LNCrawler

Розділ 130 — Перевершуючи межі (2)

Очима Лиходія — baka.in.ua · All chapters

Розділ 130 — Перевершуючи межі (2)

Фрост не зводив погляду з Фрея, очікуючи його наступного ходу.

Але удар прийшов не від Фрея.

Гоуст — майстер скритності — прослизнув поза увагою Фроста.

У бою, де навіть мить неуважності означала смерть, Фрост не міг дозволити собі відвести погляд від Фрея. І саме ця сліпа зона коштувала йому дорого.

Коли його інстинкти нарешті заволали про небезпеку —

Ко са вже спадала на його шию.

Колосальна дуга темряви розрізала повітря, націлена знести йому голову одним безжальним ударом.

Та Фрост був не S- ранг у просто так.

В останню мить він із хірургічною точністю стиснув ауру в точці удару, саме там, куди цілився Г оуст.

Темрява зіткнулася з кригою.

Темна аура намагалася пожерти його, але крига Фроста виявилася незламною — зупинила лезо, хоч і залишила неглибокий поріз на його шиї.

— Покидьок.

Фрост лише почав повертатися до Г оуста, як перед ним спалахнула друга хвиля приголомшливої аури.

Фрей.

Його намір був кристально ясним. Він не дозволить Фросту отримати бодай частку секунди перепочинку.

— Десять тисяч кроків Тіні: Нескінченна Пітьма!

Опорнутий безоднею, Балеріон вирізав смертельну дугу в бік відкритого боку Фроста.

Фрост не наважився недооцінити цей удар.

Якби те лезо торкнулося його — він був би розсічений навпіл. Він це знав.

Удар Фрея був ідеально вивірений, бездоганно використовуючи пролом, який створив Г оуст.

Але навіть цього було недостатньо, щоб загнати Фроста в кут.

Не тоді, коли в його руках було найвеличніше з його озброєн ь .

Підійнявши спис, він вимовив лише одне слово:

— Вивільнення.

У ту ж мить Ремшард вистрелив колосальним променем чистої аури — прямо у Фрея.

Фрей ледве встиг відбити атаку, його відкинуло на кілька метрів від Фроста.

Попри те, що крига повільно повзла його кінцівками після попереднього удару, вираз обличчя Фрея залишався спокійним — Вознесіння тримало його емоції під контролем. Цей обмін навчив його жорстокої істини: Ремшард був справді жахливою зброєю.

Фрост скривився в самовдоволеній усмішці.

— Тц. То це був твій козир? Безглузда атака зі спини? Ти надто наївний… Фрею Старлайт.

Фрей лише усміхнувся у відповідь.

Але відповів не він.

— Наївний тут ти, юний мастер .

Гоуст усе ще був поруч.

Фрост звузив очі.

— Га? Ти ще тут?

На перший погляд могло здатися, що Гоуст раніше просто створював можливість для Фрея.

Але це було не так.

Правда полягала в іншому —

Фрей увесь цей час створював можливість саме для цього моменту.

У ту вирішальну мить Гоуст встиг простягнути руку й торкнутися Ремшарда…

Щойно Фрост побачив, як юнак поклав долоню на його безцінний спис, крижана аура вибухнула, намагаючись розчавити Гоуста на місці.

— Ти можеш бути сином Міс ти … але я не відступлю.

Зіткнувшись із переважною силою, Гоуст не вагався.

Він пірнув у власну тінь — затягуючи за собою Ремшард.

Пасма темряви обвили його, зв’язавши і його самого, і колосальний спис.

— Блекаут.

Активувалася дивна здібність.

І в одну мить Гоуст зник — забравши Ремшард у безодню разом із собою.

Усмішка Фроста зникла.

Нарешті він зрозумів.

Нарешті усвідомив, що саме задумали Фрей і Гоуст від самого початку.

Без вагань він ударив по тінях усією своєю силою, вирізавши в землі гігантський кратер.

Але ні Г оуста, ні його улюбленої зброї там уже не було.

«Блекаут» був грізною здібністю — такою, що дозволяла Г оусту тимчасово ізолювати себе й усе, до чого він торкався, від самої реальності.

Він уже використовував її раніше — затягнувши Фрея у свою тінь під час їхньої попередньої битви.

І тепер він обернув її проти Фроста… позбавивши того найсильнішої зброї.

Фрост знав — Гоуст усе ще поруч. Різниця в силі не дозволить асасинові залишатися прихованим надовго.

І Гоуст це теж знав.

— Фрею, я не зможу довго утримувати Ремшард… максимум кілька хвилин.

Хай там як, зв’язок Фроста зі своєю зброєю зрештою прорве здібність Г оуста.

Але Фрей не вагався.

Повільна, хижа усмішка розтягнулася на його обличчі.

Він рвонув уперед.

— Цього більш ніж достатньо!

Бо з самого початку йому ніколи не було потрібно більше, ніж кілька хвилин.

— Покінчімо з цим.

Глибоко вдихнувши, Фрей звузив погляд — дивлячись на Фроста, мов звір, що наближається , щоб вбити .

Балеріон спалахнув чорним полум’ям — язики вогню облизували його закривавлене лезо.

І тоді він атакував.

Мов скажений звір, Фрей вивільнив безупинну бурю ударів.

За мить поле бою занурилося в хаос.

Тепер уже Фрост був змушений оборонятися — ледве тримаючись під нищівним натиском.

З кожним зіткненням виривалися чорні хвилі аури, вирізаючи руйнування в землі довкола.

— То ось який… був твій план від самого початку!

Без Ремшарда , Фрост утратив свою перевагу.

І в ту ж мить Фрей знову перехопив контроль над боєм.

Це й був його ризик із самого старту — з тієї миті, як вони з Г оустом ступили в цю смертельну пастку.

Він поставив усе на цю фінальну битву, знаючи, що час не на його боці.

І тому віддав їй абсолютно все.

Аура SSS-рівня вирувала, мов шалений шторм.

Його удари розмивалися в післяобразах, розсікаючи супротивника з моторошною точністю.

Він торкався самої межі S-рангу.

Крига Фроста тріскалася під шаленим тиском, рани одна за одною вкривали його тіло.

— Ще.

Удар справа, ще один зліва —

З гори, а потім десятки примарних розсічень.

— ЩЕ!

Рик Фрея рознісся полем бою, коли він рвав свого ворога на шматки.

І тоді — він це побачив.

Справжній пролом у хиткій обороні Фроста.

— Клятий! Фрею Старлайт!!

Фрост заревів, намагаючись контратакувати —

А ле Балеріон не знав милосердя.

Лезо спалахнуло.

Кров розбризкалася по землі.

І права рука Фроста була відтята — злетіла в повітря й безжиттєво гепнулася на поле бою.

— Це… кінець!

Втрата руки завдала Фросту непоправної шкоди.

Його захист був повністю оголений…

Фрей змусив своє пошматоване тіло рухатися вперед, сповнений рішучості завдати фінального удару й завершити битву.

Один удар.

Лише один — і все скінчиться.

Перемога була вже в нього в руках!

Але доля… буває безжальною.

Саме тоді, коли він збирався добити Фроста — у вухах загримів глухий удар, шалений стукіт власного серця, а слідом — пекуче відчуття, ніби щось гаряче вирвалося з його обличчя.

Рот, ніс, навіть з-поміж очей — кров рвонула назовні, і коліна підкосилися.

Він досяг абсолютної межі.

Фрея миттєво викинуло і з Вознесіння, і з Кровавої Форми.

— Та ви знущаєтесь…

Біль скрутив його тіло, випалюючи кожен нерв. Він намагався поворухнутися, підвестися — та кінцівки не слухалися.

Це була ціна за те, що він, будучи лише C-ранговим, переступив власні межі.

Кровава Форма виснажила його до краю.

Аура SSS-класу спустошила внутрішні канали.

Тягар Вознесіння залишив його розум у руїнах.

Те, що він узагалі дійшов до цього моменту, було не інакше як дивом.

Попереду Фрост уже зупинив кровотечу з відтятої руки. Повільно обернувшись, він уп’явся у Фрея налитими кров’ю очима, сповненими чистої злоби.

Фрей хрипко засміявся, випльовуючи кров.

— Один удар…

— Лише один клятий удар!

Фрост видихнув, зібравшись із силами, й підняв єдину вцілілу руку.

І в ту ж мить — під ними вибухнула гігантська тінь, і Ремшард виринув назовні, повертаючись до свого законного власника. Водночас із темряви з’явився Гоуст — його тіло було напівзамерзлим після того, як він так довго тримався за спис.

Фрост стиснув зброю, волочачи її по землі, крокуючи до Фрея.

— Фрею… Фрею… Фрею…

Молодий лорд дому Мунлайт зціпив зуби, його голос був просякнутий отрутою.

— Що ж мені з тобою зробити?

Тисяча способів убити Фрея промайнули в його свідомості — та жоден не здавався достатнім. Його ненависть до юнака перед ним сягнула рівня, що виходив за межі розуму.

Перед ним Фрей хитався, не в змозі втриматися на ногах.

Гоуст теж , був не в тому стані, щоб битися.

Фрей Старлайт був за крок від поразки.