Фроста.
Попри те, що крига повільно повзла його кінцівками після попереднього удару, вираз обличчя Фрея залишався спокійним — Вознесіння тримало його емоції під контролем. Цей обмін навчив його жорстокої істини: Ремшард був справді жахливою зброєю.
Фрост скривився в самовдоволеній усмішці.
— Тц. То це був твій козир? Безглузда атака зі спини? Ти надто наївний… Фрею Старлайт.
Фрей лише усміхнувся у відповідь.
Але відповів не він.
— Наївний тут ти, юний мастер .
Гоуст усе ще був поруч.
Фрост звузив очі.
— Га? Ти ще тут?
На перший погляд могло здатися, що Гоуст раніше просто створював можливість для Фрея.
Але це було не так.
Правда полягала в іншому —
Фрей увесь цей час створював можливість саме для цього моменту.
У ту вирішальну мить Гоуст встиг простягнути руку й торкнутися Ремшарда…
Щойно Фрост побачив, як юнак поклав долоню на його безцінний спис, крижана аура вибухнула, намагаючись розчавити Гоуста на місці.
— Ти можеш бути сином Міс ти … але я не відступлю.
Зіткнувшись із переважною силою, Гоуст не вагався.
Він пірнув у власну тінь — затягуючи за собою Ремшард.
Пасма темряви обвили його, зв’язавши і його самого, і колосальний спис.
— Блекаут.
Активувалася дивна здібність.
І в одну мить Гоуст зник — забравши Ремшард у безодню разом із собою.
Усмішка Фроста зникла.
Нарешті він зрозумів.
Нарешті усвідомив, що саме задумали Фрей і Гоуст від самого початку.
Без вагань він ударив по тінях усією своєю силою, вирізавши в землі гігантський кратер.
Але ні Г оуста, ні його улюбленої зброї там уже не було.
«Блекаут» був грізною здібністю — такою, що дозволяла Г оусту тимчасово ізолювати себе й усе, до чого він торкався, від самої реальності.
Він уже використовував її раніше — затягнувши Фрея у свою тінь під час їхньої попередньої битви.
І тепер він обернув її проти Фроста… позбавивши того найсильнішої зброї.
Фрост знав — Гоуст усе ще поруч. Різниця в силі не дозволить асасинові залишатися прихованим надовго.
І Гоуст це теж знав.
— Фрею, я не зможу довго утримувати Ремшард… максимум кілька хвилин.
Хай там як, зв’язок Фроста зі своєю зброєю зрештою прорве здібність Г оуста.
Але Фрей не вагався.
Повільна, хижа усмішка розтягнулася на його обличчі.
Він рвонув уперед.
— Цього більш ніж достатньо!
Бо з самого початку йому ніколи не було потрібно більше, ніж кілька хвилин.
— Покінчімо з цим.
Глибоко вдихнувши, Фрей звузив погляд — дивлячись на Фроста, мов звір, що наближається , щоб вбити .
Балеріон спалахнув чорним полум’ям — язики вогню облизували його закривавлене лезо.
І тоді він атакував.
Мов скажений звір, Фрей вивільнив безупинну бурю ударів.
За мить поле бою занурилося в хаос.
Тепер уже Фрост був змушений оборонятися — ледве тримаючись під нищівним натиском.
З кожним зіткненням виривалися чорні хвилі аури, вирізаючи руйнування в землі довкола.
— То ось який… був твій план від самого початку!
Без Ремшарда , Фрост утратив свою перевагу.
І в ту ж мить Фрей знову перехопив контроль над боєм.
Це й був його ризик із самого старту — з тієї миті, як вони з Г оустом ступили в цю смертельну пастку.
Він поставив усе на цю фінальну битву, знаючи, що час не на його боці.
І тому віддав їй абсолютно все.
Аура SSS-рівня вирувала, мов шалений шторм.
Його удари розмивалися в післяобразах, розсікаючи супротивника з моторошною точністю.
Він торкався самої межі S-рангу.
Крига Фроста тріскалася під шаленим тиском, рани одна за одною вкривали його тіло.
— Ще.
Удар справа, ще один зліва —
З гори, а потім десятки примарних розсічень.
— ЩЕ!
Рик Фрея рознісся полем бою, коли він рвав свого ворога на шматки.
І тоді — він це побачив.
Справжній пролом у хиткій обороні Фроста.
— Клятий! Фрею Старлайт!!
Фрост заревів, намагаючись контратакувати —
А ле Балеріон не знав милосердя.
Лезо спалахнуло.
Кров розбризкалася по землі.
І права рука Фроста була відтята — злетіла в повітря й безжиттєво гепнулася на поле бою.
— Це… кінець!
Втрата руки завдала Фросту непоправної шкоди.
Його захист був повністю оголений…
Фрей змусив своє пошматоване тіло рухатися вперед, сповнений рішучості завдати фінального удару й завершити битву.
Один удар.
Лише один — і все скінчиться.
Перемога була вже в нього в руках!
Але доля… буває безжальною.
Саме тоді, коли він збирався добити Фроста — у вухах загримів глухий удар, шалений стукіт власного серця, а слідом — пекуче відчуття, ніби щось гаряче вирвалося з його обличчя.
Рот, ніс, навіть з-поміж очей — кров рвонула назовні, і коліна підкосилися.
Він досяг абсолютної межі.
Фрея миттєво викинуло і з Вознесіння, і з Кровавої Форми.
— Та ви знущаєтесь…
Біль скрутив його тіло, випалюючи кожен нерв. Він намагався поворухнутися, підвестися — та кінцівки не слухалися.
Це була ціна за те, що він, будучи лише C-ранговим, переступив власні межі.
Кровава Форма виснажила його до краю.
Аура SSS-класу спустошила внутрішні канали.
Тягар Вознесіння залишив його розум у руїнах.
Те, що він узагалі дійшов до цього моменту, було не інакше як дивом.
Попереду Фрост уже зупинив кровотечу з відтятої руки. Повільно обернувшись, він уп’явся у Фрея налитими кров’ю очима, сповненими чистої злоби.
Фрей хрипко засміявся, випльовуючи кров.
— Один удар…
— Лише один клятий удар!
Фрост видихнув, зібравшись із силами, й підняв єдину вцілілу руку.
І в ту ж мить — під ними вибухнула гігантська тінь, і Ремшард виринув назовні, повертаючись до свого законного власника. Водночас із темряви з’явився Гоуст — його тіло було напівзамерзлим після того, як він так довго тримався за спис.
Фрост стиснув зброю, волочачи її по землі, крокуючи до Фрея.
— Фрею… Фрею… Фрею…
Молодий лорд дому Мунлайт зціпив зуби, його голос був просякнутий отрутою.
— Що ж мені з тобою зробити?
Тисяча способів убити Фрея промайнули в його свідомості — та жоден не здавався достатнім. Його ненависть до юнака перед ним сягнула рівня, що виходив за межі розуму.
Перед ним Фрей хитався, не в змозі втриматися на ногах.
Гоуст теж , був не в тому стані, щоб битися.
Фрей Старлайт був за крок від поразки.